Я продавав свою душу і «брехачки» Яценюка за 300 гривень у день

Коли ви прочитаєте мій лист, ви мабуть подумаєте,
що це не що інше, як бажання скривдженого помститися кривдникам. Деякою мірою
ви будете праві, але не повністю. Головне, чого я хочу, так це застерегти від
тої небезпеки, яка насувається на всіх нас у вигляді «Фронту» Арсенія Яценюка.
На всіх нас я написав не випадково, бо якщо такими методами вдасться продертися
до влади, то та влада буде страшною і для держави в цілому, і для кожного з нас
поодинці.

Таких, як я, багато. На будь-які агітаційні
кампанії викидаються величезні гроші, і якщо хтось бажає на цьому трохи
підзаробити – то не гріх. «Заробітки» бувають і разові (потримай прапор чи
транспарант або просто постій у юрбі на якомусь мітингу, візьми участь у
пікеті, порознось газети по поштових
скриньках – уже копійка), а бувають і на більш тривалий період – це коли
знову наближаються якісь вибори. Я на цьому заробляю постійно і не бачу, чого б
я цього мав стидатися. Якщо хтось має багато грошей, то нехай поділиться з
людьми хоча б у такий спосіб.

Є такий вираз, що гроші не пахнуть. Для декого
може воно і так є, але я завжди старався працювати на ту політичну силу, якій я
сам симпатизував. Яка це сила – то не важно, нікого агітувати я не збираюся. Я
просто кажу, що раніше завжди старався совміщати приємне з корисним – і свою
партію підтримати, і грошей заробити.

Але прийшла до нас біда, котру називають криза.
Гроші люди тепер дурно не витрачають, навіть ті хати, що були почали зводити,
зараз законсервували до кращих часів, наша бригада (а я будівельник), зосталася
без заказів. А діти їсти просять. Самі все розумієте.

На всіх виборах останніх восьми років я працював
агітатором. Звідки ті «фронтовики» взяли мій телефон, не знаю. Мабуть, хтось із
«наших» дав, бо потім серед агітаторів за Яценюка бачив декілька своїх, навіть
не знаю як це сказати, бо членом партії ніколи не був. Скажу так – колишніх
соратників по спільній агітаційній роботі.

Так ось, запропонували мені бути агітатором
Яценюка. Може і не пішов би, але інші кандидати в президенти ще передвиборну
роботу не розгортають, грошей на це не дають. Думаю, попрацюю трохи на Яценюка,
а потім буде видно. Трудову ж у мене не просять, дали завдання, виконав роботу
– заплатили, а що мені більше треба. А як будуть гроші у наших, то кину Яценюка
і буду робити на тих, хто мені любиться. Але «погорів».

Маю машину, тому мені доручили розвозити і
роздавати по селах району газети (між собою ми їх називали «брехачки») Яценюка.
Платили мені 300 гривень за день роботи, ще й трохи на бензин виділяли.
Нормально, за місяць можна 9 тисяч заробити, а то вже гроші. Але я стільки не
заробив, бо «погорів». Причому винуватий сам, ні на кого не жаліюся. Просто
характер в мене такий, що я не люблю людей до чогось силувати. Дали мені газети
– роздавав всім, хто хотів брати. А якщо чоловік каже, що то йому не треба, або
він вже таку газету читав, то що тут йому зробиш. Ті газетки, котрі не роздав, чесно
привозив назад. А мені кажуть: якщо не всі газети пороздавав, то і ми не будемо
тобі всі 300 гривень платити. Ну я і вирішив трошки змахлювати: коли повертався
в город, то ті газети, що залишилися, викинув у мусорку. Приїхав пустий, мене
навіть похвалили і сказали, що якщо буду більше газет роздавати, то будуть мені
ще й преміальні.

Три рази мені таке пройшло, а потім мабуть хтось з
багатоетажки побачив, як я газети в мусорку викидаю, і накапав. Бо коли я в
суботу знов прийшов за новими газетами, то мне спитали – ми тобі все чесно заплатили?
Кажу, що чесно. А вони кажуть: а ти з нами нечесно, газети не роздаєш, а в мусорку
викидаєш, більше нам твої послуги не потрібні. Я розвернувся та й пішов.

Ще раз кажу: в цьому відношенні я ні кого не
жаліюся. Хотів обмахляти – сам винуватий. Але сидів оце чотири дні і думав: а
що ж воно таке Яценюком та його «фронтом» робиться? Нагадаю, що роками був
агітатором, тому щось у
цьому розуміюся.

Передвиборні перегони ще офіційно не розпочалися,
а Яценюків «фронт» уже працює на повну. Те, що ніякого виборчого фонду ще
немає, то це дрібниці. І моя партія також не за все платила з офіційних
рахунків – така вже у нас «національна особливість виборчих процесів». Набагато
серйозніше інше: ЯЦЕНЮК УЖЕ ЗАРАЗ ЗАКУПЛЯЄ ВСІХ КРАЩИХ ФУНКЦІОНЕРІВ ІНШИХ
ПОЛІТИЧНИХ СИЛ.

Зрозуміло, що вже скоро прокинуться інші партії та
блоки, почнуть збирати свої кадри, а виявиться, що вже всі кращі їхні люди
перекуплені Яценюком. І назад тих людей вже не викупиш, бо за Яценюком, як я
зрозумів, стоять такі шалені гроші, що ні в кого більше таких грошей не буде.
Тільки у нас в Закарпатті можна нарахувати сотні роздавачів газет, як не
тисячі. І кожному платять мінімум 300 гривень на день!!! Візьміть калькулятор і
порахуйте, які то мільйони тільки в нашій області!!!

А головна підлість цього хитромудрого маневру
Яценюка в тому, що ці люди знають зсередини всі «кухні» тих партій, на котрі
вони працювали раніше, знають всі їхні пропагандистські методи і тонкощі, а
тому можуть на кожну можливу дію інших кандидатів придумати дієві протидії. А
то дуже важко – грати в карти, якщо противник знає всі козирі, котрі ти маєш на
руках.

Ось про це я й хотів попередити. Хоча свистка
судді ще не було, але гра вже розпочалася. І команда Яценюка зараз може
назабивати стільки голів іншим кандидатам, що потім дуже важко буде
відігруватися.

Семен Покутник

admin