Чи подужає закарпатський бізнес підвищення соцстандартів? (опитування)

Зрештою,
6 жовтня
Верховна
Рада прийняла в першому читанні проект
закону про підвищення прожиткового
мінімуму та мінімальної заробітної
плати у 2010 році. За даний законопроект
проголосували 259 із 444 народних депутатів,
зареєстрованих у сесійній залі.

Згідно
із законопроектом, передбачається
встановити прожитковий мінімум на одну
особу з розрахунку на місяць у розмірі
з 1 листопада 2009 року – 701 грн., з 1 січня
2010 року – 825 грн., з 1 квітня – 839 грн., з
1 липня – 843 грн., з 1 жовтня – 861 грн., з 1
грудня – 875 грн.

Крім
того, законопроектом передбачено
встановити мінімальну заробітну плату
з 1 листопада 2009 року – 744 грн., з 1 січня
2010 року – 869 грн., з 1 квітня – 884 грн., з
1 липня – 888 грн., з 1 жовтня – 907 грн., з 1
грудня – 922 грн.

Ми
звернулися до представників бізнесових
стурктур області із проханням
відповісти,
чи готові підприємства та підприємці
до підвищення соціальних стандартів,
шляхом підвищення розміру мінімальної
заробітної плати?

Михайло
Качур, г
енеральний
директор ВАТ «Ужгородський Турбогаз»:

– Якщо
підійти до цього питання об’єктивно,
то ні! А об’єктивність полягає в тому,
що підвищивши заробітні плати, ми не
будемо мати можливість їх виплачувати.
Відсутні джерела збільшення фонду
заробітної плати, які залежать від
величини виробництва валового продукту,
що в свою чергу залежить від величини
споживання і у нашій країні, і в світових
масштабах особливо.

Це
нескладний алгоритм, думаю, що більшість
наших громадян його прекрасно усвідомлюють:
підвищення в адміністративному порядку
заробітної плати, яке не підкріплене в
жодній мірі іншими позитивними факторами
економічного життя, дасть зворотній
результат: гіперінфляцію, падіння курсу
національної валюти, різке зменшення
валового внутрішнього продукту, внаслідок
зниження конкурентної спроможності
економіки. Так звана опозиція свідомо
розкручує негативні тенденції, діючи
по принципу: чим гірше, тим краще.

Якщо
взяти за приклад діяльність нашого
підприємства, то після такого кроку ми
просто згорнемо свою діяльність, в
зв’язку з тим, що втратимо ті, навіть
мінімальні можливості мати конкурентні
переваги на зовнішніх ринках нафтогазового
обладнання, які зараз маємо. Адже сировина
і енергоносії свою вартість значно не
втратили, їх ціна знаходиться на загально
ринковому світовому рівні. Якість нашої
продукції підвищити одним підняттям
зарплати теж не зможемо, ще треба купити
і освоїти нові технології, модернізувати
обладнання.

Тобто,
об’єктивно, для підвищення зарплати
наше підприємство повинно продати
більше продукції, але вона вже дорожча,
при тій же якості і собівартості в плані
матеріальних затрат, тобто
неконкурентноспроможна в порівнянні
зі східноєвропейською і особливо з
китайською, індійською. Коло замкнулося,
і ми залишилися без роботи – на вулиці,
з „великими” на папері зарплатами і
порожніми по факту кишенями.

Володимир
Панов, заступник
генерального
директора заводу «Єврокар»:

Наше
підприємство веде серйозний бізнес, і
тому скажу, що підвищення рівня мінімальної
заробітної плати нас ні в якому разі не
лякає, адже наші працівники отримують
гідні гроші за свою роботу. Це питання
скоріше стосується працівників бюджетної
сфери і тут вже у держави повинна боліти
голова, яким чином наповнити держбюджет,
щоб забезпечити достойне життя своїх
громадян. Переконаний, що соціальні
стандарти потрібно підвищувати, адже
досить жити в принизливих умовах. Щодо
більш дрібних підприємств, то краще,
мабуть, запитати у них самих.

Іван
Колядко, підприємець (Мукачево)

Я
можу однозначно сказати, що це – популізм
чистої води.
Розрахунок
зарплат іде від встановленого мінімального
розміру. Але піднімати його в умовах
кризи майже втричі, коли ми рахуємо
кожну копійку!.. Підприємці вимушені
будуть шукати будь-які шляхи, аби цього
не робити: запровадять скорочений
робочий день, позвільняють робітників,
а на тих, що залишилися, перекладуть
більший об’єм робіт. Зараз головне
завдання бізнесу – на плаву втриматися.
Звісно, ми зацікавлені в тому, щоб наші
працівники отримували гідну заробітну
плату. Але це не той час, коли є можливість
кардинального збільшення витрат. Для
початку потрібні адекватні дії з боку
держави, як мінімум стабільність курсу
гривні, відновлення кредитування,
зменшення кількості перевірок та
спрощення дозвільної системи. У членів
опозиційної партії і самих є великі
підприємства. Гадаю, це не вигідно,
насамперед, їм самим. Так, їхні працівники
отримують по 2500-3500 тис. грн. зарплатні,
але ж не можна рівняти металургійні
галузі до малих та середніх підприємств!

Олександр
Яцків, підприємець (Ужгород)

Запитайте
у будь-кого зі своїх знайомих чи хочуть
вони, аби мінімальна зарплатня становила
півтори тисячі гривень. Переконаний,
ви вже знаєте відповідь на це питання.
А тепер запитайте у будь-якого знайомого
підприємця чи здатен він підняти розмір
зарплатні своїм працівникам, відштовхуючись
від мінімальної, яку пропонують окремі
політичні сили. При всьому бажанні у
нас в нинішніх умовах немає фінансової
можливості довести соціальні стандарти
своїх працівників до рівня, який вимагає
встановити опозиція. Підприємці зараз
і так захлинаються у валютних кредитах,
скорочують штати, чимало і таких, хто
був вимушений закрити бізнес, що роками
приносив стабільний прибуток. Криза –
це не той час, коли, навіть дуже схвильовані
соціальним захистом своїх працівників
роботодавці, мають змогу суттєво підняти
заробітну плату на своїх підприємствах.

Опитувала
Н. Соболєва

admin