Наше життя інколи підкидує ситуації, які
за фабулою ще більш анекдотичні, ніж самі анекдоти. Візьмімо, до прикладу,
халепу, у яку вскочив колишній перший заступник Ужгородського міського голови
Володимир Бобков. Минулого тижня він скликав журналістів, аби повідомити «якнайнеприємнішу звістку»: весь обласний
центр – у лайні. І винне у всьому цьому, на думку пана Бобкова, нинішнє міське
керівництво…
А вже наступного дня на вулицях Ужгорода
з’явилися свіжосині бігборди. А на них – пан Бобков, увесь в білому… І
промовисто так натякає: 30 травня – вибори міського голови, зробіть правильний
вибір…
У народі кажуть: не спіши поперед батька…
А «батьки народу», себто наші парламентарії, цього вівторка погаласували,
поголосували, та й прийняли рішення: місцеві вибори, раніше призначені на 30
травня, перенести на іншу дату, котру вони визначать пізніше. На радість
місцевим обранцям нинішньої каденції і на горе пану Бобкову. Причому, на
подвійне горе – і моральне, і матеріальне. Моральне – бо ж дарма «пан у білому»
у лайні копирсався. А матеріальне – бо ж за кожний бігборд «недомеру»
Бобкову довелося чималу копійчину з
кишені витягти.
Зате тепер у пана Бобкова життя – як
пісня. Та сама, у котрій співається:
Причесався, прилизався,
В білі шати вбрався.
Як на вибори зібрався –
Вже на старті всрався…
