Екологічний вандалізм барвистих братків

Виглядає для нинішнього «барвистого» клану,
який править у краї, одна лише згадка про повені веселить душу, від омріяних
звуків дзвінкої монети, заробленої на людських трагедіях. Закарпатцям добре
відомо, що саме повеневі кошти з держбюджету були фундаментом нинішньої
фінансової та політичної кар’єри Віктора Балоги. Часи його губернаторства на
Закарпатті та наступного «сидіння» у міністерському кріслі МНС, давали
необмежені можливості для безконтрольного використання коштів, ніби для
ліквідації страшного екологічного лиха – повеней у Карпатах. З цього приводу
дотепники вже давно доповнили відоме народне прислів’я, що «вода змиває всі
сліди», ще однією фразою: «особливо фінансових махінацій». Звичайно ті
«фінансові махінації» змивала не тільки бурхлива вода повеней. Ґрунтовніше
«змивали сліди» підручні прокурори, пов’язанні з Віктором Балогою не лише
нитками великих капіталів, але й більш вагомими
зв’язками – міцними родинними та кумівськими вузлами.

Нині «хресні батьки» могутнього мафіозного
клану в Україні вже на вершині владного Олімпу. Звичайно сьогодні їх апетити
далекі від «мілководдя» Карпатських рік. Судячи з інформаційного простору, їх
інтереси давно перейшли в іншу площину. Однак на місцях залишилися «бійці», які
успішно намагаються наповнити власні кишені, копіюючи методи заробляння
капіталів їх «хрещеним батьком». Благо, їм у спадок дісталися «приручені» природоохоронці, екологи,
прокурори та інша правоохоронно-суддівська братія, готова заради власної вигоди «кришувати» барвистих «братків», яких чомусь
офіційно іменують головами державних адміністрацій, або ще представниками
самого президента на місцях. Місцях, судячи з кількості невщухаючих «земельних»
скандалів – вельми зискових.

За прикладами ходити далеко не треба. За
якихось вісім кілометрів від обласного центру, у мальовничій Ужанській долині
розташоване село Невицьке, де з перших днів зимової відлиги, без вихідних та
перерви на обід, з русла річки Уж, спритні ділки видобувають річковий гравій.
Видобувають несанкціоновано, з порушенням всіх екологічних норм. Тягнуть
річковий гравій безпосередньо з
середини русла річки.

У цій ситуації, не менш показовим є те, що
мешканці Невицького подейкують, ніби окрім спритних ділків, користує той
річковий гравій і природоохоронна прокуратура. Не для слідчих чи наукових
пошуків, а як матеріал для будівництва власних котеджів у обласному центрі, в
районі новобудов біля затишного Боздського парку. А як інакше? Поближче до
живої природи, на те вони і природоохоронні.

А тим часом, завантажені річковим гравієм
самоскиди, перетворили колись родючі землі радгоспу «Ужгородський» у «мертве
поле». Такий собі «полігон» з глибокими коліями, борозни яких подекуди сягають півметрової глибини. Безжальні
металеві траки гусениць екскаваторів
руйнують дамбу, яка хоч частково вберігала село Невицьке від наслідків
повеней.

От так і живемо, в очікувані наступного
стихійного лиха, кожен зі своїми передчуттями. Пересічні краяни, зі страхом, а
місцеві чиновники з надією урвати добрий кусень від пирога повеневих коштів.

У цій ситуації згадувати про правоохоронну
систему держави, все одно, що публічно оголосити себе несповна розуму. Якось
дурно та сумно. І незручно, як прогулянка по колись родючих землях нині
горезвісного радгоспу «Ужгородський».

Олександр Невицький

admin