Вегеш в агонії

Отож днями почав виселятися з університетського
навчально-лабораторного корпусу в центрі Ужгороді, де протягом п’яти років
незаконно проживає. Міг би уже збирати манатки і з ректорату. Ні, він прикипів
до грошовитого стільця, з останніх сил учепився за нього.

У газеті «Новини Закарпаття» 26 грудня 2009 року
заявив наступне: «Коли я був довіреною особою Віктора Ющенка на виборах 2004
року, то дав собі слово, що буду з ним, якби не закінчилася та виборча
кампанія. І за цей період я його жодного разу не зрадив… Я особисто разів
десять зустрічався із Віктором Андрійовичем і переконався, що він дуже розумна,
порядна і щира людина… Навіть мій 80-річний батько, котрий свого часу
підтримував Віктора Януковича, каже, що більш порядного кандидата у президента,
ніж Ющенко, він не бачить».

Ці та подібні тиради призвели до того, що у
Закарпатті 17 січня В.Ющенко набрав близько 5,93%. Не моргнувши оком, М.Вегеш
кинувся цілувати ноги В.Януковичу. Тепер новому кумиру клянеться, що і його ніколи
не зрадить. Задля цього на десяту ранку 27 січня на хімічному факультеті скликав
нараду деканів, куди запросив заступника голови облдержадміністрації Івана
Балогу. Перед ученими мужами М.Вегеш ліз із шкури, не добираючи слів, очорнював
Ю.Тимошенко, буквально благав деканів забезпечити перемогу В.Януковича.

Давно відомо, що за своїми діями і заявами М.Вегеш
є засланим козачком.

Події останніх років показали, що жодного
відношення до українських патріотів М.Вегеш немає. Більше того, його кипуча
діяльність на посаді ректора УжНУ може цікавити виключно правоохоронні органи.
Причому незалежно від результату голосування 7 лютого. Так, що даремно,
Миколко, ти впав на коліна перед «паханом». Він тобі не «кореш».

Іван
Редиска

admin