Або даєш гроші, або я тебе пивом обіллю… Так прохачі виманюють гроші від туристів.

Банальний приклад. П’ю каву з канадським товаришем у славнозвісному кафе на Корзо. Терасу оточили чорненькі малюки з пляшками пива в руках. Один сміливець підходить до нашого столика й, нахабно всміхаючись, вимагає дві гривні. Ми його ігноруємо. А малий погрожує, мовляв, пивом обіллє. Ось до чого докотилися — тепер від нас не просто просять, нас ставлять перед фактом: дав або пропав. Украй ошелешена дістаю гроші з гаманця. Прохач відходить, а ми з канадцем починаємо про малого говорити. Ром повертається і починає шкірити зуби, себто, будемо про нього говорити, то, тим паче пивом обіллє. Я обурююся, куди ж дивляться офіціанти, чому вони допускають, аби “знедолені” заходили до кафе й тягнули “капусту” з клієнтів закладу.
Ще один типовий приклад. Гуляємо з поляком по Волошина, по Корзо, фотографуємо. Тут налітає мала шпана й починає “жалібно” вимагати “пару копійок”. Ми з приятелем прямуємо далі, а дівчиська починають нас проклинати, ба, більше, одна каже, що сукню мені розірве. Мене охоплює злість і я починаю викидати монети з гаманця.
З бешкетниками-прохачами можна здибатися у відомій піцерії, що на проспекті Свободи. Офіціантам цієї “їдальні”, здається, начхати як на клієнтів, так і на жебраків, які пхають руки до столиків. Тут тобі й настрій зіпсований, адже лунають погрози на кшталт, не даси копійки, обплюю тебе.
Після кількох таких випадків закрадається думка, що над тобою беруть гору, тобі ставлять ультиматум, ти робишся безсилим. Така собі система, “добровільних внесків”, проти якої, боюся, і боротися не так то й легко. Це запущений механізм, з яким треба щось вдіяти. Хтось може накричати на малих, а хтось починає ще більше боятися, а що вже казати про туристів. Вони приїжджають до Ужгорода, аби, очевидно, насолодитися красою сакур, лип, Ужа, проте будь-яке позитивне враження можуть зіпсувати настирливі малі прохачі…
Дозволю собі висловити власну думку — так не має бути. Ужгород процвітає як туристичне місто, до нас приїжджають гості з-за кордону, чому їх мають пивом обливати? З подібною проблемою борються у всіх містах, до яких навідуються туристи. У тому самому Лондоні влада виділила десятки мільйонів на відеоспостереження і тепер тут майже припинилися крадіжки на вулицях. У багатьох обласних центрах України також встановлюють камери в історичних центрах. Навіть більше, з настирливими малими та старшими жебраками дають лад у Мукачеві. Щоправда, тут їх ганяють міліціонери. Для того, щоб виправити ситуацію в Ужгороді також було б доцільно встановити кілька відеокамер спостереження, наприклад, на Корзо, Театральній площі та Волошина. Створити невеличкий опорний пункт міліції, куди б були виведені монітори з цих камер, тоді б міліція могла оперативно реагувати на кримінал та бешкетування. Спокійніше було б не лише туристам, а й мешканцям міста. Та й комунальне майно було б цілішим.

Евеліна Гурницька, “РІО”

admin