«Воронячий Слобода»

Чого це раптом пригадалося ільфо-петровське місто
Чорноморськ? Та тому, бо щось подібне до «Воронячої слобідки» з’явилося і в
Ужгороді. Навіть більше за масштабами. Настільки більше, що його можна з повним
правом назвати «Воронячою Слободою»…

Чому слово «Слобода» написано з великої літери? Бо
маємо у місті людину з таким прізвиськом, яка одним своїм єством уособлює всі ті
негативні риси, що були притаманні цілому колективу «Воронячої слобідки».
Скажете – не так? Пішли «за текстом».

Автори «Золотого теляти» ані півсловом не згадують
не те що про трудові звершення, але й навіть про найменші трудові діяння мешканців
«Слобідки». А про трудові звершення чи бодай трудові діяння «Слободи» ви чули?

Мені відразу заперечать: як же так, він і
верховним депутатом був, і в облдержадміністратівському кріслі посиджував, і ще
якійсь керівні посади обіймав… Не сперечатимусь. Але зауважу: обіймати посаду і
робити роботу – дві великі різниці, як сказали б Ільф і Петров. А щодо ляпати
язиком – то ніхто це не робить краще за баб з П’яного базару. І сам «Слобода»
це чудово знає – не чужий же йому той П’яний базар. Та й у «бабських
справах» він не те що «собаку з’їв» –
вже й на цуценят кидається. А от щодо роботи… Хтось бачив бодай собачу будку,
отим «Слободою» самотужки склепану? Автор ні. Якщо така є, пропоную її
сфотографувати, а фото помістити на «відомчому» репортер-сайті…

Натомість «Слобідка» визначалася серед інших «частими
скандалами і важкими склоками». Ну «тютілька в тютільку», як «Слобода».
Просто життєвий принцип у нього такий: нема своїх звитяг – обгадь звитяги
інших. Що й гучно-бундючно робиться «Слободою» за допомоги доступних йому ЗМІ.
Таких мало, але подеколи-подекуди вони все ж знаходяться. Що ж поробиш, у сім’ї
– не без виродка, у сім’ї ЗМІ – не без видань з вираженим блювотним інстинктом…

Приміром, нема такого дня, щоб на «слободному»
репортер-сайті не з’явилося бодай одного «зачуханого» пасквіля на нинішню
міську владу. Саме «зачуханого», бо за відсутності нових ідей, «слободо-автура»
чухає старі. Більше того, я б тих авторів назвав «репортерами без кордонів
совісті». Підтвердження тому – на кожному кроці.

Приміром, буревій звалив у місті кілька дерев, що
вже давно доживали свого віку. «Репортер-Трепортер» кричить гвалт: «Коди
дивиться міська влада? По місту небезпечно ходити – старі дерева падають людям
– на голови, а машинам – на капоти! Владі давно потрібно позрізувати всі старі
дерева, а вона не хоче того робити»… Влада прислухалась до думки громади,
почала зрізувати старі дерева. «Репортер-Трепортер» знову кричить гвалт:
«Міська влада ріже братів наших рослинних!..» Так і хочеться сказати: панове,
як не маєте совісті, то майте хоча б розум. А як і розуму нема, то хоч нікому
цього не виказуйте, бо навіть рідні діти вас на сміхи піднімуть…

А найулюбленіше зайняття «репортерів-трепортерів»
– копирсання у смітниках. І не в переносному –
а в самому прямому смислі. Причому здається, що ззовні – вони вже всі
міські контейнери для сміття пофотографували. Скоро почнуть знімати зсередини…

Але не в тім справа. Згадаймо, як пафосно
«Слобода» свого часу проголошував про створення свого громадського об’єднання з
претензійною назвою «Місто». За відсутності інших регалій, він і нині бучно
підписує свої «відозви до громадськості» словами «голова об’єднання…» Та
спитайте в того «голови»: а що його «Місто» зробило корисного для міста? Хоч
один дрібусенький суботник з прибирання вулиць, площ та скверів – організувало?
Хтось десь бачив «Слободу» з мітлою навперейми?

Знаєте, плювати собі під ноги, а потім кричати
«Тут нахаркано!» – то є верх цинізму…

< /p>

Як відомо зі сторінок
«Золотого теляти», шибайголови «Воронячої слобідки» у підсумку опинилися не
просто на згарищі, але й взагалі – за бортом подальшого розвитку подій. Що,
гадається, очікує і «Воронячого Слободу». І навряд чи хто за цим жалкуватиме.

Віктор Копанець,

Центр журналістських досліджень

admin