Передача Ужгородського замку у власність громади міста – покращить його стан

Шановний Олександре Олександровичу!
Громадськість Ужгорода й області схвально зустріла Ваше бачення подальшої перспективи охорони, збереження, належного використання і розвитку Ужгородського замку – шляхом передачі його на баланс міста. В усіх країнах Європи, в тому числі в Україні, старовинні замки, будучи предметом загальнонаціональної гордості, залишаються у власності тих громад, на території яких вони знаходяться і в свій час побудовані. Упродовж століть замки є символами, предметом гордості міських і сільських громад. І нікому не приходить в голову змінити їх статус, відібрати в міської чи сільської громади право власності на замки, яке належить їм упродовж століть.
Ваша раціональна пропозиція, висловлена Вами в інтерв’ю, опублікованому в газеті «Новини Закарпаття» від 22 травня нинішнього року, виявилася, на жаль, не до вподоби окремим особам, в основному керівникам деяких обласних установ культури, які в своєму зверненні до Вас, базованому на емоціях, домислах і страшилках, без будь-яких аргументів, доводів і фактів пишуть, що така передача замку означатиме його знищення (?!) та ліквідацію (?!) Закарпатського краєзнавчого музею.
Мабуть, годилося б говорити не про те, що може бути в уяві окремих людей, а про те, яким є стан замку на нинішній день.
Стіни головного корпусу, в якому знаходиться музей, виглядають жахливо, покриття даху різною черепицею псує сприйняття пам’ятки, обрамлення вікон та окремих дверей давно потребують заміни, в господарському дворі, упритул до замку – необлаштованість і безлад, зовнішні оборонні стіни заросли кущами і травою. Ліквідована за наказом директора музею В.Шеби експозиція відділу історії Закарпаття досі, ось уже 20 років, не відновлена, а спроби подавати фрагменти цієї експозиції у виставковому варіанті виглядають як тимчасові і невдалі. Експозиція відділу природи, створена ще у 70-і роки ХХ ст., відзначається низьким художнім рівнем її оформлення. Повнокровна експозиція відділу народного мистецтва Закарпаття досі не створена. Повністю ігнорується проектна документація реставрації замку, розроблена ще у 70-і роки ХХ ст. інститутом «Укрпроектреставрація» і затверджена вченою радою тодішнього Держбуду України, чим наноситься непоправна шкода пам’ятці. У той же час з бюджетних асигнувань на реставрацію замку упродовж останніх десятиліть було використано стільки коштів, що за них можна було б побудувати новий замок!
20 років тому науковими працівниками музею було розроблено концепцію, структуру, тематико-експозиційний план створення нової експозиції музею, однак через байдужість і небажання директора втілювати його в життя, ця колективна наукова розробка припадає музейним пилом.
А як зберігаються і охороняються експонати музею? З фондів музею, ключі від яких знаходилися тільки в головного охоронця фондів і директора музею, зникло (викрадено) понад 1 тис. цінних експонатів! Покарання за цей злочин досі ніхто не поніс. Як і за вкрадені у 2008р. з експозиції музею цінні картини відомих закарпатських художників…
На фоні численних проблем музею переконливо виглядають «досягнення» директора музею в останні роки по створенню в замку, усупереч чинному законодавству, кількох ресторанів, торгового кіоску, який спотворив зовнішній вигляд замку, та ін., власницею яких є невістка В.Шеби М.Мощак ( в замку розміщений і офіс цієї пані). В той же час музейні експозиції працюють до 18 год., ресторани діють до 22 год., а то й довше, чим грубо порушується статус музейної установи, правила внутрішнього розпорядку, створюється небезпека крадіжок експонатів музею ( як це було в 2008 р.), підпалів, пожеж тощо.
Складається враження, що замок перетворюється в додаток до бізнесу пані Мощак, стає об’єктом сімейного підряду родини В.Шеби.

Шановний Олександре Олександровичу!
Ужгородський замок є визначною пам’яткою історії, культури та фортифікації. Зводився він трудом і творчістю наших предків. Звідси, із замку, починався наш Ужгород. Не раз зазнавала фортеця руйнувань, але знову, руками трудового люду, вставала до життя. І нині, у мирний час, замок повинен відродитися, зажити повнокровним життям, а не бути об’єктом спекуляцій і корисливих зазіхань.
Передача Ужгородського замку у власність громади міста покращить його стан, припинить псевдореставрацію, на яку використовуються упродовж багатьох років чималі бюджетні кошти, сприятиме раціональнішому його використанню у наукових, культурних і освітніх цілях, вдихне нове життя в діяльність Закарпатського краєзнавчого музею, який повинен залишатися тут і надалі. Це дозволило б реально приступити до втілення в життя ідеї створення на базі пам’яток Замкової гори в Ужгороді історико-культурного заповідника, теоретична розробка якого була здійснена науковцями музею ще у 1987 році у рамках тодішньої розробки концепції розвитку нашої області «Закарпаття: погляд у майбутнє »

clipnews