Гуцульська ріпа вдалася

Гуцульська автентичність та не без домішку
сучасності – на столі у педагогів Лазещинської школи. Заступник директора цього
навчального закладу Мар’яна Делятин каже, що на фестивалі їхній колектив приготував
близько двох десятків страв із ріпи.

– У нашому
педагогічному колективі – не лише гуцули, а й угорці, вихідці із сусіднього селища
Ясіня. Відтак їхні рецепти теж згодилися, – каже пані Мар’яна, ділячись найсмачнішими
секретами приготування страв. – Найперше, що готували у горах наші прадіди, –
це печена ріпка. Нині цей найпростіший рецепт удосконалюють, додають до
картоплі сучасні інгредієнти. Друга гуцульська страва – кулеша – теж на основі
картоплі. Це є ріплянка, як кажуть у нас.

Пані Мар’яна поділилася секретом її приготування: чищену
картоплю варять, потім до неї додають кукурудзяну крупу, не завадить й манна. До
столу страву подають із маслом, бринзою, а хто любить, то і зі шкварками. Того
дня учителі напекли ріпляні пиріжки, кремзлики, гомбовці, коржі з тертої ріпи,
рокот-крумплі, голубці, начинені картоплею.

Коли ж господиня не має багато часу, як правило,
готує щось із картоплі. А в горах і поготів. Бо ж невибагливі страви не потребують
знання тонкощів кулінарії. Відтак
господині, які лише вчаться готувати, починають із картоплі. «Це справді місцевий
перший, найнеобхідніший продукт, – підтверджує Мар’яна Делятин. – Є й така собі
усмішка, що у Лазещині родяться лиш ріпа та й діти…»

Подібні фестивалі, на думку учасників «Гуцульської
ріпи», неабияк потрібні, бо ж покликані зберегти народні традиції. Та й
прийдешнім поколінням варто передати все те хороше, на чому виросли їхні
прабатьки.

Лазещинський сільський голова Іван Пранничук також
за фестиваль. Каже, ріпа – другий хліб для горян. А ще у лазещинців є чимало
речей, які б вартували започаткування фестивалів, до прикладу, грибів, ліжників
тощо.

Один із організаторів фестивалю – голова обласного
центру Спілки сприяння розвитку
сільського зеленого туризму в Україні Богдан Пранничук – устиг посмакувати ріпою.

– Ріпляник – це витвір мистецтва, – зізнається
Богдан Дмитрович. – Головне на фестивалі – ріпка й гарний настрій тих, хто
готував ці страви. Сьогодні ґаздині йшли на рекорд – спекли найбільший ріпляник.
Хоч задокументувати ми не встигли, але це факт. Картопля – буденний продукт,
але з буденного можна зробити свято.

На його переконання, свято вдалося. Дещо виправили помилки
торішнього фесту, який провели у селі Ділове на Рахівщині. Цьогоріч же значно
більше ріпи: і смаженої, і пареної, і вареної, і товчено
ї, і меленої. Нині ж
більше і гостей, які не залишаться голодними. Загалом – це культура
приготування і споживання. Увага акцентується не лише на гастрономії, а власне
на традиціях.

Управління інформації та зв’язків

із
громадськістю облдержадміністрації

admin