В Ужгороді теж вшанували пам’ять жертв голодоморів в Україні. В нашому місті поки що немає пам’ятника жертвам голодомору. Тому кервництво Ужгородської міської ради на знак пошани принесли квіти до пам’ятника жертвам фашизму.
Про цей монумент розповідає колишній міський голова Еміл Ландовський.
– Сьогодні Україна і, мабуть, увесь світ згадує голодомор. Пам’ятник, біля якого ми знаходимося присвячений антифашистам-євреям. В перші роки Другої світової війни Закарпаття входило до Чехословацької Республіки, а вже в 39 році нашу область було передано Угорщині. Зрозуміло, що в перші роки велася підпільна боротьба проти окупації Закарпаття. Серед активних борців були євреї. Протягом перших років в Закарпатській області було розстріляно багато антифашистів. Недалеко звідси були військові казарми, жителі яких і були розстріляні на цьому місці.
– Коли було відкрито цей пам’ятник?
– Ужгородська міська рада у 1993 році прийняла план відкриття меморіальних дошок відомим людям, та людям які боролися проти фашизму. Так би мовити план повернення до нашої історії. Було встановлено десятки меморіальних дошок. Ця меморіальна стела була відкрита напередодні свята Перемоги, 8 травня 1993 року. Цього дня Ужгородська міська рада також встановила меморіальну дошку Івану Андрійовичу Акудінову, який загинув на території Словаччини. Тіло цього Героя Радянського Союзу тіло було перенесене і поховано в Ужгороді. Взагалі всі меморіальні дошки, в тому числі ця стела, взяті на облік в архітектурі.
Приємно те, що ми сьогодні, разом із керівництвом міської ради прийшли. Це обов’язково треба робити.
Якщо ми знаємо своє минуле, ми будемо знати своє майбутнє. Я, як колишній міський голова, який починав цю роботу в м. Ужгороді, вдячний теперішнім керівникам, що в якійсь мірі вона продовжується.
– Чи планується в Ужгороді відкриття пам’ятника саме жертвам голодомору?
– Важко відповісти на це запитання, бо ми зараз надзвичайно сильно захопилися будуванням масштабних архітектурних проектів, які коштують мільярди гривень. Стела, біля якої ми сьогодні вшанували пам’ять жертвам голодомору – це розвідувальний лист. Архітектор Белень нагадує нам про ті події, які відбувалися. Хрест – це вже пам’ятник тим, хто загинув: незаконно вбитим, полоненим, жертвам голодомору, політично репресованим.
Як відомо, Закарпаття у 32-33 роках, коли відбувалися ці страшні події, входило до складу Чехословацьої республіки, тому нас це горе не зачепило. А пам’ятники повинні ставитися саме у тих місцях, де безпосередньо відбувався голодомор. Люди повинні знати історію, згадувати своїх героїв– це обов’язково. На мою думку, пам’ятники повинні бути скромні, не помпезні. Адже, коли люди порпаються у смітті, помирають від голоду, а ми будуємо великі пам’ятники – це неетично! Коли прийде час і ми станемо багатшими, можна буде встановити щось більш величне.
– Пане Еміл, зараз чимало дискусій ведеться на тему антисемітизму. Що ви думаєте з цього приводу?
– На моє переконання, антисемітизму в Ужгороді не було і немає. Це все лише видумки політиків.
Кілька слів з нагоди Дня пам’яті жертвам голодомору сказав і голова єврейського товариства прогресивного іудаїзму, директор обласного благодійного фонду «Хесед Шпіра» Михайло Галін
– Як відомо, 1944 року із Закарпаття було депортовано і знищено всю єврейську громаду. В січні буде відзначатися День голокосту. До цього дня в м. Мукачеві планується встановити пам’ятник жертвам цього лиха. В Ужгороді такий монумент уже є – біля колишнього цегляного заводу. Цей пам’ятник теж був зроблений за співраці Ужгородської міської адміністрації. Хочу ще додати: на дошці, біля якої ми знаходимося, вказані прізвища людей, що загинули. Вже в 1939 році в підпіллі дуже активно брали участь євреї. І серед перших жертв ми бачимо саме цих людей – Германа Якубовича, Рудольфа Вінера, Олексу Ленько, Івана Плончака, Шолома Симковича, Давида Шенбергера.
Звичайно, пам’ятники потрібні. Але , як сказав пан Ландовський, немає сенсу робити це зараз, витрачаючи великі гроші. Увага потрібна людям, які ще живі, які пам’ятають ці події. Ось це справді необхідно.
– До висловлювань Е. Ландовського та М. Галіна долучився заступник голови м.Ужгорода Володимир Химинець…
– Безперечно, як уже було сказано, ми повинні добре пам’ятати минуле, щоб такі страшні події, як голодомор, ніколи не повторювалися. Адже це історія нашої держави.
Марічка Черничко.
