Миколаївській церкві на Закарпатті — понад півтисячоліття

Село Колодне у Тячівському районі велике, ошатне, зі своїми традиціями, говором, настроями. Тутешні мешканці теж пережили у своєму житті всього, але місцеву святиню – Миколаївську церкву – бережуть, як можуть. Потрапила вона сюди у 1800 році, а до цього належала Углянському монастирю, що в урочищі Квасовець.


Архітектура храму – прадавня. Так би мовити, у ній поєднується шатровий стиль з пізнішим барокко. Хоча церква й невелика, проте з вигляду не лише ошатна, а й монументальна. Поділена на три частини: вівтар, місце для прихожан, балкон (по-тутешньому коврош). Над бабинцем підноситься 24-метрова башта-дзвіниця. Вхід до храму у ХVІІ столітті прикрасили ганком з шістьма вирізьбленими стовпчиками. Дах церкви складної конфігурації, стропила покриті опалубкою, на якій набиті дубові пластини. Двері дубові з декоративною різьбою. Та й уся вона зроблена з дуба, тому й стоїть уже декілька століть. У своєму первісному вигляді не мала жодного цвяха, а якщо були, то лише великі дерев’яні.


На жаль, про розпис церкви можна судити, оглядаючи вівтарну частину – тут залишилися лише його фрагменти. Таких розписів в Україні аби лишень десяток збереглося. Він зроблений на початку XVIII століття хустським майстром, про що свідчить напис на царській брамі: “Поновлення цих двер року Божого 1737, місяця ноєврія Ілія Маляр Хускі”. Біля самої церкви лежить, певно, перший престол – він зроблений з великого каменю.


Якщо церква збереглася, нехай навіть у не найкращому вигляді, то від її начиння не залишилося й сліду. (У 1961 році комуністи зібрали усі ікони й вивезли на реставрацію у Ленінград.) Не виключено, що воно зберігається по російських музеях як культурна спадщина й гордість росіян. Така доля багатьох українських історично-культурних пам’яток, які століттями творили наші предки. Колись при храмі була відкрита церковно-приходська школа, яка утримувалася державою і громадою села.


Щоб підтримати цю стародавню святиню, один з американських спонсорів виділив 30 тисяч доларів. За ці гроші вдалося відремонтувати дах, і тепер в Колодному впевнені, що вона ще років 50 зможе стояти. Тут зібрали стародавні речі, якими користувалися ще прадіди, створивши таким чином місцевий музей.

Ольга ЖАРЧИНСЬКА, “Вісник&amp^К”

clipnews