Електронний тортик “Вконтакті”. Себто заміна реального життя віртуальним.

Замість сказати — написати
Моя подруга Олена (імена змінено — Авт.) рік тому “підсіла” на “Вконтакте”. Дійшло до того, що ранок починався з перегляду власної сторінки і лише о другій годині дня Олена згадувала, що ще не вмивалася і не снідала. З тією самою Оленою ми сиділи якось у кав’ярні, спілкувалися. Вона каже: “Ти знаєш, я ось з тобою розмовляю, однак мені так хочеться взяти клаптик паперу й написати тобі, те, що маю сказати…”.
Зауважте, подруга хоче написати, а не сказати. Знову ж таки, тій самій Оленці почали писати якісь хлопці (“друзі”, як їх називають “Вконтакте”) з погрозами, що ми знаємо твої паспортні дані тощо. Дівчина видалила свою сторінку з соціальної мережі, мовляв, дістало її та й страшнувато стало.
Тоді постає питання, для чого ми реєструємося в цих мережах, чому ми до них настільки прив’язуємося, інколи стаємо залежними від них? Зрештою, чому ми замінюємо реальне життя віртуальним.
”Якщо людина не знаходить значимого спілкування у безпосередньому своєму оточенні, то Інтернет тут може допомогти. Однак тут є одне “але”, адже тут може відбутися підміна понять. Людина з допомогою соціальної мережі може замінити реальне життя на віртуальне. Така людина спілкується лише з друзями в Інтернеті”, — викладачка факультету суспільних наук УжНУ, соціолог Мар’яна Колодій. Вона зазначає, що такі явища, як залежність, підміна понять можуть статися у людей психологічно і соціально нестійких, у тих, хто не має близьких друзів. Соціолог бачить проблему і в онлайн-іграх — “Зайдіть до Інтернет-клубу — там підлітки грають в онлайн-ігри. Це викликає залежність у дітей, і міліція уже проводить рейди Інтернет-клубів, позаяк дитина спочатку після уроків займається соціальними мережами, згодом вона може це зробити замість уроків”. Проблема може бути і фінансова, бо в соціальних мережах регулярно впроваджуються платні послуги. “Такі платні послуги є шкідливими, бо людина вже думає, як витратити свої кошти у межах соціальної мережі, замість того, щоб сходити в театр і розширити свій світогляд”, — коментує М. Колодій.

Віртуальне спілкування без емоцій — неповноцінне

Поширеними є соціальні мережі знайомств і туди потрапляють переважно самотні люди. “І ось на цьому етапі приватне життя вже не стає приватним, бо людина стає публічною, її особисте виноситься на загал”, — акцентує пані Колодій. Та й що там познайомитися — клацнути на нік. Але ж в реальності ви не жбурнете в людину камінцем. Треба підійти, привітатися з людиною, має бути певний соціально-емоційний контакт. “Люди, які часто спілкуються в соціальних мережах, можуть втратити навички живого спілкування. Ще один момент — люди в соціальних мережах спілкуються через текст. У психології доведено, що ми отримуємо 20 % інформації з допомогою тексту, а решту 80 % — з допомогою жестів, міміки, тобто невербальної інформації. Інтернет з усіма клавішами, смайлами не дає такої можливості емоційного контакту”, — пояснює викладачка. Дуже часто люди так мило спілкуються у віртуальному світі, а в реальному житті не зносять один одного, бо нема емоційного сприйняття.

“Все тайное станет явным…”

Навіть, якщо вашу сторінку можуть проглядати лише ваші знайомі, це не означає, що “інші” не зможуть проглядати ваші дані. Конфіденційність ніби гарантована, але… “Сторінки в соціальних мережах легко ламаються хоча би тому, що люди, які там сидять, не замислюються над тим, що їхній пароль можна легко вгадати. Паролями дуже часто можуть бути дати народження, імена домашніх тварин, коханої дівчини. Припустімо, зі ста користувачів, гадаю, понад 50 % з них залишають стандартні паролі. Другий дуже поширений метод — тобі на пошту надсилають листа з текстом: “Для того, щоб відновити свій пароль, натисніть сюди”. Адреса відправника дуже схожа на адресу, наприклад, сайтів “Однокласники”, “Вконтакте”. Ти заходиш на вебсайт, вводиш логін і пароль — ось і все. Третій спосіб, через нього я і ненавиджу Інтернет-кафе. Якщо у вас є дуже цінна інформація на електронній пошті і вам треба її терміново прочитати, ніколи не йдіть до Інтернет-кафе, бо всі паролі збережуться в комп’ютерах Інтернет-клубу. Ще є вірусні “підкидки”. Наприклад, Вася зайди, проголосуй за мене і все ти попався на цьому”, — приголомшує технічний редактор інформаційного видання “Закарпаття онлайн” Ігор Сирота. Ігор радить не реєструвати всі дані на різних сайтах під одним паролем, оскільки, отримавши один пароль, зловмисник може о
тримати всю інформацію з електронної пошти, банківських рахунків тощо.
В Інтернеті можуть бути різні шахрайства, як ось хтось зареєструється під вашим іменем і прикриваючись вами писатиме різну гидоту. Проте, хто нестиме за це відповідальність? Хто є хто — довести вкрай складно. “Можна поскаржитися адміністраторові, але як можна довести, що тобі зламали скриньку і хтось пише під твоїм іменем. Взагалі відповідальності нема, користувач електронних скриньок не з ким не підписує жодних угод…”, — каже Ігор.

В Інтернеті найлегше маніпулювати дітьми

Нещодавно в Києві проходила прес-конференція, під час якої експерти обговорювали питання безпеки дітей в Інтернеті. Авторці матеріалу вдалося потрапити на той захід. Дані, які там оприлюднили, були приголомшливими.
Керівниця департаменту з корпоративних зв’язків компанії “Київстар” Жанна Ревнова зауважила, серед ризиків у Інтернеті можна виокремити дорослий контент, онлайн-насилля. В Інтеренті є такі спільноти, які з допомогою психологічного контакту спонукають молодих людей зробити суїцид. Ще одне явище — оприлюднення приватної інформації, включаючи номери телефону, домашню адресу. Діти ще не розуміють, що приватну інформацію не можна розкривати іншим і вони ще не розуміють, що з цією інформацією можуть зробити інші. Дітлахи не усвідомлюють, що інформація, яка хоча б один раз потрапила до Інтернету, вже ніколи не зникне — зберігатиметься в кеші. “Майже будь-який контент, який є цікавим, для того, щоб його скачати, треба його оплатити. Діти не завжди розуміють різницю між звичайною вартістю sms і вартістю sms для такого комерційного контенту”, — наголошує Ревнова.
Вищевказаний мобільний оператор оголосив результати всеукраїнського соціологічного дослідження “Знання та ставлення українців до питання безпеки дітей в Інтернеті”. Воно було проведено Інститутом соціології НАН України. В рамках дослідження було опитано понад 1200 респондентів. Згідно з результатами, понад 28 % опитаних готові переслати свої фото незнайомцям у мережі, 17 % без коливань погоджуються повідомити приватну інформацію, 22 % дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих, 14 % опитаних час від часу відправляють платні sms за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість такої опції.
Приголомшує, так. Батькам все ж варто звертати увагу на віртуальне життя своїх дітей. Як каже М. Колодій, з точки зору соціології та психології соціальні мережі є проблемою. “Якщо всі люди підуть у віртуальні мережі, будемо мати віртуальне суспільство. Людина протягом дня буде думати про те, як пограти в онлайн-гру”, — вважає викладачка.

P.S. У соціальних мережах є багато плюсів, про які користувачі, очевидно, знають. Головне — знати про потенційну небезпеку й не перетворити своє реальне життя на віртуальне…

Евеліна Гурницька, РІО

А ви “Вконтакті”?
Що кажуть ужгородці про соціальні мережі

Сергій, приватний підприємець
— Я зареєстрований в “Однокласниках”. Так, приємно зустріти на цьому сайті своїх старих друзів. З одного боку, це навіть непогано, адже люди на віддалі не мають можливості бачитися, та можуть спілкуватися на “Однокласниках”, по “Скайпу”. Однак спілкуватися варто з певним сенсом, а то у декого — по сто друзів на сайті, з цих ста він знає, ну хоча би тридцятьох, а решта — невідомо хто. У мене трапляється, що я забагато витрачаю часу на цю соціальну мережу.
Мені здається, люди хочуть визнання, вони хочуть, аби їм ставили оцінки за фото, писали їм, які вони хороші — так, це віртуальний світ, але ж є люди, які не можуть проявити себе в реальному житті. Щодо віртуальності, то це все ж ненормально. У цій віртуальності незрозуміло чим займаються. Раніше дівчина пекла торт і запрошувала друга скуштувати, а тепер вона надсилає віртуальний тортик і пише, мовляв, їж. Із такими темпами скоро всі в гості ходитимуть віртуально, все віртуально буде. По телевізору показували, що зараз карантин і тепер молодь сидить у віртуальному світі і більше нічим не займається.
Власне, “Однокласники” — це ще нормально, а ось “Вконтакті” — там повний бардак.

Андрій, школяр

— Я зареєстрований “Вконтакті”. Зареєструвався, бо там багато моїх однокласників, друзів. Якщо треба, можу з ними легко спілкуватися, знайомлюся з новими людьми. Як правило, сиджу “Вконтакті” вечорами. Не відчуваю залежності від цієї соціальної мережі. Загалом “Однокласники”, “Facebook” не є поганими, але часом їх використовують
не з хорошими цілями, розміщаючи на сайтах різну негативну, вульгарну інформацію.

Валентина, фахівець на підприємстві

— Я маю лише електронну поштову адресу. У соціальних мережах не реєструвалася, позаяк хочу спілкуватися з найближчими, знайомими мені людьми. Не хочу, аби всі бачили інформацію про мене. Тим паче, якщо вже реєструватися, то постійно треба переглядати свою сторінку, а це забирає багато часу.

Денис, студент

— Я зареєструвався “Вконтакті”, аби просто спілкуватися. Не засиджуюся в мережі, бо нема часу. Можна сказати, надаю перевагу живому спілкуванню. Не думаю, що в соціальних мережах може бути певна небезпека.

Женя, студентка

— Зареєструвалася “Вконтактах”, бо там мої друзі, а деякі товариші живуть в інших містах. Буває, засиджуюся в “Контактах”. Щодо негативного боку цієї мережі, то, можливо, дехто страждає залежністю від неї.

Вікторія, студентка

— Я не зареєстрована в жодній мережі, бо в мене нема на це ні часу, ні бажання.
Андрій, приватний підприємець
— Своїй сестрі я би не радив реєструватися в цих мережах. Для чого? Краще в кіно сходити з друзями. Живе спілкування набагато краще, ніж віртуальне.

Опитувала Евеліна Гурницька

admin