Натомість будь-який ужгородець охоче вам
скаже, що ніхто в нашому місті не ганяє вулицями і майданами з такою скаженою
швидкістю і з таким відвертим презирством до Правил дорожнього руху, як отой
“жовтий диявол” – мажорне авто з мажорним водієм за кермом. Коти,
собаки і люди ледь-ледь встигають уникнути фатальної зустрічі з цією шляховою
“торпедою”. Хоча сам “жовтий чорт” не завжди встигає
уникнути зустрічі з лихом. Скільки всього було у нього цих
“зустрічей” – не відомо, мабуть, нікому, бо всі аварії, скоєні
“жовтим чортом”, негайно ж покриваються завісою ледь не державної
таємниці.
Ет! Та
що це я змолов?! Державними таємницями у нас давно уже на барахолках торгують,
а неприємні (і кримінальні)секрети сім’ї Стрижаків – “чорний ящик” не
лише для народу і преси, але й для правоохоронних структур. Більше того!
Правоохоронні структури самі ж і створюють цей “чорний ящик”,
покриваючи темні справи сімейства всемогутнього стража українського
Конституційного ладу. Так було і весною, коли “жовтий диявол” на
шаленій швидкості залетів у кювет на околиці Ужгорода. І випадкові свідки, і
працівники міліції, які прибули тоді на місце аварії, і журналісти, які зняли
оту дорожню пригоду на касети своїх відеокамер, чудово бачили, що за кермом
“Lamborghini” сидів не Фантомас і не привид, а сам пан Стрижак-молодший.
Саме так про цю подію писали і численні українські мас-медіа. Але ж недаремно
кажуть досвідчені люди: “Не вір очам своїм!”. Особливо тоді, коли ці
очі бачать щось “непотрібне” у нашій дивній державі, де закон і
порядок охороняють Зваричі, Стрижаки і т.д. Де міліція продає боєприпаси злочинцям, а
потім “мочить” своїх офіцерів, аби їхні очі не бачили
“зайвого”. Де прокурори вимагають і беруть хабарі, навіть не виходячи
з кабінетів, після чого їхні очі жодних злочинів просто не бачать. Де навіть очі самого Президента вперто не
бачать, як на вищі державні посади у нас
запросто потрапляють особи, яким навіть на зоні не місце. Отож не варто і
дивуватися, що пильні очі міліцейського керівництва “не побачили” на місці
тієї весняної аварії ні покаліченої
дівчинки, ні самого Стрижака-сина. А якщо й побачили, то самі собі “не
повірили”. Настільки не повірили, що поважні міліцейські чини навіть
зробили привселюдну заяву: за кермом “жовтого чорта” був не пан
Стрижак-молодший, а… мешканець Перечина Головей. Про скалічену дівчинку,
пасажирку “жовтого чорта”, взагалі не згадали. Чому? А тому, що
наявність постраждалої людини – жертви аварії – не дозволило б тишком-нишком
прикрити скандал, обмежившись адміністративним покаранням за “порушення
Правил дорожнього руху”: наявність жертви передбачає порушення не
адміністративної, а кримінальної справи. А взяти на себе чужий кримінал, не
погодяться, мабуть, навіть таємничі добродії з Перечина, Волівця або
Тмутаракані. Саме тому в заяві міліцейського панства про маленьку жертву “жовтого
чорта” – ані пари із вуст. З тієї
заяви навіть кури сміялися! А люди? Люди не сміялися, а матюкались. І неважко,
мабуть, здогадатися, кому було адресовано оті матюки…
Підкреслюю, що вся ця весняна історія з
кримінальної хронічки “жовтого чорта”
ще цілком свіжа у пам’яті українців (не лише закарпатців). Можливо, ця
прикра пригода таки вплинула на свідомість нащадка пана судді? Та якби ж то!
Днями на сайті Інтернет-видання “Clipnews.info” знову з’явилися до
болю знайомі слова: “жовтий диявол”, “аварія”,
“Стрижак”. Але читайте, будь ласка, самі.
* * *
ВОДІЙ
“ЖОВТОГО ДИЯВОЛА” ЗНОВУ НА ПОЛЮВАННІ
Ще не вщух скандал навколо автоаварії
“Lamborghini Murcielago LP640” за участю відомого ужгородського
“мажора”, що потрапила в ШТП на об’їзній дорозі в мікрорайоні
«Шахта», як водій “жовтого диявола” минулої п’ятниці знову вийшов
полювати на об’їзну дорогу в районі автозаправки біля села Дравці. Правда,
цього разу – на джипі “Кадилак Ескалада” вартістю понад 100 тисяч
американських доларів. Саме цей джип минулої п’ятниці вщент розтрощив машину
ужгородця Б., який, до ре
чі, потрапив до реанімації. Подейкують, що знову в аварії фігурує син
Голови Конституційного Суду Андрій Стрижак. Історія до дрібниць нагадує березневе
дежав’ю: та ж об’їзна дорога, та ж швидкість, ті ж дійові особи. А особливу
увагу привертає той же водій, а точніше – “цап-відбувайло”: пан
Головей із Перечина, який фігурував у весняній аварії “Lamborghini
Murcielago LP640″. Результат – вщент розбите “Шевроле” та
реанімація для потерпілого водія, який мав “необережність” пересікти
шлях водію “жовтого диявола”. Однак, є і відмінність. Цього разу
матеріали по ШТП передано слідчому Ужгородського райвідділу міліції. Можливо
нарешті перечинський «цап-відбувайло» почне чесно відробляти отримані “гонорари”
у буцегарні. Бо годі і сподіватися, що
притягнуть до відповідальності самого високого «мажора»: за батьком він – немов
за камінним муром.
(Інтернет-видання “Clipnews.info”^ 21.06.2009
р.)
* * *
Кажуть, що бомба двічі в одну вирву не падає.
“Бомби” ж скандалів, як бачимо, падають і двічі і тричі, і так далі,
і так далі, і так далі… І не тому, що так працює всесвітній Закон Імовірності,
а просто тому, що НЕ ПРАЦЮЮТЬ українські закони. Адже Закон існує не для того,
аби суспільство мстилося людині, яка скоїла те чи інше правопорушення. Закон і
кара – це перестрога, яка існує для того, аби ні у кого з членів суспільства не
виникало бажання порушувати існуючі норми людського співжиття. Коли ж ця
перестрога відсутня – безкарність і безвідповідальність негайно заповнюють цю
порожнину не лише у громадському житті, але й у людських душах, свідомості та
сумлінні. Людина, яка скоїла злочин і уникнула покарання за нього, відчуває
себе “всемогутньою”, такою, якій дозволено ВСЕ. Навіть зазіхання на
життя інших людей. І саме тому, що у нашій дивній державі безвідмовно працює
лише один-єдиний закон – Закон Особистої Вигоди – наші “мажори” не
бояться ані власних злочинів, ані кари за них. І “бомби” скандалів
знову падають і падають не лише у ті самі вирви, але й на ті самі голови – на
наші із вами. Адже на місці ужгородця Б., який втратив у черговій пригоді
“жовтого чорта” не лише машину, але й здоров’я, міг опинитися не лише
будь-хто із нас, закарпатців, але й мешканців інших областей України, або ж і
громадяни інших держав, яких нині, у сезон літніх відпусток, повним-повнісінько
на шляхах Закарпаття. Щоправда, цього разу “фокус” з уже відомим нам
перечинцем Головеєм чомусь не спрацював. Можливо, пан Головей, нарешті,
збагнув, що цього разу адміністративним штрафом справу прикрити не вдасться. А
сидіти на зоні за чужі гріхи не хочеться нікому. Навіть за солідну
“винагороду”!.. Саме тому в нинішньому скандалі уже розробляється
новий “сценарій”: зробити винуватцем аварії… потерпілого ужгородця
Б., водія “Шевроле”, розбитого
джипом. Невже знову “жовтий диявол” відбудеться легким переляком?
Цілком можливо, що так. Але чи виграє від цього авторитет самого
ясновельможного пана Голови Конституційного Суду? Здається, що ні. Про це
свідчать хоча би ті відгуки на публікацію “Водій жовтого “диявола”
знову на полюванні”, які з’явилися на сайті “Clipnews.info”. Ми
не знаємо, читав ці думки українці сам пан Стрижак-батько, чи ні, але варто
було б почитати.
* * *
“23 червня 2009, 09:58
Киевлянин.
Благодаря своему сыночку-уроду Глава Конституционного
Суда Украины Андрей Стрижак претендует на номинацию Скандал Года!!!”
* * *
“23 червня 2009, 10:03.
Прохор.
Детей воспитать Стрижак не смог, а 40 млн. украинцев
учит, как понимать Конституцию? Да гнать таких толкователей в три шеи из
Конституционного Суда. Не позорь страну, Президент! Хватит!!!”
* * *
“23 червня 2009, 10:42.
Експерт
Андрей Стрижак – очень выгод
ная для украинских политиков
фигура. Благодаря систематическим криминальным скандалам с участием его сына,
он легко управляем и пригоден для принятия любых выгодных решений в
Конституционном Суде. Благодаря таким, как Стрижак, украинские политики решают
свои задачи, делая их легитимными через решения Конституционного Суда Украины.
Исходя из этого, власть делает все, чтобы юный Стрижак помогал им держать в узде
Главу Конституционного Суда. И уровень воспитания детей здесь ни к чему”.
* * *
“23 червня 2009, 18:51.
Форинт.
А где уголовное дело на Андрюшу за 2003 год по
контрабанде автомобилей, что расследовало Закарпатское СБУ???? На днях
“мажор” привез обратно ЛАМБОРДЖИНИ, точно такую же, как ту –
разбитую!!! Таможня дала добро!!! А “тачка” уже продана в ОДЕССУ без
растаможки!!! Вот дают мажоры судейские!!!”
* * *
Всі відгуки ми навіть не можемо надрукувати:
по-перше, місця не вистачить^ по-друге, люди, користуючись анонімністю
Інтернету, висловлюють на адресу сімейства Стрижаків все, що думають. А ці
думки – далеко не завжди “цензурні”, так би мовити… Звісно, Андрій
Андрійович-старший може знову примусити слідство “зам’яти” скандал,
може знайти нового “цапа-відбувайла” або ж звинуватити і цілком
безневинну людину. Може примусити навіть богиню Феміду перетворитись на безруку
Венеру Мілоську. Але він уже ніколи не зможе примусити українців, чиї думки ми
вам щойно процитували, поважати не лише самого себе, але й очолюваний ним
Конституційний Суд України. А це означає, що поважати не будуть ані
Конституцію, яку захищають ось такі судді, ані інші українські закони, ані,
зрештою, саму Українську державу. Як бачимо, “жовтий диявол”
суддівського нащадка трощить не лише чужі машини і долі, але й людську віру в
Українську державу. І вбиває авторитет не лише самого пана голови
Конституційного Суду, але й репутацію цілої Закарпатської області, уже й без
того підірвану балогами, дурдинцями та іншим нашим непотребом. Не вірите? Ну,
то процитуємо ще кілька відгуків із Інтернету:
* * *
“23 червня 2009, 09:29.
Параска.
Ющенко таки вдалося за п’ять років збудувати для
українців ЗЛОЧИННУ Україну”.
* * *
“23 червня 2009, 00:50.
Вінниця.
Часто їздив у чарівне Закарпаття. Там у мене багато
друзів. Гостинність цих людей вражає. Та я навіть гадки не мав, скільки лайна
є серед цих гостинних людей.
Виявляється, на окраї нашої держави звила гніздечко злочинна банда, яка живе
виключно з контрабанди і нелегалів. Сумно і шкода працьовитих закарпатців, що
потерпають від бандюків.Та найбільше мені шкода українців, що дали змогу
закарпатському лайну дійти до вершин української влади”.
* * *
“23 червня 2009, 00:41.
Наталка.
Ніколи не думала, що закарпатці можуть принести стільки
лиха Україні!”
* * *
“22 червня 2009, 21:48.
Ung .
Слушайте, братцы-закарпатцы. А не кажется ли вам, что со
всеми этими Стрижаками, Балогами, Бенцами, Крилями, Чижмарями, Цицаками,
Чепаками и прочей “красочной” шушерой мы имеем САМУЮ ДЕРЬМОВУЮ
область на всю Украину? Из-за таких, как они, на нас тычут пальцами все, кому
не лень. А кому лень, тот просто плюется, а Одесса еще и смеется. Сплошной
позор на наши седые Карпаты и весь закарпатский народ! Если куда едешь, так
стыдно признаваться что ты из Закарпатья”.
* * *
Ми сподіваємося, що слідчі, які нині
розслідують нові ви
тівки “жовтого чорта”, також закарпатці. І,
можливо, вони теж прочитають ці гіркі рядки, а тоді і подумають, чи варто через
одного “мажора” затоптувати навіть не багно, а в лайно (!!!) славну
репутацію Закарпаття і нас, закарпатців?
Не варто, мабуть, земляки?..
Адже і без пригод “жовтого чорта”
наша чарівна область все більше і більше перетворюється на “вільну
зону” транснаціональної мафії. Уже сьогодні через територію Закарпаття
пролягають не лише міжнародні електролінії, не лише газопроводи і нафтопроводи,
але й головні “наркопроводи” мафіозних структур, “чорний
шлях” нелегальної міграції, “продуктопроводи” контрабанди всіх
можливих сортів і ґатунків. Для своїх темних справ транснаціональна
“імперія тіні” не зупиняється навіть перед тим, аби використовувати в
якості прикриття… релігійні громади. Ні, ми не про секти, чия “темна”
репутація давно уже і добре відома нашій громадськості. Ми про те, що якимось
дивним чином, “тихою сапою”, так би мовити, вздовж всієї лінії
державних кордонів на Закарпатті з’явилися… чоловічі монастирі. Якщо накласти
на карту області місця знаходження цих новоявлених “святих
осередків”, то легко можна побачити: вони простяглися по всьому періметру
державних кордонів, що пролягають по закарпатській землі, притулившись до прикордонної
смуши. Так, нібито хтось створив на нашій землі якісь паралельні (чи
“божі”?) прикордонні застави. Коли ж ми зацікавились цим дивним
явищем, то з’ясували, що й контингент монахів в цих “божих обителях”
також вельми цікавий. Так, наприклад, в одному з таких “прикордонних”
монастирів, що притулився до українсько-польського кордону на межі Волівецького
і Великоберезнянського районів, зосередилися нині дуже “специфічні”
монахи: майже всі – колишні рецидивісти, які “відмотали” по тюрмах та
зонах більшу частку свого життя. Можливо, така сама картина і в інших
прикордонних монастирях? Можливо, звичайно. Але, у такому випадку, вся ця
загадкова “монастирська історія” дуже нагадує сюжет давнього фільму
“Таємничий монах”. А в цьому фільмі розповідалось саме про те, що під
монастирськими куполами одразу ж після громадянської війни ховалася чудово
вишколена і озброєна банда, яку чекісти дуже довго і марно шукали. Може, і у
нас з’явилися такі собі “таємничі монахи”? Може, але перевірити це
самі журналісти не можуть. А наші спецслужби? А наші спецслужби тепер
заклопотані перерозподілом “чорної готівки” з мафіозних прибутків,
політичними “розборняками” і гасінням кримінальних “пожеж”,
де роль “героїв” грають ось
такі “жовті дияволи”, про яких ми сьогодні вам і розповіли. Сьогодні,
мабуть, в Україні потрібно створити ще одні правоохоронні структури для
контролю за вже існуючими “правопохоронними” відомствами. І ще один
суд, для того, аби судити нинішніх “недоторканих” суддів та їх
численних “жовтих чортенят”…
Ігор Чарнота
