МУКАЧІВСЬКІ «ЕКЗОТИ» УЖГОРОДЦЯМ

Цей шлях
рясно всіяний могилами з відомими
закарпатцям іменами на хрестах та надгробках.
Можна лише здогадуватися, скільки
ще безіменних та невідомих поховань таїть родюча мукачівська земля та спокій
закарпатських лісів. Імена жертв залишилися
лише в пам’яті нещасних родичів та хіба збереглися в міліцейських теках
у розділі безвісти зниклих. У ті часи вбивали без розбору, і своїх і чужих.
Усіх, хто в лиху добу накопичення капіталу ставав на дорозі «барвистої» мафії.
Вбивали не лише за небажання віддавати свій бізнес чи ділитися прибутком, але й
за переділ впливу у самій мафії. Накопивши злочинним шляхом капітали,
новоспечені мафіозі рвонули до влади. І таки дійшли…

А нещодавно, як у 90-ті, Ужгород сколихнуло жорстоке замовне
вбивство бізнесмена, якого впритул розстріляв найманий убивця. Подейкують, що
до злочину причетна все та ж «барвиста» мафія, на «бізнесовому шляху» якої опинилася
жертва. Малоймовірно, що ужгородці колись довідаються, хто є замовником та
виконавцем вбивства. Правда про злочин розтане у сутінках мафіозної
темряви. Ні для кого не є таємницею,
кому нині підконтрольна місцева
прокуратура. Адже саме така доля спіткала десятки кримінальних справ, де головними
фігурантами є керівництво «барвистого» злочинного синдикату. Про приреченість
таких справ навіть писати якось не зручно, бо відчуваєш себе подібним до
екзотичного птаха, якого легко навчити повторювати слова.

Нині гучні скандали за участю «хресного
батька» «барвистих» братків вийшли за межі держави і відомі у світі. Незаконні
оборудки зі зброєю, відмивання брудних грошей через швейцарські банки,
широкомасштабна контрабанда, ухилення від сплати податків, земельні оборудки та
інший злочинний бізнес вже давно стали
невід’ємною складовою іміджу «хресного батька» «барвистої» мафії.

Та ніяк не
забуває «хресний батько» про «родинне гніздо» – Закарпаття.

Взагалі, мафія дуже чутливо реагує на будь-які
зміни у середовищі, що має вплив на їх злочинні прибутки. Доказом цьому є не
лише недавнє замовне вбивство, але й спосіб, у який «барвиста» мафія
намагається прибрати до рук обласний центр Закарпаття – Ужгород.

Для цього достатньо ознайомитися з постійними
публікаціями мукачівської новинки, що чомусь спеціалізується на проблемах
виключно ужгородських. Саме ужгородських, а не обласних чи мукачівських, що,
логічно, мали б займати більшу частину інтересу мукачівської громади. При цьому
самі проблеми ужгородської громади тій мукачівській новинці, як кажуть у народі:
«глибоко по-барабану». Основна мета публікацій – повна дискредитація
керівництва ужгородської міської влади з наступною заміною на «барвистих»
братків.

Однак «жлобська» психологія «барвистих»,
виглядає, таки зіграла з ними злий жарт. Жадоба грошей та вроджена
провінційність не дозволяє їм звернутися до фахівців чорного піару, от і
користують різний непотріб, у якого вистачає розуму лише на заяложений принцип
бездумного «папуги». Мовляв, «нерозумна» ужгородська громада чомусь постійно
помиляється у виборі керівництва древнього міста над Ужем. Ніяк не збагнути тим
«папугам», що постійні натяки на «дурнуватість» ужгородців, особливо коли вони
звучать з мукачівського боку,
сприймаються навпаки. Скоріше викликають в ужгородської громади не лише
внутрішній протест проти зухвалості зарозумілих «барвистих» братків. Навіть
Іван Балога минулого року з екрану обласного телебачення жалісливо скаржився:
«Чому не розуміють мене ужгородці?». Шкода, що сам не здогадався. Та це вже
його проблема, як і проблема фаховості авторів образливих для ужгородців
публікацій в мукачівській новинці.

Ужгород не Мукачево, а ужгородська громада
ніколи не виявить бажання бути «шісткою» на побігеньках у барвистого клану.
Більше того, сторінка історії панування «барвистого» клану у краї невдовзі буде
перегорнута, а «хресний батько», зручно вмостившись в плетеному кріслі
посеред шале, вслухатиметься в німу тишу
камінних брил Альпійських
гір. І в нападі гострої ностальгії згадуватиме шелест
букового лісу Карпатських гір, який таки не встиг вирубати та продати за
кордон, чи грізний гуркіт повеневої Тиси, що разом з повінню принесла і перші
мільйони нинішнього статку. В силу власних переконань, буде йому байдуже, що
після нього ще протягом багатьох років закарпатцям буде зась до київських пагорбів.
З альпійських вершин якось байдуже, скільки часу спливе, допоки закарпатці
доведуть українському загалу, що слова закарпатець і мафіозі не є синонімами. А
в колишній домівці «хресного батька» прийдешньому поколінню буде важко
второпати, за які гріхи Господь карає
працелюбних закарпатців, для яких правічний заповіт «не укради» був не пустою
фразою.

Мар’ян
НЕСТЕПАНОВИЧ

admin