Страшніше за Яцьку звіра немає

Щось незрозуміле твориться у нашому славному
Ужгороді сьогодні зранку. Уся міліція (причому – не лише міська, а й
“привізна”) – і на ногах, і “на вухах”, і на всіх вулицях
та площах. Будівля облмуздрамтеатру та прилегла до неї територія взагалі
оточена щільними кільцями десятків людей у формі, не менше десятків “людей
у цивільному” вештається поблизу, “ніби прогулюючись”. Навіть
дощ їм не завада.

Втім, до співробітників Сірої Будівлі
Уповноважених з вул. Довженка особливих запитань немає. Хтось колись бачив, що
там у них записано в їхніх службових обов’язках? Отож бо. Але я чомусь
переконаний, що немає там такого пунктика, котрий би забороняв їм недільного
дня прогулюватися під дощем біля будівель театрів. А що не заборонено – то
дозволено. А що так масово вони сюди вийшли, то які тільки грипи сьогодні не
бувають – і пташиний, і свинячий… Може буди і “службовий грип”?
Запросто!

Щодо міліції – то інша справа. Її службова
діяльність регулюється спеціальним Законом України, котрий можна запросто
придбати у книжковому магазині, бо він для людей не утаємничений. А в першій же
статті того Закону записано: “Міліція в Україні – державний озброєний
орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян,
власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних
посягань”.

А тепер задамося питаннями:

Недільного ранку біля муздрамтеатру когось
застрелили чи підрізали? Ні, такого не було, “життя” – відпадає.

Тут когось побили чи згвалтували? Також
ні, відпадає і “здоров’я”.

Хтось тут злісно порушив права і свободи
громадян? Теж ніхто нічого такого не бачив?

Потрібно було захищати природне
середовище? Ніхто травичку не топтав і з бензопилами біля дерев не вештався.

Захищалися інтереси суспільства і
держави від протиправних посягань? Тоді
які інтереси і хто на них “посягав”?

Хтось може подумати, що базарники, котрих
міліція добрий десяток років не могла вигнати з вул. Фединця, вирішили
розкласти свої намети біля театру. Заперечу – нічого подібного,
“базарники”, як ми бачили, народ революційний, але не настільки.

Може, міліція отримала оперативну інформацію, що
біля театру “набили стрілку” вбивці підприємця Грузіна чи зграя
квартирних крадіїв, котрі останнім часом зухвало орудують в обласному центрі?
Гадається, що ні, бо так демонстративно засідки не влаштовують.

Що тоді? Єдиний варіант: в Ужгород приїздить
Арсеній Яценюк, і ввечері тут має відбутися його “дружнє спілкування”
з його “щирими прихильниками”.

Ну, буде спілкування – то нехай собі буде. Ми про інше. Свого
часу в Ужгороді неодноразово бували і Кравчук, і Кучма, і Ющенко, на цьому ж
майданчику, пригадується, проводила зустріч з громадськістю і Юлія Тимошенко.
Так ось: навіть коли до нас приїздили перші особи держави – і тоді не вживалися
такі безпрецедентні за розмахом заходи безпеки. Тепер же приїздить далеко не
перша особа, і навіть ще не кандидат у перші особи – і тут собі маєш…

А тепер згадаймо, що буквально три тижні тому
говорив міністр МВС Юрій Луценко. А він говорив, що міліція в жодному разі не буде
використовуватися для забезпечення безпеки майбутніх кандидатів у президенти
України. А тут ще навіть не кандидат (за законом, офіційне висунення
кандидатів ще не розпочалося, не те що реєстрація!) – а вся міліція на одну
зустріч задіяна.

Тоді питання “на засипку”: хто міг
примусити Луценка наплювати
на свої власні слова? Президент? Так Луценко сам
хотів плювати на такі вказівки президента, котрі йдуть всупереч закону, про що
пан міністр неодноразово і публічно заявляв. Сам Яценюк? Теж навряд чи – не
того польоту пташка, щоб “орлам Луценка” наказувати. Тоді хто?

Так здогадайтеся з трьох разів, котрий Рабінович
міг таке зробити? На авторський погляд, зробити це не важко. Бо Рабіновичів у
нас багато, але лише один дозволяє собі “розписуватися” і за
президента, і за генерального прокурора, і за верховного суддя, і за головного
міліціонера держави. “Я сказав!” – пам’ятаєте, чиї то слова? Отож.

Тут може бути й ще одне запитання: а чого б це
Рабінович так опікувався безпекою Яценюка? Не знаю, не знаю, але чомусь
пригадалися відомі слова з відомої казки: “Ми з тобою одної крові – я і
ти…”

Принагідно пригадався і один анекдот радянської
доби. Як синок на Красній площі запитує батька: “А навіщо це такі зубці на
Кремлівській стіні?” “А це, синочку, щоб дурні на лізли”
“Туди чи звідтам?..” Ось і тут виникає запитання: кого від кого буде
захищати міліція: Яценюка від народу, чи народ від Яценюка? Якщо Арсеній так
боїться людей, то навіщо він їх кличе на зустріч із собою? Якщо людей треба
боронити від нападок Арсенія, то дешевше і набагато ефективніше буде відразу
переправити пана Яценюка на сусідню вулицю – до обласної лікарні з її
психіатричним відділенням.

І останнє запитання: цікаво, а за яким принципом
будуть пропускати людей на безпосередню зустріч з Яценюком? Невже сюди
позтягують усі “фронтові” намети, в котрих хлопців примусять
виконувати команду “Гаті долу”? І як у такому випадку перевірятимуть
дівчат?

А головне: хтось ще вірить, що в природі є звір,
страшніший за Яцьку?

Віктор Копанець,

Центр журналістських досліджень

admin