Закарпатське подружжя Поповичів живе за рахунок …капусти

— У нашому селі 900 сімей, усі вирощують ранні овочі. Ми садимо капусту 18 років, — каже Марина Попович, 37 років. Веде на город. За будинком — великий парник для розсади. Там піч, від якої тягнуться труби водяного опалення. За зиму господарі спалюють дров на 2 тис. грн. — Беремо голландське насіння, сорт Етма. Пакунок на 2,5 тисячі зернят коштує 250 гривень. Ми його висіваємо в парнику на початку грудня. У січні пікіруємо розсаду. У кінці лютого пересаджуємо у великі теплиці.


Три аркові теплиці стоять глибше в городі. Кожна завдовжки 100 м і 8 м завширшки.


— На одну таку треба плівки, металу на 25 тисяч гривень, — пояснює 43-річний Іван Попович. — Плівку міняємо кожні чотири-п’ять років. Щороку завозимо перегній чи торф. Ще вносимо селітру, ”Антислимака”. Це такий препарат, щоб слимаки не лізли.


Спочатку капуста росте під плівкою. У теплі дні її розкривають. Теплиці не опалюють. Сонце розігріває їх до +10…15°С.


— Ще м’який качан, — Марина мацає капусту. — Але листя вже складається. Скоро можна буде зрізати. В останній місяць капусті треба багато свіжого повітря. Бо в задусі листя ростиме, а в качан не складатиметься. Тому кілька разів на день провітрюємо теплицю.


Дорослим допомагають шестеро їхніх дітей і двоє найманих працівників. Їм платять по 60 грн на день і годують. Родина має великий трактор. У теплицях орють ручним мотокультиватором. Іван купив його в Угорщині за $450.


Першу капусту Поповичі везуть у великі міста — Київ і Львів. Мають вантажний мікроавтобус ”Мерседес”. Пальне в Київ і назад обходиться в 1 тис. грн.


— Машину молодої капусти продаємо в Києві за півдня. Торік ми були першими. Оптом віддавали по 8 гривень кіло. А як приїхало 20 машин, ціна й упала. Вона знижується на гривню-дві кожен тиждень. Збувати капусту в Києві по 2 гривні кіло — прибутку не буде.


Городину можна продати перекупникам. У села Закарпаття часто приїздять машини зі сходу України та Білорусі. Беруть за раз по 2–3 т.


— Питають нашу ціну. Потім дзвонять у Київ, Рівне чи Хмельницький. Питають, яка там ціна на базарах. Ми просимо 3 гривні за кіло. Вони торгуються. Мовляв, у містах вже по 2,5. Мусимо скидати. Як люди машини не мають, мусять продавати перекупникам.


Жителі сіл, що стоять на автотрасах, продають овочі на придорожніх ринках.


— На трасі ціна вища, ніж на ринку в райцентрі. Наші сусіди з Сільця так торгують. Але так за день можна продати не більш як 100 кіл.


Торік Поповичі вклали у свій бізнес 50 тис. грн. За сезон вдається заробити вдвічі більше, підраховує Іван Попович.


Сніжана Русин, Gazeta.ua

clipnews