«Гречка» по-перечинськи

Здавалось би, вже всім сьогодні відомо, що
влада в Україні давно уже стала джерелом збагачення тих, кому пощастило
дорватися до цього “корита”. Всім відомо і те, що саме ресурс влади –
це просто інструмент хижацького збагачення, а не інструмент формування
демократичного суспільства з розвиненою економікою, що працює на благо народу.
І саме тому для того, аби утримати цей
“інструмент щастя” в своїх цупких руках, українські політики готові
на все. В хід ідуть і витончені політтехнологічні маніпуляції із громадською
свідомістю, і брутальний підкуп виборців чимось на зразок «гречки» тими
політиками, які не здатні на щось розумніше, аніж примітивне «вкради-продай».

Прикладів таких
“політтехнологій” у нас –
більше, аніж достатньо. Фальсифікації та підкуп виборців супроводжують всі без
винятку вибори в такій короткій ще історії незалежної України. Чого варті,
наприклад, добре відомі нам різновиди
політичних маніпуляцій або елементи політтехнологій, на кшталт сумнозвісної
київської «гречки»?!.. Повторю: всі ці “фокуси” всім добре відомі,
але ніхто і не збирається покінчити з цими інструментами спотворення народного
вибору. Нашу молоду демократію як калічили, так і калічать ще й нині, скрізь,
відверто і просто нахабно.

Цієї
неділі, наприклад, у невеличкому
містечку Закарпаття Перечині обирали міського голову. На перший погляд, за
довіру громади змагалися кандидати, яким перечинці могли б довірити керувати
містом на термін до наступних загальноукраїнських виборів місцевої влади, які
мають відбутися вже наступного року. Та виявилось, що ці кандидати були не
висуванцями громади, а представниками кількох політичних партій, які нині
вважають себе представниками того народу, інтереси якого мали би представляти.
А це вже інша площина… Хоча й та самісінька “локшина на вуха”. Особливо багато цієї “локшини”
виявилось в арсеналі “Єдиного Центру”- партії, яку нині щосили й
негайно намагаються зробити надзвичайно “популярною” на Закарпатті. І
саме представники цього “популярного” ЕЦу є сьогодні «володарями»
Перечинщини, хоча справжні господарі цих “володарів” сидять на
столичних вершинах української влади, звідки й спускають на голови та шиї
закарпатців своїх найманих “козачків”.

Одним з таких “козачків” є і
нинішній керівник районної влади на Перечиншині, який встиг уже
“прославитись” на всю Україну (та й далеко за її межами) своєю
брутальністю та огидною лайкою. Подейкують, що у того пана домінують лише
рефлекси та відбірний мат.

Тому і технологію перечинських виборів
вибудували саме на рефлексах типу “бери, поки дають”. А роздавали
напередодні виборів у Перечині по 200 гривень за голос на користь кандидата від
влади. Звісно ціна перечинської «гречки» стане предметом розгляду у
правоохоронних органах та судових інстанція. Але, враховуючи той прикрий факт,
що місцеві суди підконтрольні саме “фюрерам” ЕЦу, з кишені яких і
роздавали «гречку» вартістю у 200 грн., то і результат виборів голови був
заздалегідь уже відомим. І можна не сумніватись, що закарпатська Феміда, якщо
до неї звернуться перечинці, мудро заявить: «Дари небожителів – безцінні, а
тому не мають ціни. А оскільки вони не мають ціни, то і не можуть вважатися
доказом підкупу…”.

Зазвичай український виборець під час процесу
волевиявлення, чомусь уперто забуває про
попередження древніх греків: “Бійтесь данайців, дари приносящих!”.
Парадокс ситуації в тому, що в Україні політика давно стала різновидом
надприбуткового бізнесу, де ціну регулює
виключно попит. Звичайно перечинські
вибори не київські, а тому і ціна «гречки» дешевша. Шкода лише, що власний
добробут ми оцінюємо «гречкою» за злиденних 200 гривень..

admin