Проблема підліткової злочинності загострюється в Україні з кожним
роком і вимагає негайного реагування з боку влади, правоохоронних
органів, громадськості. І якщо на Закарпатті у цьому плані ще
більш-менш спокійно, то загалом по державі статистика вражає. Чи то
часи тепер такі, чи винне засилля “чорнухи” в пресі й на
телебаченні, проте наші діти, не замислюючись, часом таке накоять,
що й дорослому запеклому душогубу в голову не прийде. Вбивають з
особливою жорстокістю, причому часто роблять це від нудьги або “для
приколу”. Гвалтують і своїх ровесниць, і стареньких бабусь.
Обкрадають квартири, магазини, нерідко заради цукерків, соків чи
“кока-коли”. Скоюють зухвалі вуличні пограбунки перехожих, не
кажучи вже про банальні крадіжки дорогих мобільних телефонів у
заможніших однокласників. Дійшло навіть до того, що старші школярі
примушують до орального сексу молодших і знімають весь процес
“мобілками”, аби потім розповсюджувати цю гидоту для “приколу”
серед приятелів…

Міліцейські зведення буквально рясніють повідомленнями про
кримінальні витівки підлітків. Ось — свіжий приклад. У Тячівський
райвідділ міліції, щр в Закарпатській області, звернувся із заявою
житель сусідньої Львiвської
областi,
батько 14-річної школярки. За його словами, у будинку в селі
Руське Поле на Тячівщині троє тамтешніх “кавалерів” згвалтували
вечірньої пори його неповнолiтню
доньку.

Слідчо-оперативна група невдовзі затримала любителів насильного
кохання. Ними виявилися троє юнаків віком 14-15 років. Яким чином
потерпіла опинилася в злощасному будинку і яка в цьому роль
алкогольних напоїв та інші обставини скоєння злочину, повинно
встановити слідство. Хоча й без слідства та суду зрозуміло інше. У
тому, що підлітки пішли на “груповуху”, покалічивши життя і
дівчині, і собі, винні ми всі. Насамперед, батьки як юних
ґвалтівників, так і дівчини, котрі, вочевидь, абсолютно не
цікавилися, як розважаються їхні діти. А також педагоги школи,
котрі недостатньо уваги приділяли вихованню своїх учнів у
критичний підлітковий період. Винні й органи влади, які не зуміли
вчасно приборкати буйний характер хлопців й убезпечити від них
оточення. Адже запобігти злочину набагато легше, ніж потім його
розслідувати й карати винних.

ЯКИЙ БАТЬКО, ТАКИЙ СИН…

Звісно, не можна казати, що всі без винятку діти схильні до скоєння
злочинів. Тут усе залежить від генів (криміналістиці відомі цілі
династії запеклих злочинців), виховання в сім’ї, у школі тощо. Але
характер дітей формують саме батьки. Часто вони або не мають
можливості (через хворобу, безгрошів’я,
багаторічне заробітчанство далеко від дому), або просто не хочуть
(через власну бездушність, зловживання алкоголем) займатися
вихованням своїх чад. У таких випадках дитину “виховує” вулиця зі
своїми вовчими законами.

Як свідчить статистика, найбільше схильні до скоєння правопорушень
та злочинів діти з так званих неблагополучних сімей. Вони
виховуються на прикладі своїх батьків. Якщо газда виносить все з
хати за пляшку, знущається над дружиною, дітьми, то й син його
навряд чи виросте доброю, порядною людиною. Якщо безпутня, постійно
п’яна мати міняє співмешканців, влаштовуючи в домі п’яні оргії, то
не виключено, що й донька піде її шляхом. Як мовиться, яблуко від
яблуні…

Як зарадити соціальному лиху, котре іменується підлітковою
злочинністю, як правильно виховувати наших дітей, захистивши їхнє
право на дитинство, розмірковувала нещодавно разом із журналістами
начальник служби у справах дітей Закарпатської облдержадміністрації
Світлана Якимеліна. Тим паче, що й доречний привід був для
розмови. Рівно двадцять літ тому Україна приєдналася до Конвенції
ООН про права дитини. Приєднатися ми приєдналися, а от що робити з
власними дітьми, схоже, так і не знаємо…

“БЕЗПРИТУЛЬНА” СТАТИСТИКА

З усього почутого на брифінгу найбільше втішає той факт, що на
Закарпатті в останні роки намітилася стійка тенденція до зниження
рівня підліткової злочинності. За словами пані Якимеліної, якщо в
2005 році в краї було зареєстровано 503 злочини, скоєні
неповнолітніми, наступного року — 315, торік — 298, то за
підсумками 10-ти місяців цього року, — лише 235. Зменшилася й
кількість дітей, які займаються бродяжництвом та жебракуванням.
Маємо на обліку тепер таких 122 проти 163 торік.

Малолітніх жебраків на вулицях поменшало, зате збільшилася
кількість дітей, вилучених з так званих неблагополучних сімей. За
втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (а до цього належить
і жебрацтво) проти горе-батьків цьогоріч порушено вже 51
кримінальну справу. Ще 456 було притягнуто до
адмінвідповідальності, себто оштрафовано за неналежне виховання
своїх дітей. Проти 101-го з батьків органами влади та опіки
порушувалися клопотання щодо позбавлення їх батьківських прав, 60
таких позовів уже задоволено судами. Однак у 597 неблагополучних
сім’ях
області залишаються проживати 1325 юних закарпатців. Неважко
здогадатися, який приклад подають такі родичі своїм дітям, і що з
них виросте…

Турбує й те, що в області щороку збільшується кількість дітей-сиріт
та дітей, позбавлених батьківського піклування: 2124 тепер проти
1971 торік та 1477 у 2006-му. Відрадно, що таких малюків більше
стали усиновлювати як українські, так і іноземні родини. Якщо в
2008 році було зафіксовано 51 факт усиновлення, то тепер вже 61. А
загалом 650 юних закарпатців підлягають усиновленню.

В області функціонують 30 дитячих будинків сімейного типу на 198
вихованців та 42 прийомні сім’ї, в яких виховуються 54 дитини. Ну,
а тих сиріт, кому не пощастило з прийомними батьками, очікують
дитячі будинки у Виноградові, Чинадійові на Мукачівщині та в селі
Бене на Берегівщині, або школа-інтернат у Перечині…

Стосовно співпраці з відділами кримінальної міліції у справах
дітей, то Світлана Якимеліна відзначила спільні рейди під умовними
назвами “Діти вулиці”, “Підвал”, “Урок” тощо. Так, цьогоріч виявлено
162 юних закарпатців, які не приступили до навчання в школах.
Більшість з них не ходить в освітні заклади тому, що батьки
змушують їх жебракувати на вулицях. Як, наприклад, відомий в
Ужгороді попрошайка на прізвисько Челентано, котрий горланить під
гітару пісні, заробляючи у перехожих копійки на площі Петефі,
Корятовича та Корзо. Скільки вже його не доставляли в міліцію та
службу в справах дітей, навіть гітари забирали, а він і далі там….

Щомісяця міліція з владою обмінюються інформацією про
неповнолітніх, які скоїли злочини. Останнім часом зросла й
кількість дітей, які самі зазнали насильства в сім’ї.
Упродовж року служби у справах дітей зареєстрували 28 звернень та
повідомлень про факти жорстокого поводження з неповнолітніми.
Загалом цьогоріч 47 закарпатських дітей у 36 сім’ях
зазнали насильства, з них 18 — фізичного. Добре, що Закарпаття
наразі обминає “популярна” нині в Україні тема педофілії. Був,
правда, роздмуханий пресою скандал із буцімто гвалтуванням
вихованців Часлівського спецінтернату, що в Ужгородському районі,
проте він невідомо чим закінчився. Принаймні, начальник обласної
служби у справах дітей Світлана Якимеліна не має даних з цього
приводу, як і інформації про аналогічні заяви щодо педофілії.

Володимир ПАВЛЮХ,

ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області