КАРТИНА МАСЛОМ! АЛЕ У ЧИЇХ РУКАХ ПЕНЗЕЛЬ?

Однак влада у столиці змінилася, та чортополох на місцяхще залишається. І дарма що новий міністр внутрішніх справ публічно обіцяє зміни в підпорядкованій йому правоохоронній системі – Україну продовжують збурювати гучні скандали, пов’язані з працівниками міліції.


Ще свіжа у пам’яті трагедія київського студента, забитого у міліцейському відділку. За звичною схемою, міліція пояснює перелом кісток черепа студента тим, що він кілька разів сам упав. На тих свідків, які спростовують «офіційну» версію смерті молодої людини, чиняться тиск, розгляд справи всіляко затягується, що дає можливість фігурантам злочину або вийти «сухими з води», або пуститися навтьоки, якщо не вдасться. А ми спокійно це спостерігаємо – тому що звірами у погонах вбито не близьку нам людину чи доброго сусіда. І не думаємо про те, що на місці жертви в будь-який момент можемо опинитися ми самі, наші близькі та рідні, а то й просто добре знайомі чи не дуже люди. Так що відчуття безпеки у нашій державі – наразі ілюзія, яку ми вигадали для виправдання власної байдужості до вартості людського життя.


Можливо, злочин за участі місцевих правоохоронців, що стався на Великоберезнянщині, змусить нас зрозуміти – біда поруч. І найстрашніше, що та біда ходить у міліцейських погонах.


А починалося все з буденного затримання браконьєрів, котрі вільно промишляють на Великоберезнянщині. Так, під вечір 14 березня ц. Р. голова Малоберезнянської первинної організації Українського товариства мисливців та рибалок Й.І.Апярі разом з державним інспектором Головного управління Закарпатдержрибоохорони Сергієм Корда, роблячи звичний обхід території, яку вони зобов’язані охороняти, на околиці с. Малий Березний наштовхнулися на браконьєрів. Неозброєні природоохоронці мали нещастя перестріти озброєних нарізною вогнепальною зброєю губителів природи, які поверталися з незаконного полювання.


Не будемо вдаватися до детальних подробиць цієї брутально-кривавої зустрічі. Можливо, за кращих часів цим займуться справжні правоохоронці, а не «чотополох» у погонах. Констатуємо лише результат цієї зустрічі озброєних браконьєрів з природоохоронцями, які могли захищатися хіба що наявними у них фотоапаратом та паперовим записником. Звірі з гвинтівками відгамселили прикладами неозброєних захисників природи так, що ті майже місяць відлежали в лікарні. Били нещадно і з упевненістю – що безкарно, бо мають близьких родичів, які працюють у місцевій міліції. В результаті нападу озброєних бандитів державний інспектор рибоохорони отримав травму голови, а Й.Ї.Апярі забій нирки, перелом десятого ребра і перебував на стаціонарному лікуванні 27 днів.


Звичайно такі випадки у роботі природоохоронців не є поодинокими, і кожен з них знає, що будь-якої миті може зустрітися з озброєними браконьєрами. Та охоронці природи все одно виконують покладені на них обв’язки – із сподіванням на те, що за ними стоїть держава, яка належно покарає таких «двоногих звірів». Для цього у нас є прокуратура, міліція та інше чиновництво у погонах. Однак виявляється, це був не той випадок.


Головне державне управління Закарпатдержрибоохорони 17 березня звернулося з офіційною заявою до прокурора Великоберезнянського району пана Конар В.І. про вчинення злочину проти інспектора рибохорони. Великоберезнянська міліція миттєво відреагувала на звістку про злочин. Син одного з браконьєрів – Олександр Гойзан разом зі своїм шефом – начальником районного відділу міліції вирішили залякати потерпілого та вирушили до обійстя побитого інспектора рибоохорони з обшуком для вилучення табельної зброї, виданої йому Головним управлінням Закарпатдержрибоохорони, для забезпечення власної безпеки у зв’язку з виконанням посадових обов’язків.


Без будь-яких підстав за місцем проживання державного інспектора Сергія Корда міліцією було здійснено справжній напад на житло – інакше кваліфікувати дії працівників Великоберезнянського РВ ГУМВС України у Закарпатській області аж ніяк не можна. За словами потерпілого – державного інспектора Закарпатдержрибоохорони Сергія Корда та начальника Ужанського відділу Закарпатдержрибоохорони І.І. Меденція, а також викликаного ними адвоката працівники міліції в кількості 14 чоловік, за відсутності ордеру (посилаючись лише на якесь рішення суду, яке надати для ознайомлення відмовилися) брутально виламали двері будинку та вчинили обшук помешкання. До речі, робили це у вихідний день і рано-вранці – близько 6.30 за київським часом. При намаганні дружини потерпілого зробити дзвінок батькам та адвокату чоловіка начальник В.Березнянської міліції особисто відібрав у переляканої жінки телефон.


Годі намагатися пояснити «чортополоху» з погонами полковника, якого стресу зазнали неповнолітні діти потерпілого від злочину браконьєрів працівника Закарпатдержрибоохорони. Про що він думав, коли за його наказом на світанку сонних дітей викидали з ліжка озброєні люди у міліцейських одностроях. Можливо, його хворобливій уяві примарилася війна. Цікаво тільки, з ким же у такому випадку воював полковник? З безневинними дітьми?


Фактом залишається одне. Міліцейська «операція», вчинена у такий спосіб, не має нічого спільного з розслідуванням справи про незаконне полювання та напад на працівника держрибоохорони, котрий законом віднесений до співробітників правоохоронного органу, а скоріше нагадує класичну акцію залякування потерпілого з метою приховування злочину батька одного з працівників місцевої міліції.


Можна, звичайно, риторично запитати: а прокурор – ДЕ? Але таке запитання для місцевих мешканців виглядає навіть не повним невіглаством, а елементарною дурістю. Тому що кожен мешканець Великоберезнянщини добре поінформований, хто багатіє за рахунок незаконного видобутку та торгівлі гравійно-піщаною сумішшю з річок Березнянщини, і за чиїми столами ласують м’ясом дичини, річкової форелі та харіуса, здобутих місцевими браконьєрами


Відсутність покарання породжує почуття безкарності. У свою чергу почуття безкарності – спонукає до нових нахабних і ще більш жорстоких дій. Отож не буде дивним, якщо (не приведи Боже!) станеться наступний подібний випадок, який матиме більш трагічні наслідки, у міліцейському протоколі ми побачимо: потерпілий помер, бо «сам упав» (зарізався, застрелився, кинувся під колеса міліцейського авто – в залежності від обставин)...


І наостанок одна цитата з міліцейського протоколу за наслідками обшуку обійстя потерпілого інспектора держрибоохорони: «Вилучено: п.4. Три предмети схожі на ножі із гостинної кімнати». Так і хочеться сказати: працюють ще у наших правоохоронних органах «предмети, схожі на міліціонерів».


Максим Залізняк,


Центр журналістських досліджень



clipnews