Любов врятує світ, або в Ужгороді є своя "Дорога життя"

«Дорога життя» – це центр, який займається комплексною реабілітацією дітей та молоді з обмеженими можливостями. Нарешті нас запросили увійти.

Одразу відчутна атмосфера любові, турботи та душевної чистоти. І раптом тебе обіймають з такою теплотою та щирістю, які мимовільно викликають сльози вдячності котрі так важко стримати… Незважаючи на твій вік, положення у суспільстві, недоліки, тут завжди для тебе відкриті обійми. Тут все безкорисливо, на цій «дорозі життя» панує тільки любов. Наш візит був пов’язаний із приїздом до Ужгорода гостей із Нідерландів, які приїхали з благодійною ціллю: поділитись своїм досвідом у виготовленні свічок та подарувати спеціальне свічне обладнання для центру «Дорога життя». Ми були потрібні в якості волонтерів-перекладачів для пояснення функціонування обладнання.

У нас була нагода познайомитись із дітками центру і ми були приємно вражені самовіддачею дітей у своїй творчій діяльності: вишивання бісером, малювання ,виготовлення виробів з кераміки і т.п. У кожній роботі вкладена душа дитини, довгі години праці та терпіння, що не може жодне серце залишити байдужим. Потім ці роботи можна побачити на виставках «Дороги життя» не тільки в Ужгороді, але й закордоном і якщо якась з робіт припаде вам до душі, ви навіть маєте можливість придбати її. А тепер, завдяки нідерландським друзям, діяльність діточок ще більш урізноманітнена. В них є нагода розкрити сповна свою творчу натуру донес¬ти душевну теплоту та гарячу любов через кожну свічку тим самим запалюючи вогник віри та надії в кожному небайдужому серці, хіба це не символічно?
Працівники центру досить швидко засвоїли методику виготовлення свічок, голландські друзі виявились дуже толерантними, а співпраця –надзвичайно плідною. В свою чергу представники центру не могли дочекатись нагоди, щоб поділитись новим досвідом із дітками.

Для нас це був перший крок на нову дорогу життя, яка відкрилась перед нами, а нашим завданням було зробити його чи ні. Це було поштовхом до роздумів над цінністю та сенсом людського життя. Дивлячись на просте щастя цих дітей, які насолоджуються кожною хвилиною та самовіддано вкладають свою душу у будь-який вид діяльності, прокидається нестримне бажання допомогти тим людям, які потребують трохи більше уваги, любові та турботи, адже вони залишені самотніми на своїй дорозі життя… Неважливо чи ти людина з особливими потребами чи ні, всі хочуть відчувати себе потрібними та любимими.

Важливо тільки навчитись помічати щось більше, ніж свої повсякденні проблеми та бачити ті маленькі можливості допомоги людям, які трапляються
на нашому шляху кожен день, адже все погане в житті відбувається через
нестачу любові.

Отож варто задуматись над цим, адже любов врятує світ!

Олександра МОЛОДКІНА, Оксана ПИЛИП,

студентки факультету романо-германської філології УжНУ



admin