Барвистим таки вдалася спроба пограбувати Чоп?

Виявляється, ще за ініціативи нашого горезвісного
земляка у Києві було «проштовхнуто» рішення про перепідпорядкування
локомотивного депо станції «Чоп» іншій станції – «Мукачево». Звичайно
локомотивне депо «Чоп» разом із колективом залізничників не передислокуються до
міста над Латорицею. Працівники цього залізничного підприємства залишаються і
надалі мешканцями міста Чоп. Просто у такий спосіб мукачівська братва вирішила
переспрямувати потоки солідних бюджетних надходжень з чопського бюджету в
мукачівський.

Раніше таку операцію мукачівській братві, що нині
править на Закарпатті вже вдалося провернути, вдало переспрямувавши бюджетні
платежі великої будівельної організації БУ-5, яка дислокується в місті Чоп, з
місцевої скарбниці в Мукачівську. Не встигло прикордонне місто, оговтатися
після такої солідної «дірки» в міському бюджеті, як взялися за не менш ласий
шмат надходжень з локомотивного депо станції «Чоп»…

Однак цього разу терпець міської громади Чопа таки
гучно тріснув. Люди зібралися на першу попереджувальну акцію і були налаштовані
рішуче. У разі якщо місто не перестануть грабувати, люди заявляли про готовність
перекрити міжнародний рух на цьому важливому залізничному вузлі. З натовпу
звучали прокльони на адресу балогівської влади та особисто пана Балоги…

Цю неординарну подію не обійшли увагою й
інші засоби масової інформації. Навіть владні та привладні. Щоправда, дещо з
іншими акцентами. «Балоган», виявляється, тут ні причому, вуха цієї оборудки,
мовляв, стирчать не з Мукачева, а… зі Львова. Саме там, за твердженням
«барвистих» можновладців, і було прийнято рішення про приєднання з 1 серпня
2009 р. Чопського депо до Мукачівського, оформлене наказом начальника
Львівської залізниці Мостового М.В. № 328 від 25.05.2009 р.

Відчувши настрої громади міста, на
«захисні» позиції стала і голова міста Чопа, пані Галина Цар (яка, як відомо, є
головою місцевого осередку «ЄЦу»). Вона таки вийшла до мітингувальників і
звернулася до них з палкою промовою: «Приєднати Чопське депо до Мукачівського –
це те саме, що пришити піджак до ґудзика. Крім того, і це є очевидним, Мукачево
– чудове, самодостатнє, європейського рівня місто. Я переконана, що відомче
рішення – поспішне, не продумане до кінця, бо в ньому не враховані інтереси ні
нашого міста, ні його мешканців, які тут працювали десятиліттями, заробляючи на
прожиття. Я обіцяю вам якомога скоріше зустрітись з керівництвом Львівської
залізниці і провести переговори. Щиро вірю в те, що керівники залізниці
проаналізують ситуацію, як логічно мислячі люди і приймуть правильне рішення».

З таким наміром вже наступного дня пані
Цар та секретар Чопської ради Оксана Фелдій, голова профкому Чопського
локомотивного депо поїхали у Львів, де й зустрілися з М.Мостовим та його
заступниками, помічниками. Пан Мостовий, вислухавши представників Чопа,
пообіцяв зважити всі за і проти і тільки так прийняти остаточне рішення. І зважив…
І прийняв…

Читаємо те, що оприлюднили владні та
привладні ЗМІ вчора, у середу: «Львівська залізниця прийняла рішення про
реорганізацію локомотивного господарства і має намір втілити його до кінця 2009
року… Зокрема, це стосується і локомотивного депо Чоп, реорганізацію якого
здійснять шляхом приєднання його до локомотивного депо Мукачево…»

Звинувачення на адресу залізниці з боку деяких
представників влади Закарпаття і міста Чоп у тому, що таким чином хтось прагне
знищити депо і скоротити його працівників, названі «безпідставними плітками».
Більше того, Львівська залізниця в офіційних повідомленнях виглядає такою собі
«доброю матінкою», яка «прагне встановити справедливу систему відрахувань до
місцевих бюджетів…» А ті, хто в це не вірить, тавруються ганьбою. Дослівно: «…протягом
останнього десятиліття Львівська залізниця активно інвестувала кошти у місто
Чоп, розбудовувала не лише його інфраструктуру, але й займалася б
лагоустроєм та
покращенням соціально-економічного фону у цьому прикордонному місті. Тому
будь-які звинувачення у небажанні залізниці підтримати місто або його жителів,
подбати про їхні інтереси, виглядають, як мінімум, некоректними…»

Отакої! Мешканці Чопа, виявляються, просто
несвідомі того щастя, яке вони матимуть від мукачівських хазяїв. З цієї точки
зору пана Мостового сміло можна заносити до Книги рекордів Гіннесса – як першу людину, яка одним
розчерком свого начальницького пера перекреслила віковічну народну мудрість
«Силою не будеш милою». Наказано любити «барвистих» – і крапка!!!

У цьому контексті варто навести деякі думки самих
мешканців Чопа, що надійшли на сайт як відгуки на публікацію «Барвисті повторили спробу
“пограбувати” Чоп»:

«Балога убери грязные руки от Чопа.
Пограничники Чопа поставьте заслон контрабанде мукачевского барыги, который
хочет ограбить ваш город. Подумайте о своих семьях, детях, будущем города,
которое хочет украсть Балога и его банда»…

«Кроме Бу-5 из Чопа уже филигранно вывели
ещё пару железнодорожных предприятий..По тому же адресу. Теперь депо, готовят
станцию и поликлинику. Наверное, в Мукачево на ледовый дворец не хватает
денежек..А ну пусть бы попробовали у Ужгорода что-нибудь забрать! Кому-то
бюджет Чопа спать спокойно не даёт, однако»…

«Та чего там мелочиться. Надо сделать
город Чоп мукачевским пригородом и всех делов. Переименовать его в Мукачоп и
одним махом забрать и депо, и станцию, и поликлинику, и все остальное, к чему
над Латорицей прицелились. Без всяких там митингов, демонстраций и акций
непокоры»…

* * *

Попередню публікацію щодо подій у Чопі ми
завершували такими словами:

«На жаль, мукачівська братва, заробляючи собі у
такий спосіб політичні дивіденди у мукачівського електорату, насправді нехтує
наслідками шкоди, завданої іміджу мешканців Мукачева. Адже такий політичний
авантюризм вже виробив у закарпатців неприязнь до своїх земляків, які мешкають
у місті над Латорицею. Ця неприязнь ґрунтується на яскраво вираженому останнім
часом бюджетному паразитизмі міста Мукачева, за рахунок не лише інших
закарпатських громад, але й державного бюджету. Насправді такий негативний імідж
є лише віддзеркаленням фінансових та податкових махінацій “барвистих”
ділків від політики з добре відомими краянам прізвищами. Ділків, які нічого
спільного з чесними та працьовитими мешканцями старовинного Мукачева, не мають.
Звичайно окрім лайливої характеристики «мукачівські братки» та специфічної
політичної орієнтації, що нагадує декілька літер абревіатури зі слова
ненормативної російської лексики. Слова, що дуже влучно характеризують наслідки
рейдерства мукачівської братви для долі не лише міської громади міста Чоп, але
й цілого краю».

І повторили ми ці слова аж ніяк не випадково.
«Повторення – мати навчання»…

Микола Козуб,

Центр
журналістських досліджень

admin