Рецензоване видання складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та літератури, додатків. У першому розділі – “На шляху становлення” – розглянуто основні віхи історії кафедри в 1976-1980-х рр. За словами авторів, в умовах ідеологічного тиску радянської системи відкриття кафедри історії України в університеті було неможливе. А тому, з ініціативи професора М.Трояна у 1976 р. було створено кафедру історіографії та джерелознавства з викладанням основного курсу історії УРСР. А з 1981 р. кафедру історії УРСР, історіографії та джерелознавства. Кафедра стала третім структурним підрозділом історичного факультету. На нову кафедру були переведені проф. М. Троян, проф. Я. Штенберг, доценти В. Пальок, О. Мазурок, М. Тиводар, В. Ганчин. Завідувачем кафедри було обрано проф. М. Трояна. Новоутворений колектив приступив до роботи, а вже через рік на кафедрі було введено спеціалізацію з краєзнавства, розроблені програми спецкурсів, створено студентський науковий гурток.
До 1988 р., коли кафедру було розформовано, колектив домігся значних наукових здобутків. Було встановлено наукові зв’язки з провідними вченими та науковими установами України, опубліковано десятки статей та ряд монографій.
У цьому розділі автори виклали короткі біографічні довідки тодішніх працівників кафедри: М. Трояна, Я. Штенберга, В. Палька, О. Мазурка, М. Тиводара, В. Ганчина, В. Мельника, А. Чічура.
Великим фактичним матеріалом насичений другий розділ “Кафедра історії України 1990-2000”. У 1990 р. ректор В. Сливка видав наказ, за яким було створено кафедру історії України. У визначені хронологічні межі кафедрою керував доктор історичних наук, професор В.Задорожний. На його плечі випала важка праця по організації навчально-методичної і виховної роботи. Як зазначають автори книги, “її складність полягала в тому, що слід було по-новому переосмислити ряд проблем з історії України, розробити програми для викладання курсу на всіх факультетах”. У цей час колектив кафедри розробив і забезпечив читання понад 15 спецкурсів, а також курси джерелознавства та історіографії історії України. Основні нормативні курси та спецкурси були забезпечені необхідними навчальними програмами й методичними посібниками. За десять років існування кафедра була причетна до підготовки і захисту 5 докторів наук і 12 кандидатів наук. Основною науковою роботою кафедри стала історія та історіографія західноукраїнських земель в контексті європейської історіографії.
Кафедра та її члени були організаторами, співорганізаторами та учасниками багатьох наукових конференцій, симпозіумів, конгресів, круглих столів. За багаторічну наукову діяльність В. Задорожний у 1997 р. був нагороджений премією ім. І. Крип’якевича. У 1998 р. він став академіком Міжнародної слов’янської академії наук, а через рік – заслуженим працівником народної освіти України. У 2004 р. проф. В. Задорожний став академіком Академії наук вищої освіти України.
Другий розділі містить біографічні відомості про В. Задорожного, С. Федаку, П. Петрище, І. Чаваргу, В. Делегана, М. Болдижара, М. Палінчака, В. Гласа, В. Коваленка, М. Вегеша, Ю. Бисагу, В. Фенича, Р. Офіцинського, Л. Горват, О. Ферков.
З січня 2001 р. і по цей час кафедрою історії України керує доктор історичних наук, проф. Д. Данилюк. Саме цьому періоду діяльності кафедри присвячений третій розділ рецензованого видання. У першій половині 2000-х рр. колектив кафедри поповнили молоді кадри. Було захищено ряд кандидатських дисертацій. Плідними виявилися 2006-2009 рр. У цей час при кафедрі було захищено 1 докторську та 6 кандидатських дисертацій, опубліковано 6 монографій та понад 60 наукових статей.
Члени кафедри були організаторами наукових конференцій. Так, зокрема у 2002 р. було проведено міжнародну наукову конференцію, присвячено 200-річчю Ю.І. Венеліна, у 2004 р. науково-практичну конференцію “Україна-Польща: історія, сучасність, перспективи”, у 2009 р. міжнародний симпозіум “Ю. Гуца-Венеліна і славістична наука його часу”. Організовувалися також і внутрівузівські наукові конференції, присвячені Дню скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни в Україні (
2001), 60-річчя Перемоги над фашизмом (2005), 60-річчя возз’єднання Закарпаття з Україною (2005), 85-річчя Злуки ЗУНР і УНР (2004).
Справжнім визнанням наукових досягнень членів кафедри є їх участь у конкурсах та грантових програмах закордонних організацій. Так, у 2009 р. у м. Пряшів (Словаччина) стажувався викл. В. Кічера. Доц. Ю. Данилець пройшов стажування у м. Лейпциг (Німеччина) та виграв грант на наукові пошуки у Словацькій республіці.
У третьому розділі подано біографічні відомості про Д. Данилюка, В. Міщанина, Н. Жулканич, Т. Кучера, І. Скиба, Ю. Данильця, В. Кічеру, Ю. Мателешка, Н. Світлик, лаборантів К. Гайсак та О. Уліщенко.
За плідну і багаторічну педагогічну працю, значний доробок в розвиток історичної науки, зокрема історіографії та карпатознавства зав кафедри, професор Д. Данилюк був нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня і Почесною грамотою Міністерства освіти України.
Книга доповнена додатками, до яких увійшли звіти завідувачів кафедри за різні роки. Рецензоване видання добре ілюстроване, до книги включено 51 фотографію.
Монографія стане в нагоді учням, студентам, вчителям та всім хто цікавиться етапами становлення історичної науки та освіти на Закарпатті.
Юрій Данилець
