Найбільше приміщення бібліотеки виявилося затісним для дітей, які захоплюються цією справою. Разом із своїми викладачами вони принесли показати готові вироби та продемонстрували сам процес їх виготовлення. Звичайно, найпопулярнішою серед іграшок є лялька. Її можна зробити із ганчірок, пінопласту, пластиліну, глини, дерева, кукурудзяного бадилля та інших матеріалів.
Такий майстер-клас відбувся на Закарпатті вперше, тож гостей було багато, і дійство перетворилося на свято. Його організаторів та учасників прийшли привітати митці й начальник управління культури Закарпатської ОДА Юрій Глеба.
Видавець та художниця Олександра Гаркуша разом із донькою репрезентувала свої вироби. Вона розповіла, що найпершу ляльку з ганчірок зробила ще в дитинстві, а вже зараз прийшла думка використовувати дерево. За власними ескізами замовляє в майстра заготовки, з яких за допомогою соломки, намиста й стрічок та фарби народжуються ляльки в закарпатських костюмах. Щоб поділитися досвідом, Олександра Гаркуша випустила ілюстровану книжку, котра може допомогти тим, хто захоплюється таким мистецтвом. Увагу привертають і мініатюрні постолики, ляльки та корзинки, виготовлені нею з кукурудзяного листя. Однак пані Олександра каже, що спостерігаючи за дітьми, помітила: найбільше їм подобається ліпити з пластиліну. В більшості це виходить навіть краще, аніж малювати.
Цікавою була розповідь про історію виникнення ляльки голови Закарпатського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, відомої художниці й лялькарки Людмили Губаль. Присутні довідалися, що в далеку давнину мами загортали в полотно жменю пшениці й перев’язували ниткою, потім до цієї кульки прикріпляли тулуб. Такі ляльки звалися мотанками і в основному були жіночої статі. Пізніше додумалися робити їм одяг і надавати святкового та радісного вигляду: біленьку сорочку, що символізувала світлу долю, намисто – добробут, хустку або віночок, котрі вважали з’язком із небом. Виготовлення ляльки було своєрідним ритуалом з особ-ливими правилами та вимогами. Навіть вузлики не можна було обрізати повністю, а залишати невеличкі ріжки нитки на щастя.
Заслужений майстер народної творчості України, член об’єднання професійних художників Закарпаття та Національної спілки майстрів народного мистецтва України Наталія Стегура займається ліпненням. Зі спеціальної глини – теракоти – виготовляє всіляки сувеніри, а віднедавна й ляльки. Вона каже, що, можливо, гратися ними діти не зможуть, але ліпити їх люблять усі, малечі цікавий сам процес роботи. На заняття до неї приходять і хлопчики, й дівчатка, влаштовуючи ніби змагання: хто краще виліпить фігурку.
Методист Виноградівського районного відділу культури і туризму Єва Григора привезла ляльки, які створила Ніна Корнієнко. Та колись зробила першу спробу виготовити ляльку власноруч для внучки. Скористалася картоном, а з яскравих шматків тканини зшила сукню. Це була лялька-циганка, наступним став клоун, за ним грузинка, принцеса та інші казкові герої. Оформлюючи обличчя, Н. Корнієнко використовує квасолинки, щоб зробити очі, а ніс і рот вишиває нитками.
Поки майстрині розповідали про своє захоплення, діти озброїлися підручними матеріалами – глиною, дерев’яними заготовками, нитками, стрічками та цілою купою різнобарвної тканини – й почали робити ляльки.
Любов ДЕЯК, “Ужгород”
