Розповідь знаного в краї та Україні
аграрія, фермера – визнаного Лідером АПК
України 2006 року, депутата Ужгородської райради Валентина Шепелевича відрізнялася за сюжетом
від американського вестерну тим, що в
Закарпатті з образом американського ковбоя знайомі лише з книжок чи екранів.
Ну, а
стосовно чесних шерифів – повний
дефіцит. Звичайно прототипом американського шерифа міг би бути до прикладу
прокурор, але за тими хлопцями останній
час тягнеться брудний шлейф іміджу хабарників.
Ці образні асоціації підсилювалися і тим, що
мова на прес-конференції йшла про приватне сільськогосподарське підприємство з
англомовною назвою «Сountry» в українській транскрипції «Кантрі» , яка говорила
про його призначення, зареєстроване у
2001 році в Ужгородському районі. Тоді Валентин Шепелевич, в минулому
прикордонник у відставці, повернувшись
до цивільного життя, одним із перших на Закарпатті почав реформування
сільського господарства та знайшов вихід з тодішньої кризи. У січні 2001 року
на базі розваленого колгоспу «імені Калініна» в Ужгородському районі створив ПСГП «Кантрі».
Майновий комплекс «померлого» колгоспу, на той
час був повністю непридатний до
використання та потребував великих капіталовкладень для його відтворення.
Однак Валентина Шепелевича труднощі не
зупинили і не змусили відмовитися від давньої мрії працювати на землі.
Новоспечений фермер залучає до
підприємства 300 пайовиків,
мешканців Баранинської сільради (близько
1 тис. га орної землі), завозить 53 голови канадської ВРХ – єдиної у західному
регіону. До кінця 2006 року, підприємство мало вже 157 голів ВРХ балансовою
вартістю близько 500 тис. грн. Характерно, що під заставу банку він щороку
надавав свій власноруч збудований дім і отримував як юридична особа кредит на
придбання основних засобів виробництва
для підприємства «Кантрі». ПСГП
засівало до
посівних площ, які орендувало у пайовиків, мало техніку, худобу, кредитувалося
у банках.
Поступово до фермера прийшла і повага з боку
селян і визнання в державі за досягнення успіхів у сільському господарстві.
Однак, виглядає, що успішність стала для нашого героя фатальною. На нього
звернули увагу люди з злочинними задумами.
Як повідомив Валентин Шепелевич, у листопаді
2006 року піддавшись на умовляння Миколи
Андруся ( у минулому голови Закарпатської обласної ради), наш фермер приймає пропозицію пустити у своє
ПСГП «Кантрі» місцевих бізнесменів Синтепала і
Кишенбаума, в тому числі і дочку
пана Андруся, в якості нових
засновників. Статутний фонд на той час становив 500 тис. грн., а нові
засновники свято обіцяли збільшити статутний фонд підприємства до 2 млн. грн.,
проте порушивши законодавство України про господарські товариства та норми
Цивільного кодексу, один з них вніс 100 тис. грн., інші взагалі нічого (внесок
мав би становити не менше 30 % статутного капіталу). Ввійшовши в підприємство, нові засновники
вчинили за сюжетом американського вестерна. Одного разу зайшли до кабінету,
скрутили руки довірливому пану Валентину, та просто викинули господаря з
кабінету. Забрали ключі і печатку, а на зборах припинили його повноваження як
директора без виплати будь-яких,
передбачених трудовим законодавством,
виплат. Цією датою підприємство заборгувало банкові близько 500 тис.
грн., де кредит під заставу власного будинку Валентина Шепелевича брався на
закупівлю основних засобів під посіви на майбутній урожай.
На сьогодні Валентин Вікторович безробітний,
має у банку під заставу власний будинок, який банк хоче реалізувати на свою
користь, придбану Шепелевичем за майже
півмільйона гривень худобу нові власники продали за 45 тис. грн., а комбайн розкурочили. Знаному аграрієві тепер доводиться захищати
своє право власності на будинок у суді.
Тим часом створене ним підприємство на межі банкрутства, не займається
жодним видом діяльності. Ще у 2007 році на підставі сфальсифікованого протоколу
зборів від 15.03.2006 р., все нерухоме майно (комплекси будівель у
межах господарських дворів с. Баранинці і с. Д.Поле, що були у власності
«Кантрі»), нові засновники продали іншому своєму фермерському підприємству
«Перепілка», де вони також є засновниками, і таким чином, з однієї кишені
капітал перекочував до іншої знехтувавши
статут «Кантрі» про обов’язковість повноважних зборів. Ось тому під нове
підприємство вони вимагають землю від
Баранинської сільради.
Поза межами підпорядкування Баранинської
сільської ради знаходиться територія господарського двору у с. Баранинці, якою
безпосередньо розпоряджається голова РДА Колібаба, і який видав розпорядження
про виготовлення проекту відведення
сільрада, звісно, не погодила проект відведення, оскільки на цій території
господарюють інші фермери, які викупили частину складів і, відповідно, повинні
мати свої території для того, щоб використовувати їх за призначенням. Баранинці
налаштовані боронитися у судах від людей, які прихоплюють усе, не гребуючи
жодними методами. Скажімо, рейдери збираються також подавати до Господарського
суду, аби той зобов’язав голову Баранинської сільради П. Чучку віддати їм землю у Довгому Полі ( її вони вже самовільно
відгородили парканом), та у Баранинцях,
яку їм щедро надав Колібаба. Але поки Чучка є головою Баранинської
сільради, думається, шансів у рейдерів немає, така ж позиція і депутатів
Баранинської сільради: загарбників геть! Не можна стільки землі віддавати
людям, які не займаються сільськогосподарською діяльністю, але керівництво
Ужгородського району вперто робить вигляд, що нібито цього не знає.
Внісши до статутного фонду ПСГП «Кантрі» 500
тис. грн. ( та ще 280 тис. грн.
матеріальної допомоги за квитанціями ), Шепелевич не отримав жодної
копійки відшкодування, викинутий зловмисниками зі складу «Кантрі» і цей факт
став прецедентом ще однієї судової справи. Курйоз у тому, що після звернення
фермера до райпрокуратури зі скаргою про
захоплення підприємства, де на 15 млн.
грн. засобів виробництва, проти нього
самого порушили справу за нібито підробку товарно-транспортних накладних на
пальне, мастила, міндобрива (надавав сільраді транспорт за угодою про
покращення сільського пасовища у Баранинцях і Д.Поле). Як стверджує депутат Ужгородської райради
Шепелевич, в обласній прокуратурі від нього прокурор Ціцак вимагав хабара 5 тис. дол., а в коридорах суду йому
натякнули недвозначно: «не буде платити, судитимуть на повну котушку».
Вирок
Феміди, де одним із керівників є брат прокурора-хабарника – заздалегідь
прогнозований.
Однак сподіваємось, що станеться чудо і у цій зовсім
не американській історії з’явиться непідкупний шериф в образі судді, і
25 червня у цій моторошній істрії буде свій закарпатський хепі-енд для відомого
фермера Валентина Шепелевича.
