У Сергія Ратушняка більше плюсів, ніж у 15 інших кандидатів, разом узятих

Знову ж таки – журналістською увагою не був обійдений жоден з кандидатів. Щоправда, сталося так завдяки двом газетам, одна з яких подала міні-біографії всіх претендентів на булаву в дещо гуморному, та все ж нейтральному плані, а від другої – всім дісталося по доволі ядучій карикатурі з не менш ядучими характеристиками персонажів. Таким чином, позначок «0» та «мінус» не уникнув жоден з бажаючих покласти руку на Біблію перед найверховнішою з Рад нашої держави.

А загалом картина виглядає так:

Для розуміння позначок: «+» це кількість публікацій позитивного для «героя» змісту, «0» – це «ні нашим, ні вашим», себто кількість публікацій, де прізвище «героя» згадується без будь-яких оцінок його особистості та планів на майбутнє, і нарешті «–» – це кількість публікацій, у яких «героя», м’яко кажучи, згадують «незлим тихим словом». Заг. – це скільки разів «героя» згадували взагалі.

Лідерів популярності, як бачимо, четверо. На чолі – Юлія Тимошенко. Але якщо від загальної кількості відмінусувати ті згадування (в основному нейтральні та негативні), які їй дісталися як особі, що працює очільницею уряду, то на долю особи, яка хоче стати очільницею держави – майже нічого і не залишиться…

Цілком виправдана і доволі висока кількість плюсів Віктора Януковича – цього тижня зустрічався з журналістами головний регіонал Закарпаття Олександр Ледида. А що може сказати очільник обласного осередку про очільника цілої партії? Спробуй-но мовити щось негативне…

Понад половина згадувань про Віктора Ющенка – справжні матюки, висловлені нормативною лексикою. Допрезидентствувався…

Доходимо до Сергія Ратушняка. Одноосібний лідер за позитивом, з вагомим відривом від найближчих переслідувачів. Нікому не байдужий – нейтральних згадувань майже немає. Найменша у квартеті кількість негативу, знову ж таки – з вагомим відривом від найближчих переслідувачів.

На цьому можна було б і крапку ставити, та автору чомусь закортіло вставити ще 5 копійок.

Так і бачу, як читач(ка) під ніком «лето» тягнеться до клавіатури, щоб повторити свій комент до попередньої статті про «кандидатське щастя». Не тягніться, любий друже (подруга), я й сам цей ваш комент повторю:

«А не обратил ли внимание автор при скурпулезных подсчетах, что большинство положительных публикаций размещены в печатных изданиях прямо или посредственно кандидату подконтрольных, а именно: “Рио” 4 публикации, “Трибуна” 4 публикации, “Ужгород” 2 публикации, “Висти тижня” вообще прогнулись – целых 6, “Новинка” – 3. Большинство материалов это перепечатки полные или фрагментарные с этого ресурса, который тоже имеет непосредственное отношение к кандидату. Вот вам и вся дутая популярность».

А знаєте, шановний(на), я цілком з вами згоден. За фактом. Щоправда, мій коментар до цього факту може вам і не сподобатися. Що ж, маєте право на власну думку. Так само як і автор – на свою власну. А редактори перерахованих вище газет – мають такі самі права на власні думки, як і ми з вами.

Ви пишете, що всі вони підконтрольні одному кандидату. Може бути. Але знову ж таки – про права. Кількість ЗМІ, котрі може «контролювати» кожен окремо взятий кандидат в президенти, законом не обумовлюється, отже – будь-яка кількість є цілком законною, хоч п’ять, хоч п’ятдесят п’ять. Якщо хтось з кандидатів це використовує – його право. Якщо хтось не використовує – його (її) справа.

Я розумію, що редактори газет, керівники ТБ студій та радіостанцій на передвиборчий час шаленіють, а ціни на політичну рекламу скачуть не гірше за бензинові. Але. Про свої власні газети кандидатам у президенти слід було думати не за 90 днів до 17 січня, а набагато раніше. Як не встиг, то запізнився – цей закон з тих небагатьох, що й справді «один для всіх».

А як маєш «підконтрольних» газет, то купуй місце в «непідконтрольних» – правила ринкової економіки жорсткі, але цілком зрозумілі. Що заважало соратникам тієї ж Тимошенко, тих же Януковича, Ющенка, Яценюка та всіх, їм подібних, замовити собі стільки позитивних публікацій, щоб було більше, аніж у Ратушняка? Ні-чо-го. Крім жмотства. А «зажали» гроші на рекламу себе, коханих – що ж, маєте, що маєте. За позитивом у Закарпатті, Сергій Ратушняк «однією лівою» кладе на лопатки що Юлію Тимошенко, що Віктора Януковича, що всіх інших кандидатів, разом узятих.

Так говорять безпристрасні цифри. А сперечатися зі статистикою – пуста справа.

Віктор Копанець,

Центр журналістських досліджень