«Хто не мав справи з судами, той не уявляє, у якій системі ми живемо»

З преси він дізнався, що інший автор готує цю скульптуру і саме її мають встановити. Василь Олашин за захистом своїх прав звернувся до суду 4.07.2003 року. Після цього він відвідав 15 (!) судових засідань різного рівня, наразі справа вже два роки у Верховному Суді, куди на Олашина подала Мукачівська міськрада.


Вже десять років модель (велика з трьох фігур композиція) припадає пилом у майстерні скульптора. Упродовж десятиріччя батько і син Олашини, як співавтори пам’ятника Ілоні Зріні, на судових засіданнях захищали себе самі, з адвокатом тільки консультувалися, розповів Василь Олашин у прес-центрі «Нове Закарпаття».


«В очікуванні судового вердикту можна просто до нього не дожити, — каже він. — Хто не мав справи з судами, той не уявляє, у якій системі ми живемо…». Втім, за цей час тих суддів, які приймали рішення проти Олашина, з судової системи прогнали. На захист ображених владою митців ставали справді професійні і принципові судді.


Усі мукачівські мери, до яких зверталися скульптори, а також семеро заступників міського голови брехливо обіцяли заплатити за роботу, зовсім не збираючись цього робити. Василь Олашин бачить у конфлікті суто політичне підґрунтя: зокрема, в тому, що Балога таким чином сподівався на підтримку з боку угорців.


На запитання присутніх журналістів, Василь Олашин також прокоментував ситуацію, що мала місце навколо пам’ятника репресованим в Ужгороді.


«На засіданні худради було визнано, що запропонований ескіз не годиться і ми запропонували Беленю підготувати два інші варіанти. Однак більше на худраду він не прийшов. Таким чином, пам’ятник встановили самовільно, без ухвали худради, проігнорувавши наше рішення, — розповів гість прес-центру. — Згодом на своєму засіданні художня рада рекомендувала знести цей пам’ятник». Після його знесення членам художньої ради довелося відповісти на питання слідчого, доки Олашин, як секретар худради, надав протоколи засідань, у яких є підпис Беленя про згоду переробити ескіз. Характерним є те, що на тому пам’ятникові було встановлено дві бронзові таблички, одна про безкоштовну роботу скульптора, друга — про те, що монумент і роботу над ним проспонсорував Балога…


Василь Олашин зізнається, що як авторові нового проекту, йому було досить складно співпрацювати з колишніми репресованими, але таки вдалося дійти спільного бачення. Нелегко було через символи передати і тему репресій. Пам’ятник символізує жорсткість того часу, пресинг і нищення, навіть нинішню закритість карального органу, який чинив репресії, а також віру, надію, любов і свободу та нескореність людського духу. Новий пам’ятник встановили навпроти управління УСБУ. До слова, Василь Олашин зберіг копію документу про рішення з радянського періоду встановити навпроти тодішнього УКДБ (УСБУ в Закарпатській області) монумент репресованим. Тепер цей папір знадобився при вирішенні конфлікту.


Щодо позиції багатьох співвітчизників бути осторонь всього, що діється у країні, то Василь Олашин переконаний: хата, що скраю, стає першою у репресіях.

clipnews