Картини ужгородського художника Олександра Громового мають магнетичний вплив

Він возсідає в старовинному кріслі, великий, крупний чоловік і під стать, і думки не менші. Уважно слухаю знаменитого оповідальника, історика –археолога за фахом, і професійного художника за станом душі. Монолог плавно перетікає в діалог, потім у тріалог, мова ведеться виключно на гуманітарну тематику, а найбільше – про малярство українське взагалі, та про закарпатське зокрема. Третій учасник «змови гуманітаріїв», автор прекрасних «Котигорошкових світанків».
Глибоке знання як світової, так і української історії, в тому числі, рідного Карпатського краю, може й непомітно, але не могло не відобразитися в картинах Громового. Чіпким взором намагаюся охопити і загальний контекст окремих робіт, і проникнути в саму невидиму суть зображеного. Захоплює і широка манера письма широким мазком, і соковитість, і насиченість кольорів у пейзажах, та зачаровують оригінальні із елементами від великих французів – кубістів, і таким собі ніжним сумом від голландців, натюрморти Громового.
В процесі споглядання і осмислення творчих робіт автора, саме по собі вмикається асоціативне мислення. Зокрема, при розгляді «Жовтих квітів в інтер’єрі», здається, ти уже потрапив у ту кімнату, жовті квіти у вазі на столі, старовинне крісло, відчинені двері, сіруватий присмерк( І.Ратушинська колись написала « Серый – цвет надежды»), і переповнюєшся світлою печаллю. Вчуваються чудові звуки неземної музики, чи то Шопена, чи то Вівальді…? А може, то притишені враження від малярських громів Громового…? Запала у пам’ять і картина «Проводи літа», зроблю припущення, що ці проводи відбувалися ще за сивих часів давнини, славної Київської Русі. Могутні велети-дерева, біла дорога, що веде в безконечність, і дівчина-Літо, що ніби робить спробу відлетіти у вирій, до наступного щедрого на тепло літа.
Магнетичний вплив мають натюрморти митця. На них наче застигли, і наче в русі – білі і жовті тюльпани, груші, вази, сині казково-феєричні квіти, зібгані білі скатертини, до яких можна доторкнутися, настільки живо і реалістично вони зображені. Важко не згадати міські пейзажі південних країв України, картини випромінюють теплий, добрий дух Причорномор’я і жовте світло крізь шибки будиночків, теж доброзичливе.
Непересічний митець крокуючи своїм шляхом, мав чимало і персональних виставок, і приймав участь у колективних, в Україні, Росії, Словаччині, Угорщині. Його картини знаходяться в різних музеях і приватних збірках багатьох країн.
І хочеться побажати, щоб гриміли добрі, талановиті, мистецькі громи Громового – від Ужгорода до Києва, від Києва до Нью-Йорка, та по усіх усюдах.
Андрій Будкевич

Громовий Олександр Григорович народився 6 січня 1958 року в с Краснопілля Березанського району Миколаївської області.
Живописець. У 1987 році закінчив Ужгородський державний університет, у 1993 році — художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського. Викладачі з фаху: Борисюк 3. Д., Уреньов В. П.
Член Національної Спілки художників України з 1995 року. Учасник обласних, всеукраїнських та закордонних художніх виставок — з 1986 року. Твори закуплені Міністерством культури і мистецтв України, Сумським художнім музеєм.
Персональні виставки: 1994 р. — м. Ужгород, 1998 р. — м. Ужгород, м. Москва (Росія), 1999 р. — м. Тісауйварош (Угорщина), 2000 р. — м. Мішкольц (Угорщина).
Проживає: 88000, м. Ужгород, вул. Фединця, 40/7. Тел.: (03122) 3-73-46.

admin