Сьогодні українці відзначають два свята — День Перемоги і День Матері

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика “Жіноча доля” Олена Кисилевська. Також 1929 “Союз українок” зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Товариства “Просвіта”, “Рідна школа”, “Пласт”, “Сокіл” та ін. організовували концерти, конференції, фестини по всій Східній Галичині. Відтоді в другу неділю травня День Матері відзначали дуже широко.
У 1939 свято заборонила радянська влада. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулось в Україну.

Богородиця – Покрова посідає чільне місце в релігійній свідомості українців ще з дохристиянських часів. Це пов’язано з ментальністю та суспільним ладом. В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сім’ї. Представники сильної статі нашого народу просили підмоги в небесної Матері. Ще в давні часи князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу – козацтва. А День Української Повстанської Армії та Українського Війська, який відзначають 14 жовтня, засвідчує, яка важлива для нас її ласка. Жити під її покровом бажав кожен.

Для українців образ Матері триєдиний. Любов до рідної неньки переросла у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була покровителькою українців, та невгасиму палку любов, що втілювалася у вічній боротьбі, до Матері-Батьківщини.

Величезну роль у вихованні дітей відіграє перша, найрідніша у світі людина – рідна матір. Саме від неї залежить релігійне виховання дитини і саме мати прищеплює любов до рідної землі. Історія України дуже жорстока і кривава. Було чимало таких моментів, що, здавалося, українська нація може зникнути з лиця землі. Але не менше ця земля славиться національними героями, яким ми завдячуємо своєю незалежністю. У вихованні справжніх патріотів велика роль відводиться матері, яка завжди боролася за духовне збереження своїх дітей, щоб вони були свідомими українцями, пам’ятали свою національну спадщину і походження та виростали на користь своєї держави.

На долю української матері випало чимало болючих випробувань, але вона завжди знаходила силу і мужність їх зносити, бо вірила в опіку Божої Матері і мала надію, що здійсниться бажання багатьох поколінь – відродиться незалежна Україна. Упродовж віків українська мати попри всі нещастя і страждання зуміла передати своїм дітям любов до всього рідного.

Отож, дозволю собі привітати всіх українських матерів (і майбутніх теж) з цим чудовим святом!

Мирослав Кабаль, Закарпаття онлайн.БЛОГИ

admin