Парнушка Ігора Зварича як дзеркало українського правосуддя та початок “великого переділу” ринку замовних судових рішень

Слід зазначити, що Ігор Зварич зовсім не є якимось особливим
– він звичайнісінький собі суддя, і в 666 українських судах – хоч греблю гати
значно більш, ніж він – жадібнішими, безпринципнішими та розпуснішими в усіх
відношеннях суддями. Тому що існуюча система добору кадрів навмисно була
створена саме для того, аби селекціонувати саме таких, як Зварич, витісняючи
хоч скільки-небудь притомніших та адекватніших.

…Відразу після того, як Верховна Рада дала згоду на арешт
судді Зварича, я мала розмову з одним старим знайомим, який був в курсі того,
ЯК депутатів уламували цю згоду таки дати. З’ясувалося те, що зараз відомо вже
всім, бо ж таємниця слідства в нашій країні – це казочка для наївних: заради
цього депутатам крутили порнофільми, які були зняті прихованою камерою в
кабінеті нашого тепер вже всесвітьновідомого “засівателя”. Мій знайомий –
людина аж анітрохи не цнотлива, і я підставно вважала, що намагатись шокувати
його якоюсь порнухою – марна справа.

Для тих, хто не дуже знайомий зі змістом Кримінального
Кодексу України, нагадую, що частина 2 статті 387 передбачає кримінальну
відповідальність за розголошення даних досудового слідства абі дізнання,
вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно
розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо
участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять
людину, принижують її честь та гідність. Санкція “дитяча” – від штрафу до
арешту на строк до шести місяців, але менше з тим.

Але те, що він побачив в кабінеті Зварича – за його словами,
просто винесло йому мозок. “Знаєш, заявив він, – всі зірки німецької
порноіндустрії просто вдавилися б від поваги та заздрощів!” І єхидно додав, що
Україна має пишатись таким видатним чуваком, бо ж внести новий тренд в світову
порнографію – це тобі не хухри-мухри! Куди там традиційним “школяркам”,
“гінекологам”, “есесівціям”, “кольоровим” та іншим звичним та набридлим жанрам!
Адже сюжети на кшталт “бутербродік “суддя, секретар та прибиральниця” на
мантії” , “примусовий міньєт+ріммінг судді, який кінчає на кримінальну справу
про примушування до вступу в статевий зв’язок” чи “групове згвалтування повним
складом суддівської колегією молоденької сестри гвалтівника, що прийшла просити
за брата” – є надзвичайно перспективними з комерційної точки зору. Через
новізну сюжетів та неймовірні можливості для розгулу найзбоченіших фантазій,
ога. Ще б перуку додати до антуражу, і – вперед, до фінансового успіху! Тьху .

«Це ж ненормальне явище, коли голова суду дозволяє собі в
робочий час у себе в кабінеті влаштовувати сексуальні оргії», — обурюється в
інтерв´ю «КоммєрсантУкраїна» заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін. Мало цього,
виявляється, для багатьох служителів Феміди задирати власну суддівську мантію
задля сексуального задоволення є нормою життя! І огидний Зварич далеко не
виняток, а лише один із багатьох! «Такі ж порнофільми ми одержали в результаті
документування хабарництва й в інш
их судах, — констатує сумні реалії пан
Кузьмін. — Тобто в кабінетах окремі судді не тільки чинять правосуддя — вони ще
хабарничають і живуть активним статевим життям із підлеглими. А притягнути їх
до відповідальності не завжди вдається — дуже складна процедура». «Зйомка
засвідчує, що Зварич жінок узагалі за людей не вважав, — каже наше джерело. —
Матюки по відношенню до дам, цинічні команди інтимного характеру — у слідчих
волосся дибки вставало, коли вони це дивилися. Є кілька епізодів, де Зварич
займається сексом із трьома підлеглими! Навіть прибиральницю «любив». Є кадри,
де він іншу підлеглу примушує до інтиму силою, б´є її по обличчю! Є епізод із
сексом у неприродний спосіб.»

Усі-пусі, Ренат Равелійович! Ви – саме та людина, якій до
лиця розпатякувати про чужу розпусність та обурюватись нею! Знаючі люди
стверджують, що жалюгідному колгоспнику Ігору Зваричу в інтимних справах ох як
далеко до вас та вашого двоюрідного братця Рафаеля Ізмайловича! І – не факт, що
у когось немає відповідних відеозаписів, да ^)

Будь-кому зрозуміло, що справжньою метою злочину у вигляді
розголошення інтимних подробниць хабарництва Ігоря Зварича, на який пішов
Кузьмін, є аж ніяк не поінформувати громадськість про сексуальну розбещеність
окремого служителя Феміди. По-перше, українська громадськість і так не
сумнівається в повній та абсолютній моральній розкладеності рідного
суддівського корпусу, а по-друге – кого б не змушував кобєльок Ігорьоша взяти в
рота додатково до такси за неправосудне (чи навіть правосудне) рішення – це абсолютно
не стосується звинувачень у хабарництві, оскільки заяв від учасників та/або
жертв чи то природніх, чи то збочених сексуальних втіх в кабінеті Зварича ні
від кого не надходило.

Доблесна Генпрокуратура пропонує обмежити суддівську
недоторканність, а пан Кузьмін направив відповідні листи до Президента Ющенка,
Прем´єра Тимошенко та спікера Литвина з проханням виступити з такою
законодавчою ініціативою. Бугага, Ренатику – он у прокурорів, ментів та
СБУшників немає недоторканості, ну то й що – хіба вони від цього менше хабарів
беруть чи менше трахаються?

Насправді вся ця порноісторія має кардинально інше
підгрунтя. Триває запекла боротьба за перерозподіл сфер впливу на ринку
замовних судових рішень, і однією з “висоток” в цій битві наразі є посада голови
Вищої (з)Ради Юстиції, яка, як відомо, є нікому не потрібною, суто корупційою
структурою “разом з іншими державними інститутами покликана формувати
високопрофесійний суддівський корпус, здатний кваліфіковано, добросовісно та
неупереджено відправляти правосуддя”.

В лютому 2004 року цю підстилку Медведчука видатну
адвокатессу було переобрано членом ВРЮ на повторний шестирічний строк, а 28
березня 2007 року обрано Головою цієї богадільні. Розрахунок був на те, що це –
все одно ненадовго, бо 03 жовтня 2007 року їй мало виповнитись 60 років –
гранічний вік для перебування на держслужбі. Но нє тут-то било! Конституційний
Суд черговий раз визнав, що 1+1=1 дозволив престарілій Ізовітовій допрацювати
свій строк.

Стати наступником Ізовітової на цій посаді, яка у вмілих
руках є невичерпним джерелом бабла та політичного впливу, давно вже мріє
воїстину казковий персонаж – Віктор Кудрявцев. Казковість його полягає в тому,
що він примудряється прекрасно почуватись при усіх режимах, особливо не
вляпуючись ні в які скандали, надаючи перевагу ролі “сірого кардинала”, на
якого навіть майна особливого не зареєстровано. Між тим, це надзвичайно
впливова істота, яка однаково плідно процює як з відвертим криміналітетом, так
і з політиканами та чиновникми всіх рангів, оскільки завджи правильно ділиться.

Саме на нього, як стверджують поінформовані джерела, і
шестерить зі своїми парнушками Ренат Кузьмін сотоваріщі. А Зварич – це лише
зразково-показовий персонаж, зразок для залякувань та шантажу інших суддів, в
тому числі – і найбільш високопоставлених – тих, які контролюють майбутніх
“обирателів” Голови ВРЮ. Тепер, як неважко здогадатись, достатньо лише
натякнути, що “а вас ми теж пишемо”, і ніяких пручань з боку абсолютної
більшо
сті служителів Феміди не спостерігатиметься 🙂 Адже, як вірно зазначив
Фрідріх Дюрренматт, будь-яку людину, нічого не пояснюючи, можна посадити в
тюрму років на десять, і десь в глибині душі вона знатиме, за що. То що вже
казати про наших суддів, абсолютній більшості з яких і по десять пожиттєвих
ув’язнень буде мало?

Показовою є спроба Верховного Суду України “відмазатись” від
“справи Зварича” як реакція на “наїзди” з боку Ющенка, який, як завжди, намолов
феєричну кількість дурниць.

23 грудня на підсумковій річній прес-конференції «Майбутнє
твориться сьогодні» Ющенко зазначив, що Печерський районний суд Києва, «який
знаходиться далеко від Львова, під тиском народного депутата Портнова, який діє
за вказівкою прем´єр-міністра», розглядає питання про скасування кримінальної
справи проти Зварича. У зв´язку з цим Ющенко висловив обурення тим, яке
відношення Печерський райсуд Києва може мати до цієї справи. За кілька днів до
цього, 17 грудня, заступник керівника Головної служби з питань діяльності
правоохоронних органів – керівник Департаменту взаємодії з правоохоронними
органами Секретаріату Президента Іван Жилка заявив, що голова ВСУ Василь
Онопенко, який допустив корупцію в одному із судів, мав би заявити про свою
відставку. При цьому І.Жилка наголосив, що В.Онопенко – колишній голова
Української соціал-демократичної партії – суб`єкта партійного Блоку Юлії
Тимошенко, “який за протекцією Ю.Тимошенко став фактично на чолі судової
системи, проявив гідну подиву толерантність до попередження подібних явищ.

Коментар прес-служби ВСУ, який, звісно ж, не забарився,
неможливо читати без сліз розчулення:

“… поширюється недостовірна інформація щодо позиції
керівництва ВСУ, Ради суддів України, усієї суддівської спільноти в оцінці
діяльності І.Зварича, яка вводить в оману громадян України. Зокрема, йдеться
про те, що: на посаду голови зазначеного суду І.Зварич був призначений Радою
суддів^ його зникненню сприяло затягування вирішення питання із наданням згоди
на його арешт, невчасне і неналежне реагування відповідних суб‘єктів судової
влади на вчинене І.Зваричем^ кримінальну справу за фактом одержання ним хабара
закрито Печерським районним судом м.Києва.

У зв‘язку з чим прес-служба ВСУ повідомляє, що на посаду
голови Львівського апеляційного адміністративного суду І.Зварича було
призначено 20 листопада 2006 року указом Президента України Віктора Ющенка (№
988/2006) за поданням голови Вищого адміністративного суду України Олександра
Пасенюка. За його ж поданням І.Зваричу президентським указом від 4 жовтня 2007
року (№ 946/2007) було присвоєно почесне звання “Заслужений юрист України” – за
“вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення
законності та правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних
прав і свобод громадян”. При цьому в поданні О.Пасенюка відзначалося, що “за
період роботи суддею, головою Львівського апеляційного адміністративного суду
Зварич І.С. зарекомендував себе висококваліфікованим юристом, досвідченим,
працьовитим і принциповим суддею. До виконання службових обов‘язків ставиться
сумлінно і відповідально. Постійно працює над підвищенням свого професійного
рівня, ділової кваліфікації, вивченням нових законодавчих та нормативних
актів”, – цитує документ прес-служба ВСУ.

Рішення про звільнення І.Зварича з посади голови Львівського
апеляційного адміністративного суду було прийнято 12 грудня 2008 року Радою
суддів України на першому ж засіданні, яке відбулося після порушення стосовно
нього кримінальної справи та проведення ним прес-конференції у Львові з приводу
виявлення правоохоронними органами великих сум коштів за місцем його роботи та
проживання. Крім того, Рада суддів як вищий орган суддівського самоврядування
одностайно і категорично засудила негідну поведінку І.Зварича й звернулася до Вищої ради юстиції з
проханням розглянути питання про звільнення його з посади судді за порушення
присяги.

“Слід зазначити, що свою принципову оцінку судді І.ЗВАРИЧУ
суддівська спільнота дала ще задовго
до порушення стосовно нього кримінальної
справи. Це зробив IX з‘їзд суддів України, який таємним голосуванням 14
листопада 2008р. не підтримав пропозицію про обрання І.Зварича членом Ради
суддів України”, – повідомляє прес-служба ВСУ.

Голова ВСУ Василь Онопенко невідкладно (у день надходження –
17 грудня 2008 р.) розглянув, підтримав і вніс на розгляд Верховної Ради
України подання Генеральної прокуратури про надання парламентом згоди на
затримання та арешт І.Зварича, а наступного дня – 18 грудня – парламент надав
таку згоду. Також невідкладно (у день надходження – 22 грудня 2008 р.)
Печерський районний суд м. Києва розглянув і задовольнив подання Генеральної
прокуратури про обрання щодо обвинуваченого в отриманні хабара І.Зварича
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Таким чином, усі рішення суду і посадових осіб судової
влади, необхідні для забезпечення розслідування цієї кримінальної справи і
застосування до І.Зварича заходів процесуального примусу (затримання і взяття
під варту), приймалися максимально оперативно – одразу після надходження
відповідних матеріалів від органів досудового слідства.

Твердження про “прийняття Печерським районним судом м.Києва
рішення про припинення кримінальної справи стосовно судді Зварича” також не
відповідають дійсності, оскільки Печерський суд взагалі не розглядав скарг на
постанову про порушення кримінальної справи стосовно нього: рішенням першого
заступника голови ВСУ Петра Пилипчука за поданням Генпрокуратури було змінено
підсудність розгляду скарги – замість Печерського райсуду, до якого звернувся
зі скаргою І.Зварич, розгляд цієї справи було визначено одному з місцевих судів
Львівської області. За наявною інформацією Шевченківський районний суд м.
Львова, який розглядав цю скаргу, 26 грудня 2008 р. прийняв рішення про її
відхилення. Таким чином, у кримінальній справі стосовно І.ЗВАРИЧА наразі триває
слідство”.

Корпорація “Правосуддя” дійсно захищає “своїх”, але – лише
до певної межі. Навіщо Корпорації захищати полудурка, у якого не вистачило
розуму не трахатись з колегами та підлеглими та не схиляти до міньєту у власному
кабінеті людей, які приносили йому хабарі, та не брати бабло у цьому ж
кабінеті? Адже кожному притомному судді відомо, що брати гроші можна лише у
обмеженого кола найбільш близьких людей, які абсолютно нічим і ніким не
пов’язані зі справою, по якій береться бабло, і робити це можна лише в
захищених місцях – у себе вдома за броньованими дверима, чи безналом, на
картку, чи ще мільйоном безпечних способів?

…Стосовно обставин зникнення та подальшої долі Ігора Зварича
ходять різні чутки та циркулюють взаємовиключні версії. Звісно ж, повірити в
байку про те, що він просто взяв та втік, тому що ніхто, бачте, за ним не
стежив в приватній лікарні – може хіба що олігофрен в ступені дебільності. А
отже, одні кажуть, що Кузьмін та Ко давно вже зарили бідосю на глибині значно
більшій, ніж стандартні 2 метри, витягнувши з нього попередньо з застосуванням
тортур чи навіть без таких крайнощів – всю компрометуючу інформацію, якою він
володів. А інші кажуть, що, навпаки – грохнули Ігорька, випередивши компашку
Кузьміна – якраз ті, про кого він “занадто багато знав”.

Треті ж стверджують, що якась “третя сила” спритно свиснула
цінного кадра з-під носу у обох вищезазначених угрупувань, утримує його десь
живеньким та зараз торгується, кому ж його тепер подорожче продати…

…Журналісти газети “Сегодня” не полінувалися відвідати рідне
село героя та поспілкуватись з його односельцями. Репортаж цілком здатен
винести мозок людям з нестійкою психікою:

…его характеризуют как хорошего семьянина, мол, был верен
жене Оксане, также судье, только хозяйственного суда. А вот его дядя, учитель
математики Мирон Гарванко на наш вопрос насчет слухов о любвеобильности
племянника деликатно промолчал. Только заметил, что «Игоря никогда не видели
пьяным, он не любитель кутить в ресторанах». Считает, что родственника
подставили…

«Да если б
он был таким богатым, то построил бы дворцы
родителям и сестре, а они живут очень скромно, — защищает земляка учительница
Княжопольской школы, просившая не называть ее фамилии. — Сестра Леся трудилась
в школе-интернате, сейчас пока без работы сидит. Сколько он ни приезжал в село,
никогда не было видно на нем особой роскоши. Жена его не была увешана
золотом-бриллиантами, как супруги некоторых богачей. И вообще он очень
компанейский, простой парень. Школе купил два компьютера и церкви помогал».
Селяне земляка не осуждают, говорят, если и брал взятки, то виноваты система и
экономический кризис. «Ему просто завидовали, что мог лишнюю копейку
заработать, — оправдывает Зварича житель Княжополя Иван — Кто бы на его месте не
брал?»

ЗІ. Мій чоловік завжди казав, що суддя, який бере хабарі –
значно гірший, ніж шльондра, яка смокче х..й на Окружній за 50 гривень, бо вона
торгує лише своїм тілом, а не правосуддям “іменем України”. Коли я була ще
молодою та прекрасною пристрастною, і вела свою першу справу в місті Запоріжжі,
по якій завідомо невинному моєму клієнту вломили 10 років, я заявила це в
обличчя суддям Запорізького обласного суду. Вони спершу дружно охреніли від
моєї наглості, а потім, зрозумівши, що довести факт цього мого висловлювання на
їхню адресу, а отже, і зробити мені якусь капость – не зможуть, розсміялися та
заявили, що мій чоловік – ще гірший, ніж вони, навіть якщо припустити, що вони
– гірші за шльондр- х…єсосок. “Тому що ми хоч не приховуємо цього, а він тобі,
сцикусі шмаркатій, локшину на вуха вішає, правєдніком прикидається”! Тут вже
розсміялася я та запевнила, що, якщо коли-небудь дізнаюся хоч про якийсь не те
що злочинний, а – просто недостатньо шляхетний вчинок свого чоловіка, то подам
на розлучення того ж самого дня. Як відомо – такої необхідності у мене не
виникло і досі, і думаю, що вже ніколи не виникне 🙂

ЗІІ. “Таня, а ти ще пам’ятаєш рецепти отих страв з голубів,
яких ти ловила на підвіконні та готувала в 1997 році, коли мені не платили
зарплатню по чотири місяці?” – запитав мене на днях чоловік, повідомляючи, що
суддівську пенсію йому затримують на два тижні, про що навіть прислали листа з
Пенсійного фонду. Звісно ж, він жартував. Але я відповіла йому в тон, що,
звісно ж, пам’ятаю, і з того часу навіть знайшла та зберігла в компі про всяк
випадок декілька рецептів страв з кішок та собак. Можу поділитись, якщо комусь
буде треба .

Тетяна Монтян , “Інфопорн”

admin