Один із “нунсівців” – депутат Андрій
Парубій – зізнався, що дату з’їзду, призначеного заздалегідь на 27 червня, може
бути перенесено, і що Ющенко не висуватиметься кандидатом у президенти на
найближчому форумі. Нібито тому, що не призначено дати президентських виборів.
У цих планах “Нашої України” не вбачалося б нічого надзвичайного,
коли б не той факт, що порядок денний заходу постійно змінювався, і сам з’їзд
неодноразово переносився. У результаті партійне зібрання вирішили таки провести
27-го числа, але цілі задекларували якісь жалюгідні…
Безумовно, коли президентський табір тільки
запланував з’їзд, то передбачалося на той час запустити проект “Дострокові
парламентські вибори”, і тоді актуальний порядок денний для однопартійців
Ющенка вимальовувався сам собою. Пам’ятається, новий глава президентського
секретаріату Віра Ульянченко натякала, що президентська партія врахувала свої
помилки і тепер не погодиться йти у блоці на чергові вибори. Так готувався потрібний
– агресивний – ґрунт серед пересічних “нашоукраїнців”. Підготовку до
дострокових виборів до Ради відчули і партосередки на місцях. І ось тепер
проект парламентських виборів затих остаточно – навіть вірний союзник з цього
питання Віктор Янукович перестав підігравати Банковій. Навпаки, Віктор
Федорович пообіцяв не розпускати парламент і після президентських виборів. У
такій різкій зміні позиції глави Партії регіонів, імовірно, винні невтішні
закриті рейтинги, які регулярно лягають на стіл партійного боса
“донецьких”. А без потужної підтримки Януковича Ющенко не зважиться
оголосити позачергові парламентські вибори, тому що ризикує отримати
консолідовану відсіч парламентарів і блокування процесу в судах.
Уже неактуальною є й інша мета з’їзду
“Нашої України”. Про неї, як про найголовніше партійне завдання,
говорила відразу після свого подвійного призначення та ж Ульянченко, яка очолює
і секретаріат, і політраду “Нашої України”.
“Завдання партії – зробити все, щоб лідер
політичної сили, голова партії виграв (президентські) вибори”, – запевняла
тоді Верванна.
І
раптом така невдача – головне завдання не стане предметом обговорення з’їзду.
Тому що немає предмету обговорення.
Про це найяскравіше свідчить риторика самого
Віктора Ющенка, який і сам втратив інтерес до теми переобрання на другий
термін. Він встиг заплутатися у власних виправданнях майбутнього провалу на
президентських виборах: Віктор Андрійович
то запевняє, що не повзатиме перед виборцем на череві, то заявляє, що у
нього немає на це грошей. Друге твердження не підлягає сумніву, враховуючи
відсутність фінансових спонсорів у абсолютно непрохідного кандидата. Обидва ж
ці словесні пасажі демонструють внутрішньо сильне бажання Ющенка вийти з гри
заздалегідь. Ось тому, власне, з’їзд його партії і не стосуватиметься питання
формального висунення кандидата у президенти. Ющенко дотягне ситуацію до
останнього, сподіваючись на диво, а коли за законом потрібно буде визначатися –
чи йти на перевибори, президент схильний відмовитися від боротьби. Зараз же він
не хоче розбурхувати цим драматичним рішенням власну партію, оскільки вона від
такої заяви посиплеться, як картковий будиночок.
А поки що Віктор Ющенко почав міркувати, як
колишній гарант Леонід Кучма. У тому дусі, що ви всі ще оціните мене і
плакатимете… Обидва не оригінальні – кожному відставному політикові хочеться
вірити, що без нього все руйнуватиметься. Це тішить гіпертрофоване самолюбство,
хоча, на щастя, практично ніколи подібний прогноз не справджувався, і відхід із
влади одного політика не завдавав непоправної шкоди державі. У випадку з
Ющенком можна на сто відсотків стверджувати, що плакати “його нація”
не буде, хіба що окремі любителі хаосу і деструктиву. Оцінити ж діяння
нинішнього гаранта справді важко, оскільки діянь як таких і не було. Були заклики,
благі наміри і цілковите небажання брати на себе відповідальність за якісь
рішення. Особливо сильно це проявилося у період економічної кризи. Тож із
відходом президента можна розраховувати, що у країні закінчиться ера хаосу у
владі, що граничить уже з маразмом.
Тим часом від Ющенка продовж
ують
дистанціюватися багаторічні вірні прихильники. Спочатку про вихід із партії
голосно заявив Роман Зварич, який побажав вступити в партію
“Батьківщина” Юлії Тимошенко. Тепер же про намір припинити членство в
“Нашій Україні” оголосив заступник столичного мера Євген
Червоненко. Чиновник пояснив своє
рішення конфліктом з іншим “нашоукраїнцем” – Іваном Васюником.
Червоненко, який прийшов у політику з бізнесу, напевно серйозно задумався про
власне майбутнє. Досить пригадати його ж натяки, що він, мовляв, на
президентських виборах міг би підтримати Януковича.
Тож
процес евакуації ющенківської команди набирає силу.
А з’їзду “Нашої України” залишається
обговорювати дрібні питаннячка з тими, хто ще забарився і не зважився здати
партквиток колись великої політичної сили. Як заявила Ульянченко, одним із
головних завдань з’їзду буде обговорення того, як мають… поводитися
міністри-“нашоукраїнці” в уряді. “Наші міністри мають активніше
поводитися щодо діяльності уряду, якщо їх позиція не враховуватиметься, то тоді
ми прийматимемо якісь рішення”, – виклала завдання Ульянченко, не
уточнюючи, про які рішення йдеться.
Чи
варто через це з’їзд збирати?
Не виключено, що Ющенко боїться і сам
залишитися без партквитка, тому вирішив з’їзд не переносити і прозондувати
настрої, наскільки “Наша Україна” ще “наша”, тобто чи вірна
президентові і купці відданих йому клерків. Якщо ж бунт проти лідера в такій
аморфній та різношерстій партії влади можливий, то тільки він може врятувати це
політутворення від маргіналізації. Зараз настав вдалий момент змінити лідера.
Для країни це теж непогано: залишившись без своєї партії, Ющенко остаточно
відмовиться від спокуси видати черговий незаконний указик про припинення
повноважень Ради, і держава не зав’язне у черговому витку політико-економічної
кризи.
