ФЕМІДИНЕ ПОХМІЛЛЯ

Хоча за вікнами –
сніг і крижаний вітер з Карпат, але весна все ж наступає. І не лише у природі.
Від дуже довгої-довгої сплячки прокинулась, здається, і наша Феміда. Принаймні,
перші ознаки її прозріння вже очевидні. Так, наприклад, сьогодні, 16 березня
ц.р., Мукачівський міськрайонний суд нарешті закінчив розгляд кримінальної
справи, порушеної проти колишнього першого заступника начальника УМВС України у
Закарпатській області полковника міліції Віктора Русина. Неймовірно довго
тяглася ця кримінально-судова “епопея”: аж цілих 5 років. І протягом
всього цього часу сам полковник міліції Русин перебував під небаченим тиском
моральних і фізичних знущань з боку “помаранчево-патріотичної” влади
та її слухняних карателів. Починаючи з недоброї пам’яті 2004-го року, полковника
Русина звинувачували у всіх “смертних гріхах”: він, мовляв,
“діяв у складі організованої злочинної групи”, влаштувавши
“бандитський розгул” на виборах мера в Мукачеві^ він же нібито й
“викрав” та “знищив” виборчу документацію з кабінету
Мукачівської ратуші^ він же “зловживав службовим становищем”,
примушуючи своїх підлеглих здійснювати протиправні дії. Всі ці брудні вигадки
цілком серйозно розповідали українській громадськості “помаранчеві”
нардепи не лише з газетних сторінок та телевізійних екранів, але навіть з
трибуни Верховної Ради держави. І саме ці”звинувачення” і стали
однією із найголовніших складових брутального міфу про “найбрудніші в
історії України Мукачівські вибори”. Про ці “брудні вибори” тоді
ще журналіст, а нині – народний депутат України В. Ар’єв навіть зняв телефільм,
в якому облив брудом все наше Сонячне Закарпаття і всіх нас, закарпатців, а
полковника Русина – в першу чергу. Саме за ці “журналістські заслуги”
пана Ар’єва і відзначили в генштабі “майдану тої революції”,
віддячивши йому депутатським кріслом в парламенті. І саме ці побрехеньки,
наклепи і плітки, народжені кланом Балоги і поширені Україною та цілим світом
через продажних політиків і таких же “незалежних” і
“чесних” писак (не хочу називати їх журналістами), лягли в основу
гучної “кримінальної справи”, яку порушила проти полковника Русина, а
відтак і розслідувала наша прокуратура (не лише Закарпатська обласна, але й
Генеральна!). Саме прокурорськими слідчими, на замовлення “Балогану”,
і було створено “організовану злочинну групу”, до якої, окрім
полковника Русина, нібито входили ще й навищі посадові особи і обласної
міліції, і прокуратури, і органів державної влади: екс-губернатор області Іван
Різак, його заступник віктор Дядченко, екс-начальник УМВС генерал-майор міліції
Василь Варцаба, полковник міліції В.Дерновий та деякі інші відомі в області
люди. І закарпатці, мабуть, досі ще пам’ятають, як смакували цим кримінальним
міфом деякі закарпатські газети, куплені “Балоганом” та контужені
“помаранчевим шалом”. Навіть деякі керівники обласного УБОЗу, оятуючи
свої погони і шкури, запопадливо настрочили до Міністерства внутрішніх справ
“оперативний донос”, стверджуючи, що така “організована злочинна
група” дійсно існувала у закарпатській політичній природі. П’ЯТЬ РОКІВ
слідство і суд старанно і наполегливо намагались знайти хоча би якісь сліди
цієї “злочинної групи” і бодай якісь докази її “злочинів”.
П’ЯТЬ ДОВГИХ РОКІВ!!! І майже півроку з цих п’яти полковник Русин, на радість
всім закарпатським бандитам, злодіям і “перевертням у погонах”,
провів за гратами тюремної камери. Від усього пережитого ускладнилася стара
хвороба, що загрожувала залишити цього молодого і міцного чоловіка інвалідом на
все майбутнє життя. Довелосятерміново робити операцію. Але не встигли ще згоїтись
післяопераційні шви, не встиг щойно прооперований полковник міліції навіть
повністю очуняти від наркозу, як його знову потягли з лікарняного ліжка до
камери у СІЗО. Безглузда і цинічна жорстокість, виправдати яку не можуть
будь-які “інтереси слідства”.

Але все це, слава
Богу, уже позаду! Суд, нарешті, встановив остаточно і повністю: в діях
полковника міліції Віктора Русина НЕ БУЛО СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ. Ні одного, ні двох,
ні кількох – ЖОДНОГО!!! Зрештою, і сама ж прокуратура на суді офіційно
відмовилась від звинувачення полковника в тому, що він нібито “діяв у
складі організованої злочинної групи”. Таким чином, тепер уже СУЛОМ
ВИЗНАНО ОФІЦІЙНО, ЩО “ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННА ГРУПА” З ЧИСЛА КОЛИШНІХ
КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАД
И НА ЗАКАРПАТТІ – ЦІЛКОВИТИЙ МІФ, ВИГАДКА,
БРУДНА, ПІДСТУПНА І ВКРАЙ ПРОВОКАЦІЙНА БРЕХНЯ! Це була не “злочинна
група”, а ЗЛОЧИННА ПРОВОКАЦІЯ. І навіть не просто “провокація”,
а ціла ПРОВОКАЦІЙНА КАМПАНІЯ, ПІДЛА І ПІДСТУПНА ОБЛУДА, вигадана, спланована та
організована мукачівським “Барвокланом” з метою знищення (і
морального, і фізичного) всіх тих наших людей, які могли дати відсіч клану
Балог у їхній спробах перетворити наш край на неофеодальне “князівство
“Барви” в Карпатах. Не вийшло! Феміда, нарешті, очуняла. Але її
похмілля – аж занадто важке і гірке… Адже відновлення справедливості чекають ще
тисячі закарпатців, чиє життя було поламано і сплюндровано так само, як і життя
полковника Русина.

admin