«Злі язики твердять, що
екс-мер Палений якимись такими дивними інтересами домовився з начальником
Ужгородського залізничного вокзалу Нодь В.М. та його заступником Багу Б.Б., щоб
вони не з’явилися на засідання виконкому і взагалі, щоб навіть не пікали, що ще
на початку 80-х років рішенням міськкому компартії та міськвиконкому ці каси
були створені для попереднього продажу квитків. Що ці каси будувало
спільними зусиллями, крім залізниці, і кілька підприємств міста… Ще люди
говорять, що Палений заявив залізничникам ( до речі, майно Укрзалізниці законом
продавати заборонено, навіть погано лежачу шпалу біля далекого переїзду, а не
те, що каси) «благу вість», що у них на цей будинок немає інвентарної справи.
Але, якщо у когось миші з’їли інвентарну справу, або інвентарне бюро при
радянській владі забуло її виготовити, то весь Ужгород знає, що є така пані
Куцик, яка грамотно розведе будь-яку ситуацію.»
(Газета «Новинка» №
11(89) від 4 квітня 2009 року)
* * *
Наразі залишимо поза
увагою підозрілу бездіяльність керівництва Ужгородського залізничного вокзалу,
яке навіть не вважало за потрібне звернутися до суду , як і підозрілих «мишей»,
які колись давно уже з’їли в
ужгородському БТІ інвентарну справу «Залізничних кас попереднього продажу
квитків». Поговоримо навіть не про нового господаря будівлі, який спочатку купив приміщення залізничних кас в обласному
центрі, а через два роки вирішив, що нібито переплатив ужгородській громаді за
продане йому майно. Поговоримо про закарпатських «зваричів» які за не менш
підозрілих обставин задовольнили претензію покупця про повернення йому
сплачених коштів за придбання будівлі у центрі міста: рішенням господарського
суду Закарпатської області з казни міста було стягнено майже півмільйона
гривень на користь хитрого покупця-бізнесмена. До цього можна лише додати, що
ці півмільйона панове “зваричі” витягли із наших з вами кишень,
ужгородці!
Чому обставини прийняття місцевими «зваричами»
судового рішення є підозрілими ? На це питання, звичайно, можна знайти
відповідь і самотужки. Однак у правовій державі не прийнято коментувати рішення
суду: його можна лише оскаржувати у суді вищого рангу. І нинішня міська влада зробила
саме такий правовий крок, але невдовзі булла дуже здивована,отримавши рішення
апеляційної інстанції з цього приводу, яким рішення закарпатського суду, в
принципі, залишено в силі, хоча суму стягнення і було трошки зменшено – на 52
тисячі гривень. Дивно? Та ні! Дивуватися нам давно немає з чого, бо той Апеляційний
суд у славному місті Лева саме і є родовим гніздечком тих суддів, завдяки яким
в українській мові з’явився новий синонім слова хабарник – «зварич». Щоправда сам пан Зварич, сидячи уже в
буцегарні, нині намагається переконати слідчих, що не він володіє «пальмою
першості» серед суддів-хабарників.
Та годі! Зробимо вигляд,
що віримо в те, нібито маємо не бандитську, а правову і демократичну державу, а
тому і не станемо коментувати це рішення апеляційного суду. Краще процитуємо
відповідь на звернення Ужгородської мерії до вищого законодавчого органу
держави – Верховної Ради. Ця відповідь, адресована голові Ужгородської
міської ради, підписана головою Комітету ВР з питань правосуддя паном
С.В.Ківаловим (лист за № 04-30/21-3415 від 2 червня 2009 року).
* * *
«Шановний Сергію
Миколайовичу! У Комітеті Верховної Ради України з питань правосуддя розглянуто
звернення з приводу розгляду рішення Ужгородської міської ради від 10.04.2009
року № 1077 щодо притягнення до відповідальності суддів Господарського суду
Закарпатської області та Львівського апеляційного господарського суду.
У звернені йде мова про
те, що 12.05.2008 року Господарський суд Закарпатської області ) суддя Йосипчук
О.С.), розглянувши матеріали справи за позовом ТОВ «Росток» до Управління
майном міста Ужгородської міської ради за участю третьої особи на стороні
відповідача без самостійних вимог: ТОВ «Байт» прийняв рішення, яким визнано
недійсним договір-куплі № 608 від 26.03.2007 року в частині встановлення
вартості предмета куплі-продажу на суму 432769, 20 грн. та стягнуто вказану
суму з Управління майном міста на користь ТОВ «Росток».
03.03. 2009 року
Львівський апеляційний суд (Кузь В.Л., Раєвська М.В., Городечна М.І.),
розглянувши апеляційну скаргу Управління майном міста Ужгородської міської ради
щодо скасування рішення суду першої інстанції, вирішив частково змінити
оскаржуване рішення, змінивши ціну об’єкта продажу з 432769,20 грн. на
379923,35 грн.».
* * *
Таким чином вважається
доведеним та доконаним факт, що суддя Господарського суду Закарпатської області
пан О.С.Йосипчук таки дійсно допоміг спритному бізнесмену «почистити»
скарбницю міської громади. А це, як ми уже говорили, наші з вами гроші. Що
спонукало суддю Йосипчука О.С. банально «обікрасти» ужгородців? Поки що це не
відомо. Однак у правовій державі слідчі органи безумовно знайшли б відповідь на
це “хитре” питання, задовольнивши цікавість громади. А до того часу,
як Україна, можливо, і стане правовою державою, журналісти без сумніву будуть
цікавитись статками наших суддів. І будуть зводити “дебіт” з “кредитом”
у бюджетах сімейств закарпатських “зваричів”. Хоча б в межах Закону
України “Про інформацію”.
Звісно, у листі з
Верховної Ради України ужгородцям все ж залишили певну надію на те, що
незабаром тим «зваричам» все таки дадуть належну оцінку. Про це йде мова і у
вищезгаданому листі Голови народного депутата України, пана Ківалова:
* * *
« Однак, оскільки у
звернені зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції діяли упереджено
під час прийняття рішень, ЧИМ НАНЕСЛИ ПРЯМІ ЗБИТКИ БЮДЖЕТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ
ГРОМАДИ МІСТА, то на підставі статті 111 Закону України «Про судоустрій
України» та на виконання статті 33 Закону України « Про комітети Верховної Ради
України» Комітет з питань правосуддя прийняв рішення звернутися до ради суддів господарських
суддів України для перевірки викладених відомостей, та, у разі встановлення
достовірності зазначених фактів, ініціювання питання про притягнення вказаних
суддів до дисциплінарної відповідальності.».
* * *
Звісно, пан Ківалов,
відомий в Україні правник, дав вичерпну відповідь на звернення міської влади до
вищого законодавчого органу держави. Однак, незаконність прийняття рішення
суддею Господарського суду Закарпатської області паном Йосипчуком О.С. вже
доведена іншим судом, як і РОЗМІР ПРЯМИХ ЗБИТКІВ БЮДЖЕТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
МІСТА УЖГОРОДА. Тому логічно, що Генеральна Прокуратура України повинна була б
порушити кримінальну справу проти закарпатського «зварича», як це робиться в
інших областях України. Чи Закарпаття так і залишиться відомою в Україні
вотчиною барвистої мафії, де закони держави просто не діють?
І на останок.
Ужгородська міська влада змушена виконати рішення суду, який визнав недійсним
договір купівлі-продажу № 608 від 26.03.2007 року, згідно з яким
ТОВ “Росток” було продано будівлю
залізничних кас по вулиці Льва Толстого в обласному центрі. Адже це – майно
всієї ужгородської громади, отож виключно вона, громада, і має право
встановлювати ціну свого товару на аукціоні, а не су
д. Навіть від імені всіх
«зваричів» України.
Микола
Козуб,
Центр
журналістських досліджень
