Заснований ще в 1945 році як Культурний дім для митців Закарпатської України, Центр отримав будівлю в Ужгороді, площею близько 200 квадратних метрів, яка наразі в управлінні майна області й позбулася свого підвального приміщення, де нині працює винний погріб. Метою створення Центру народної творчості було розвивати і пропагувати народне мистецтво, ремесла, але з 1994 року розпочалися гоніння, працівників центру намагалися переселити невідомо куди, вони зверталися за підтримкою до голови ОДА Різака, голови профспілок Короля. А два роки тому сталася подія, яка поклала край існуванню Центру: чиновники з управління культури та голова обкому профспілки видали довідку про те, що, мовляв, робота обласного Центру народної творчості надзвичайно слабка, а кваліфікація багатьох спеціалістів не відповідає вимогам сьогодення, існує потреба у фахівцях зі знанням іноземних мов та оргтехніки, розповів Михайло Бескід. (Насправді ж, що стосується оргтехніки, то не було навіть найбільш необхідної для роботи, хоча всі працівники пройшли комп’ютерні курси). Після цього були звільнені високофахові люди, які довго працювали у ЗОЦНТ. Серед них і сам Михайло Бескід. Судова тяганина, за його словами, тривала майже два роки, троє позивачів — колишніх працівників ОЦНТ, які вимагали поновлення на роботі, суди програли. Михайлові Бескіду в управлінні культури відмовили в наданні роботи, а він каже, що був готовий працювати у будь-якому закладі культури. На його переконання, апеляційний суд незаконно виправдав неправомірні дії чиновників від управління культури, а ті своїм рішенням у кінцевому підсумку досягли фактично одного: закарпатські народні промисли практично знищені, співпраця з досвідченими майстрами, які мали солідний творчий доробок і успішні виставки, на жаль, припинилася остаточно. На пл. Театральній та в інших місцях туристам пропонують китайські сувеніри, підігнані під український колорит. Немає навіть що показати під час святкування Дня міста чи Дня села. Чим ми можемо за таких умов привабити туристів?
