ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ

Отож читачі закарпатської преси та провідних
Інтернет-видань України не дуже то й здивувались, коли прочитали в мас-медіа
чергову ужгородську “сенсацію”: “В Ужгородському пологовому
будинку лікарі беруть гроші зі своїх пацієнток та родичів породіль. Ну, беруть…
Ну, і що? А хто цього не знає? Сьогодні всі беруть “на лапу”: і
державні чиновники, і судді, і прокурори, і менти, і сантехніки. Всі! Якщо,
звісно, дають… Але всі про це хитро і дружно мовчать. Один лише суддя-“засівальник”
Ігор Зварич щиро зізнався, що в українських судах “на лапу” беруть
всі, кому ще не дали по “лапі”. Та й то ця щирість з’явилася у
“засівальника” лише після того, як він сам опинився за гратами. Отож,
“феномен “лапи” в українських реаліях аж ніяк не схожий на
“феномен НЛО”: це не сенсація, а наша звична буденність. Саме тому
публічний виступ ужгородських лікарів-акушерів із заявою про “феномен
“лапи” в міському пологовому будинку справив ефект вибуху на болоті:
щось булькало, булькало, а потім – як га-а-ахне!.. Гахнуло так, що відлуння,
дякуючи інформаційним агентствам та телеканалу “Інтер”, негайно
прокотилося Україною. Ми нагадаємо вам лише одне повідомлення провідного
інформаційного агентства України – УНІАН. Читайте, будь ласка:

* * *

“В Ужгороді акушери-гінекологи міського
пологового будинку заявили, що головний лікар змушує їх брати від пацієнтів
хабарі й віддавати йому 20 тисяч доларів щомісяця.

Як передає кореспондент УНІАН, про це
представники колективу Ужгородського міського перинатального центру (УМПЦ)
заявили сьогодні, 07 травня ц.р., на прес-конференції.

Як повідомив лікар Руслан ФЕДЬКО, вийти на
прес-конференцію їх змусив той факт, що головний лікар перинатального центру
Володимир СИМУЛИК змушує їх вимагати від пацієнтів кошти за надання медичної
допомоги під час пологів і віддавати йому.

«Загалом головний лікар зібрав десяток
провідних спеціалістів, які мають найбільший стаж і найшанованіші в Ужгороді.
Нам була озвучена вимога класти йому на стіл 20 тисяч доларів на місяць. В
середньому на місяць в Ужгороді приймають 350 пологів. З нас, лікарів,
намагаються зробити «колядників-засівальників». Усе це головний лікар пояснив
одним словом: «Так треба», — сказав Р.ФЕДЬКО.

…Лікарі також повідомили, що відповідні
звернення з понад сотнею підписів працівників УМПЦ з усіма названими фактами
вони підготували й подають до Генеральної прокуратури України та інших
правоохоронних органів, а також міському голові Ужгорода Сергію
РАТУШНЯКУ”.

(УНІАН^ “Акушери пологового будинку Ужгорода: брати
хабарі змушує головний лікар”^ 07.05.2009р.)

* * *

Нагадую вам, шановні читачі, що найбільший
подив викликали не розповіді лікарів про побори в пологовому будинку (для
ужгородців – це давно уже не секрет), а сам факт того, що про ці побори
публічно заявили самі ж лікарі. Ті самі лікарі, які, власне кажучи, і брали
конверти з “вдячністю” від пацієнтів і родичів, в чому вони самі ж і
зізналися в ході тієї самої прес-конференції 07 травня ц.р. Щоправда, своє
зізнання “бунтівники” все ж таки спробували “підсолодити”:
“Ми не беремо, а нам самі дають”. Ну, звісно!.. Самі й дають. Не
вистачало іще, аби лікар, засукавши рукави білосніжного халату, приставляв
пацієнту ножа до горлянки і хижо сичав: “Бабки на бочку!..”. Але те
саме міг би заявити і сам найвідоміший “колядник” України пан Ігор
Зварич: “Я не брав. Вони самі давали!”. Цілком природно лунали би ці
слова і в устах деяких прокурорів, які, одержуючи вельми скромні зарплати,
володіють царськими палацами дуже “нескромної” вартості. Словом,
будь-який “налавник” міг би цілком щиро сказати про себе: “Мені
вони самі давали”. Дуже сумнівне виправдання для лікарів, яких ми донині
вважали представниками найгуманнішої професії в світі, людьми, які повинні
прийти на допомогу людині, не очікуючи ЖОДНОЇ “вдячності”. А лікарі
самі зізнаються у тому, що “вдячність” у закритих конвертах для них
справа цілком звична і давня. І звинувачують в цьому одну-єдину людину:
головн
ого лікаря міського перинатального центру Володимира Симулика, який на
цій відповідальній посаді і пропрацював всього лише три місяці. І дуже
сумнівно, що всього лише за три місяці головлікар встиг створити СИСТЕМУ
поборів, про яку відверто говорять у нашому місті всі, хто мав щастя стати
батьками протягом останніх 10-15 років. Чому ж цей “вибух на болоті”
стався саме тепер, а не рік або два роки тому, наприклад?

Часу для того, аби досконально вивчити
ситуацію у пологовому будинку у нас, журналістів Центру журналістських
досліджень, було не так уже і багато. Але дещо все ж пощастило з’ясувати. І те,
про що ми дізналися, аж ніяк не робить халати і совість
лікарів-“викривальників” білішими і чистішими.

По-перше, нашу увагу привернув один дивний
показник у медичній статистиці Ужгородського міського перинатального центру:
кількість кесаревих розтинів в цьому медичному закладів сягає позначки у 25
відсотків в той час, як в Україні цей показник ледь-ледь сягає 12 процентів. Що
за чудасія така? Невже у наших ужгородських жінок з’явилась якась невідома
медичній науці патологія, що вони вже не здатні вродити дитину природнім
шляхом? Чи то в Ужгороді утворилась якась таємнича “аномальна зона”,
яка таким диким чином впливає на вагітність наших жінок? Чому це раптом
ужгородських породіль так часто доводиться різати?

А пояснення цієї дивної “патології”
знаходиться зовсім не в екології Ужгорода і далеко за межами всіх медичних
наук. Пояснення – брутально просте: ГРОШІ! Адже за нормальні пологи вдячні
батьки “подякують” ескулапам однією-другою сотнею доларів і коробкою
шоколадних цукерок. І все! А кесаревий розтин – то вже хірургічна операція! Набагато
складніша, аніж звичайнісінькі пологи. І “подяка” за таку операцію
також суттєво вагоміша: 500-700 “баксів”. А далі вже неважко й
порахувати: якщо середня кількість пологів в УМПЦ протягом місяця дорівнює 350,
то “виручка” любителів кесаревих розтинів має складати від 43750
доларів США до 61250 тих самих “зелених”. І вся ця багатотисячна
“вдячність” була монопольною здобиччю гінекологічних
“піратів” у білих халатах.

Новий головлікар, досвідчений лікар-педіатр,
кандидат медичних наук Володимир Симулик звернув увагу на цю дивну статистику
ще перебуваючи на посаді заступника голови Ужгородської міськради. На цій
посаді Володимир Дмитрович відповідав, зокрема, за роботу медичних закладів
міста, отож вся медична статистика сходилася до нього. І подібна загадкова
“аномалія” не могла пройти повз увагу компетентного фахівця. Ну, а
здогадатися про причини великої кількості патологічних пологів в УМПЦ йому,
медику, “своєму серед своїх”, було вже й цілком не складно. Саме
тому, обійнявши посаду головного лікаря міського перинатального центру,
Володимир Симулик, перш за все, поклав край цій варварській
“різанині”, яка калічила наших жінок, але приносила щедрий
“ужинок” варварам у білих халатах.
Тепер рішення про необхідність кесаревого розтину породіллі приймається
не одноосібно лікарем-акушером, а колективно і
лише після ретельного обстеження пацієнток та консультації з фахівцями,
науковцями з кафедри акушерства та гінекології УжНУ. І “кесарева
аномалія” почала щезати просто на очах. Але водночас почали щезати і
таємні прибутки “потрошителів” з пологового будинку. До речі, одним
із найактивніших “кесарів” УМПЦ був саме пан Руслан Федько, який і
організував “викривальну” прес-конференцію медиків. Тепер, після
того, як ми з’ясували для себе потаємну причину такого “громадянського
подвигу” пана Руслана, все стало на свої звичні місця: Володимир Симулик
“перекрив кисень” щедрим, хоча й таємним, прибуткам, а тому і виникла
гостра потреба у панів ескулапів зробити “кесаревий розтин” і самому
головлікарю центру.

Ми, можливо, ще сумнівалися б у вірності наших
припущень, аж тут до редакції принесли листа від ужгородця В.М-на (повне
прізвище не називаємо з етичних міркувань), в якому автор листа саме й
розповідав про лікарські “подвиги” пана Руслана Федька. І ось, що ми
прочитали:

* * *

“…У мене на даний момент двоє діток (2,5 і 4 рочки)
та вагітна дружина. І я знаю, як то раніше було, і як я хочу т
епер. Дівчинку (4
рочки) Федько вимагав народити через кесарів розтин, а виявилось, що за кесарів
розтин йому просто треба було більше платити (300 доларів США). І це у січні
2005 року. З часом же з’ясувалося, що
необхідності у тій операції не було, але ж ми тоді цього не знали: спеціаліст
радив і ВИМАГАВ! Мало того, я ніяк не міг відбитися від анестезіолога та
дитячого лікаря. За його словами, йому Федько заплатив, але дуже мало, отож
потрібно було ще грошей. Я не знав, скільки, кому і що давати. Кожен собі щось
просив, а якихось розумних меж і розписаних тарифів не було. Кожен собі просив
те, що вважав за потрібне. І це було схоже на якийсь ринок!..”

* * *

Отже, наші здогади і припущення виявились
цілком справедливими? Виходить, що кесареві розтини деякі “різники” у
білих халатах дійсно навмисне нав’язували ужгородським жінкам, аби здерти з них
більше “зеленої вдячності”. Але в такому разі виходить, що новий
керівник УМПЦ Володимир Симулик, припинивши ці варварські
“заробітки”, зробив не “злочин”, а справжню рятівну
операцію, врятувавши сотні майбутніх мам від ножів ужгородських
“джеків-потрошителів” у білих халатах. А до того ж ще й створив
спеціальний фонд розвитку медичного закладу, на рахунки якого пацієнтки
пологового будинку або їхня рідня можуть вносити будь-які суми коштів, в
залежності від їх власних статків. Ви скажете, що це також платна медицина?
Так, але про цілком безкоштовну медицину, на жаль, нам давно уже потрібно
забути. Її вже немає! Те безкоштовне лікування, до якого звикли ми, вихованці
соціалістичного ладу, вже відійшло у минуле разом із соціалізмом. І я не знаю,
кого винуватити в цьому? Хіба ж то не ми з вами самі так палко хотіли колись потрапити
до капіталістичного раю? Ото ж і потрапили… І живемо нині у цьому
“едемі”. Живемо так, як велять його безжальні закони і правила. Свого
часу ми щиро гадали, що розповіді про жорстокість капіталістичної системи – це
просто вигадки радянських пропагандистів. Тепер на своїй власній шкірі маємо
шанс переконатись: то були не “вигадки”, а чистісінька правда, яку
нині ми й куштуємо зі своєї ж власної волі. І не доктор Симулик винуватий у
цьому! Він лише спробував завернути прихований потік наших коштів з бездонних
кишень своїх “принципових” підлеглих до фонду розвитку пологового
будинку. Адже бюджетних коштів цьому медичному закладу вкрай не вистачає. Є ще
один сухий і цілком об’єктивний цифровий показник статистики: Ужгородський
міський перинатальний центр є суто МІСЬКИМ лікувальним закладом, який
фінансується з МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ і розрахований на обслуговування лише тих
жінок, які проживають у нашому місті над Ужем. З цією метою Ужгородська міська
рада щороку виділяє з міського бюджету 9 мільйонів 700 тисяч гривень на потреби
пологового будинку. Повторюю: це кошти, призначені для обслуговування
УЖГОРОДСЬКИХ жінок. Але в дійсності картина є цілком іншою: мешканки Ужгорода
складають ледь-ледь 50 відсотків від тієї кількості пацієнток, які користуються
медичними послугами УМПЦ. Інші 50 процентів пацієнток – мешканки населених
пунктів району та області, обслуговування яких бюджетом центру не передбачено.
Але ж медицина не може відмовити у своїй допомозі жінкам лише з тієї причини,
що вони проживають не у нашому місті, отож і грошей на їхнє утримання в УМПЦ
бюджетом не передбачено. І не наші жінки винуваті у тому, що в більшості
населених пунктів району були просто знищені колишні фельдшерсько-акушерські
пункти, які і надавали допомогу вагітним жінкам. І не наші жінки повинні
розплачуватись своїм життям і злоров’ям за те, що районна влада Ужгородщини
більше дбає сьогодні про інтереси мукачівського клану “господарів”
Закарпаття та про виборчі перспективи їхньої партії ЄЦ, аніж про долю наших
жінок і дітей. Де і як народжувати дітей за карпаткам, ні клан, ні ЄЦ не
хвилює. Вони своїх жінок возять до пологових будинків Угорщини, Австрії і
навіть Німеччини. А наших жінок ми веземо до УМПЦ, де їх і нас з вами роками
обдирали, як липку, виправдовуючись тим, що “держава грошей не
виділяє”. Виділяє, але грошей цих – недостатньо з тієї причини, про яку ми
щойно вам розповіли. До речі, раніше про цю причину чомусь мовчали наші
політики і медичні чиновники. А коли Володимир Симулик спробував покрити цей
фінансовий дефіцит, спрямувавши людські гроші не до кишень ескулапів, а до
фонду розвитку пологового будинку, це негайно викликало “бунт”,
“протест” і зливу бруду на нього. І ніхто з
“викривальників” навіть не заїкнувся про те, що, завдяки додатковим
коштам з нового фонду, в пологовому будинку нарешті налагодили систему гарячого
водопостачання (до цього часу роками не вистачало… метрового відрізку
труби!!!), провели дезінфекцію та дезінсекцію, якої тут не було уже багато
років, придбали нові засоби особистої гігієни для пацієнток і, що найсуттєвіше,
кілька нових комп’ютерів, які дозволили створити у пологовому будинку
спеціальну систему комп’ютерної інформації. А це, в свою чергу, дозволить
оперативно консультуватися, в разі потреби, з будь-якими досвідченими
фахівцями, рятуючи життя і матерів і новонароджених. Словом, за досить короткий
період новий головний лікар встиг зробити чимало доброго і для цього медичного
закладу, і для всього нашого міста. Але наведення порядку, як то вельми часто
буває, припало не до душі тим, кому порядок заважає робити свої потаємні діла.
І гримнуло: “Геть Симулика! Федька – на царство!”.

Але є у всій цій історії ще один бік, ретельно
прихований від людських очей – політичний. Адже не встигли “бунтівні”
акушери виступити зі своїми “викриттями” і “звинуваченнями”
на прес-конференції, як провладні і “пробалоганні” мас-медіа вже
підхопили цей “заспів”. В програмі новин телеканалу
“Інтер”, наприклад, виступив якийсь невідомий “ужгородець”,
чиє обличчя було приховане від наших очей, який заявив, що доктор Симулик
вимагав у нього 6 тисяч “баксів” за те, що прийме пологи у дружини
“страждальця”. При цьому “клієнт” телеканалу геть чисто
забув (а може, й не знав?), що Володимир Симулик є лікарем-педіатром, а тому
пологів ВЗАГАЛІ НЕ ПРИЙМАЄ! Але брехня, підхоплена “балогівськими”
газетами області, уже полетіла в український ефір, щедро обливши брудом на
теренах не лише Закарпаття, але й всієї держави не тільки головлікаря УМПЦ
В.Симулика, але й Ужгородську міськраду та її голову Сергія Ратушняка. Руками “свого
хлопця” Симулика, мовляв, Ратушняк збирає побори з ужгородських породіль
та їхніх сімей. І навіть не маючи жодних доказів цього, негайно звертаються до
прокуратури, заздалегідь розуміючи те, що наша прокуратура цілком залежить від
волі владного “балогану”. Розрахунок дуже простий: скомпрометувати
Симулика, який прийшов на посаду керівника УМПЦ з посади… заступника голови
Ужгородської міської ради Сергія Ратушняка. Таким чином “компра”
переводиться на мера, а холуї “балогану” створюють у громадській
думці ілюзію “боротьби з корупцією”. До речі, це нині один з головних
тактичних прийомів передвиборчої політичної боротьби за симпатії українців, що
їх використовує “ЄЦ” – партія головних ” хрещених батьків”
корупції та організованої злочинності не лише на Закарпатті, але й в сій
Україні. Саме так “єцуни” нещодавно обдурили виборців Тернопільщини.
Саме так вони намагаються знову обдурити і нас, закарпатців. Саме так вони
завтра дуритимуть всіх українців. Адже інших способів існування, окрім брехні
та облуди, вони просто не знають. Ось така вона – “лікарська
таємниця”: в Ужгородському пологовому будинку народилася… чергова дочка Балог – ПРОВОКАЦІЯ.

Ігор Чарнота,

Центр
журналістських досліджень

admin