Володимир Мойсеєнко: «20 років ми працюємо, 30 років — дружимо, разом — 50, по полтинику на двох»


Ви працюєте в дуеті вже багато років. У вас однакові імена, дехто ще й
досі плутає хто з вас Мойсеєнко, а хто Данилець. А в мене запитання,
хто з вас головний?

В. М.: Головний у нас наш режисер Василь Перебінов. У нас виходить не
«двіо», а таке собі тріо. І хоча режисер в основному за кадром, нашою
роботою керує саме він. Але у програмі «Проснись и пой» йому інколи
доводилося грати різні ролі, то турка, то п’яницю, то тушку, то чучело,
то голос за кадром. І уявіть собі — спонсором програми тоді виступала
фірма «Infox», то Василя у дворі діти так і називали — «дідусь Іnfox».

— Ви приїхали до Ужгорода з програмою «20 лет спустя», торік ваш дует
святкував 30-річчя, а створення його припадає на 1987 рік. То де таки
правда?

В. Д.: Дует був створений справді у 1987 році, але познайомилися ми у 1978 році, відтоді й дружимо.

В. М.: Отож 20 років ми працюємо, 30 років — дружимо, разом — 50 (сміється. — Авт.), по полтинику на двох.

— В одному з інтерв’ю ви зазначали, що ваш дует створила Доля. Ви вірите в неї?

В. М.: Думаю, що у будь-якому разі все завжди робиться так, як

має бути. Тому в Долю ми, пев­-

но, віримо. По-перше, нам пощастило, що ми

зустріли один одного, по-друге, нам пощастило з режисером, по-третє,
нам пощастило з автором. Нам дуже в багато чому щастило. В Україні є
чимало артистів не менш талановитих, ніж ми, але з меншою удачею. Тому
ми не вважаємо, що ми якісь супер-пупер, просто нам дійсно пощастило.

В. Д.: Крім того, ми на собі випробували, що таке його величність
Випадок, до котрого завжди потрібно бути готовими, бо він тебе або
підніме, або кине у прірву. Ми ж до цього Випадку були готові. Номер
«Кролики» подарував нам путівку в життя і відтоді ми, слава Богу,
йдемо-йдемо-йдемо, не зупиняючись, пліч-о-пліч.

— Якби ви так і не знайшли один одного, то ким би себе бачили, якщо не артистами?

В. М.: Ким би я міг бути, я навіть не уявляю. Бо коли мені було п’ять
рочків, мене батьки ставили на табуретку перед гостями, всі нормальні
діти розповідали віршик, а я вставав на табуретку і казав: «Виступає
найодний атист єпублики», — потім кланявся і йшов геть.

В. Д.: Головне, що те, про що ми мріяли, здійснилося, ми займаємося
улюбленою справою. Ми знайшли себе. А вже виходячи з цієї справи,
можемо сказати, що ми були і будівельниками, і вантажниками, і
політиками, і зірками, але у своїх мініатюрах.

— На «1+1» уже транслюють новий проект з вами у головній ролі —
«Смішніші за «Кроликів». Цей формат дещо різниться від вашої
традиційної естрадної діяльності. Як оцінюєте самі себе в головних
ролях цього скетч-шоу?

В. Д.: Так, це дещо інший варіант, це кіношний проект, а ми більше
естрадні артисти, ніж кіноактори. На жаль, із сумом мушу зазначити, що
телеканал «1+1» успішно провалив цей проект, так і не знайшовши своїх
глядачів. Скетч-шоу за кордоном «пускають» у прайм-тайм, а в нас почали
«пускати» у різний час, то о 9-й ранку, то о 12-й ночі…

В. М.: Однак це дійсно інша робота, ми спробували себе і в цьому жанрі,
й це непогано, це новий досвід. До речі, те саме скетч-шоу «запустили»
в Росії на одному з каналів, але так, як це має бути, у відповідний
час, і повірте, що рейтинги там просто шалені.

Людмила Федоришина, РІО

admin