На Закарпатті настільний теніс почав культивуватися ще з 1912 року

Дух перемог намагається викувати в собі й сучасне покоління
спортсменів. Серед них – багаторазова чемпіонка області Валентина Сиза
з Ужгорода. Як зазначила тенісистка, вона вже звикла до виграшів, а щоб
перемоги постійно приходили до спортсменів, просто потрібно ставити
перед собою мету й неухильно працювати над її втіленням. Такий підхід
може тільки втішати, але, на жаль, не все так безхмарно в настільному
тенісі Закарпаття. Більше того, за останні роки під тиском
загальнокризових тенденцій в українському спорті головного болю
прихильникам малої ракетки додалося. Особливо дошкуляють фінансові
труднощі. Приміром, учитель фізкультури села Попово Берегівського
району, тренер районної ДЮСШ Шандор Пацюк зазначив, що місцева влада
допомагає з придбанням ракеток, тенісних м’ячів, а ось набувають
майстерності гравці практично на столах свого наставника. До того ж
постійно потрібно шукати спонсорів, серед яких переважно друзі, котрі
допомагають із придбанням якісного інвентаря лідерам. Адже „совковими”
ракетками чемпіонат області вже не виграєш. І в цьому в черговий раз
можна було переконатися на обласних спортивних іграх молоді краю, що
пройшли не так давно в Ужгороді за програмою настільного тенісу.

Вистачає й інших проблем для представників настільного тенісу, на
розвиток якого відбиток накладають і внутрішні протиріччя, і тенденції
розвитку сучасного суспільства. Так, тренер ОДЮСШ із настільного тенісу
Яна Демидова (Ужгород) справедливо вважає, що в сучасних дітей багато
спокус. Відповідно вони швидше гаятимуть час за комп’ютером, ніж
наполегливо пітнітимуть у спортивних залах під час тренувань. Тому, щоб
виховати хороших гравців, потрібні ще й любов та ентузіазм наставників.
Однак, як відомо, на одному ентузіазмі далеко не заїдеш. Чи ж буде
увага до настільного тенісу такою, якими є його здобутки за всю історію
розвитку, поки що прогнозувати важко. Особливо вистачає питань стосовно
підготовки дівчат, яких із малою ракеткою дружить не так уже й багато.
Дещо краща ситуація з юнаками. Наприклад, в Іршаві є чимало
перспективних гравців 1997 – 2000 років народження включно. Намагається
зберегти свої традиції в настільному тенісі Берегівщина, Ужгород, але
вийти на серйозні висоти в найближчі роки буде вкрай важко.

Залишається, усе ж, бути оптимістами. Тільки, як зазначав свого часу
польський поет і афорист Станіслав Лєц, витрачати оптимізм потрібно
економно, щоб вистачило до кінця року.

Володимир Тарасюк, Мукачево.net.Блоги

clipnews