Підла то справа – валити з хворої голови на здорову…

Звичайно, таке правило не є якимось вітчизняним інформаційним ноу-хау – це узвичаєна практика у всіх країнах, де є ЗМІ які повністю підконтрольні владі.

У цьому контексті черговий номер газети обласної влади «Новини Закарпаття» – цілком логічне продовження інформаційного «джихаду» обласних очільників з мукачівською пропискою проти Ужгородської мерії, яку очолює ненависний барвистим браткам Сергій Ратушняк. Мається на увазі публікація «Ужгород – єдине місто в нашій області, де освітянам боргують зарплату».

Наразі залишимо поза увагою повну відсутність у автора та редактора елементарного розуміння суті Державного бюджету – як головного фінансового документу та Бюджетного Кодексу – як правового документу. Натомість звернемося за коментарем до людини, яку нещадно таврують у цьому журналістському опусі – заступника Ужгородського міського голови Володимира Васильовича Химинця, в компетенції якого економічна складова діяльності міської влади:

– Пане Володимир, останнім часом в державних засобах масової інформації області, а конкретно в «Новинах Закарпаття», особисто Вас і міську владу загалом звинувачують у затримці виплати зарплати бюджетникам. Чи можете прокоментувати ці звинувачення?

– Дійсно в наближених до обласної адміністрації кишенькових засобах масової інформації лунають закиди в бік міської влади стосовно того, що заробітна платня працівникам бюджетної сфери виплачується несвоєчасно. Це дуже елементарно пояснюється тим, що бюджет міста Ужгорода наповнюється виключно за рахунок платників податків. Міський бюджет є недотаційним, на відміну від бюджету обласного, де понад 50% – це державні дотації. Адже не є таємницею, що бюджет Закарпатської області – повністю провальний та дірявий, і 50% субвенцій та надходжень з держказни йдуть на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Саме тому, враховуючи те, що були названі певні існуючі реальні причини зменшення надходжень до міського бюджету, дійсно є певна затримка по виплаті бюджетникам міста Ужгорода.

На відміну від обласних засобів масової інформації, ми не виступали і не виступаємо з такою шаленою критикою того, що повністю не виконана програма соціально-економічного розвитку області, що ті пріоритети, які задекларувала ще багато років тому донині існуюча «команда» обласної адміністрації (розвиток туризму, лісового господарства, природних та переробних галузей, торгівлі, економіки), взагалі провалені. Потрібно говорити про такі речі, як не вирішені питання з «преміксом», золото-видобувальним комбінатом, який доведено до банкрутства. Потрібно говорити про те, що на сьогоднішній день туристична і рекреаційна галузь, як одна з пріоритетних, не має під собою жодних серйозних обгрунтувань. Адже на сьогоднішній день ліс є практично винищений на території нашої області, потічки завалені сміттям, пластиком. Сміття взагалі ніде не утилізується на території Закарпатської області. А вказувати, вишукувати кишеньковими балогівськими журналістами недоліки в роботі Сергія Миколайовича Ратушняка – це їхній стиль, і ми до нього звикли. Саме тому такі несерйозні, необгрунтовані публікації в бюджетних газетах Закарпатської обласної ради, адміністрації – не є скажімо серйозним важелем на який ми маємо звертати увагу.

Можна критикувати Ратушняка, його команду, знаходити недоліки тощо, але варто сісти в автівку і проїхатися по Закарпатській області. Такого жалюгідного, жахливого стану, в якому знаходяться без виключення райони і районні центри на сьогоднішній день, в Закарпатській області ще ніколи не було. Один лише центр Мукачева за всі останні десять років вдалося їм вимостити, вилизати – і все. Вся решта області – це просто руїни. Зруйнований соціально-економічний розвиток всього краю, і тому вишукувати, скажімо, якісь недоліки в роботі Ратушняка в місті Ужгороді – просто смішно. Перед тим варто було тим же кореспондентам владних видань проїхатись по всім районних центрах, подивитися, які дороги там, який там стан справ з вивезенням сміття, з виплатою заробітної платні
. Адже ми маємо інформацію, що в багатьох районах Закарпатської області як працівники культури, так і працівники освіти – також ще не отримали заробітної платні. Тому, панове журналісти, спочатку грамотно і компетентно вивчайте питання, а далі вже провокуйте, виступайте, критикуйте своїх політичних опонентів – задля того лишень, аби «вислужитися» перед власними «господарями».

– Володимир Васильович, зявилась інформація одного з очільників нової влади про те, що у державному бюджеті залишилося лишень два мільярди гривень. При цьому, тільки для виплати зарплати бюджетникам потрібно понад 40 мільярдів. Які ж перспективи очікують бюджетну сферу в частині заробітної плати?

На даний момент здається найбільш адекватним і найбільш реалістичним такий сценарій, за яким уряд Миколи Азарова розпочне друк гривні. Це пояснюється багатьма чинниками. Перш за все, потрібно виплачувати і піднімати ті стандарти – економічні, які не є настільки соціальними, – які були задекларовані новим урядом і новим президентом. Друк гривні їм, з одного боку, допоможе розраховуватися з боргами зовнішніми, в тому числі – і виплатами за газ, погашати заборгованості, якими є велика нестача бюджетного балансу на сьогоднішній день і чималий бюджетний дефіцит. Це призведе, скоріш за все, до того, що гривня буде девальвована, і курс до долара наблизиться, напевно, до 15, а може й до 20 гривень ще до кінця року. З іншого боку, їм це вигідно з тої точки зору, що більшість олігархів, які фінансують їхню команду, є перш за все експортерами, і їхня продукція не постраждає. Так чи інакше, експортна вартість тонни металу чи хімічної продукції залишиться в тих же межах, які є, скажімо – 400-500 євро за тонну метала. Але в той же час вони за ці кошти, за цю ж тонну металу отримають значно більше гривень при ввозі валюти на територію України, і та робоча сила, яка працює на них сьогодні в нашій державі, їм буде обходитись ще дешевше, тобто – собівартість робочої сили в тонні виробленої продукції стане меншою. Отже, скажімо, з точки зору сьогоднішнього уряду – це буде найбільш реалістичним сценарієм. Тому, звичайно, нашим громадянам це буде не вигідно, а для тих, хто отримав кредити у валюті, – це буде катастрофою. Треба, напевно, найближчим часом намагатися погашати ці кредити, йти на будь-які умови і переводити їх в гривню. Адже гривня неминуче буде девальвувати, і це найближчим часом ми відчуємо.

Що залишається додати до слів Володимира Васильовича? Лише одне: валити з хворої голови на здорову – то остання, і дуже підла справа…

admin