Святослав Вакарчук про сольний проект «Вночі»: «Завдання творчих людей — не лише задовольняти смаки людей, а й показувати щось нове, відчиняти нові двері»

Це
єдиний концерт, який запланований до кінця року в Україні. До цього
оцінити творіння Вакарчука мали змогу лише запрошені гості на закриту
презентацію в Києві, 4 грудня. На думку Святослава, зробити концерт в
Ужгороді після довгої перерви — справедливо. «Я сподіваюся, що
закарпатці сприймуть це як подарунок», — зазначив він. Про що вдалося
поговорити за ці символічні 4 хв. 15 секунд, читайте у бліц-інтерв’ю.

— Святославе, як взагалі народилася ідея створити сольник?

— Спочатку це не була ідея створити сольний проект, більше того, я б не
називав його сольним, він названий моїм іменем лише тому, що я його
ініціював, придумав і втілив у життя ті плани, які виношував у голові.
Але до роботи над «Вночі» було залучено багато музикантів, більшість з
яких ви зараз можете бачити позаду мене (розмова відбувалася на сцені
під час репетиції. — прим. Авт.). Ідея народилася, мабуть, бо з’явилося
бажання розширити свої музичні горизонти, музичні інтереси.

— Ти називаєш цей проект експериментальним, в чому полягає експеримент?

— Безумовно, це експе­римент, адже група, яка все життя творила
рок-музику, вирішила щось змінити і створити музику, яка є нова як для
слухачів, так і для самих музикантів.

— Чи можна вже зробити якісь висновки з проробленої роботи?

— Публіка буде робити висновки. Я можу сказати лише те, що, на мою
думку, нам вдалося розширити власні можливості у створенні нової для
нас музики. Мені здається, що завдання творчих людей, сьогодні полягає
не стільки в тому, щоб задовольняти смаки людей, а й показувати щось
нове, відчиняти нові двері.

— Після твоєї презентації проекту «Вночі» в Києві, деякі присутні,
зокрема Савик Шустер, відзначали, що ти значно «подорослішав». Як
прокоментуєш такі відгуки?

— Ну якщо мене хтось рік або два не бачив, то дійсно може сказати, що я
подорослішав, якби тебе не бачили стільки часу, то сказали б те саме.

— Якщо трохи відійти від нового вашого доробку: Святославе, як ставишся
до того, що, згідно з навчальною програмою, тебе вивчатимуть учні у
школах?

— Я до цього ставлюся спокійно. З одного боку, мені це дуже приємно, з
іншого, вважаю, що перейматися такими речами серйозно — не варто. Я не
прокидаюся зранку з думкою про те, що нашу творчість вивчають у
підручниках. Однак мені здається, що чим більше українських імен будуть
вивчатися в українських школах, тим буде краще. На своїх власних іменах
будемо краще вчитися любити і поважати своє — це абсолютно нормально.

— І насамкінець, як ти ставишся до того, що твоє ім’я фігурує на всіх сайтах знайомств на кшталт «однокласників», «вконтакте»?

— Це соціальні мережі. …Хай пишуть, я ж не можу приватизувати право
на написання ім’я та прізвища «Святослав Вакарчук». Єдине, що можу
стверджувати, я особисто цими чатами не користуюся.

Довідка: Новий
музичний проект Святослава Вакарчука «Вночі» складається з 11
композицій. Над альбомом «Вночі» працювали як учасники групи «Океан
Ельзи», так і запрошені музиканти. Сам Вакарчук жодну пісню з нового
альбому не може зачислити до якогось конкретного музичного стилю, там є
все: від джазу до регі. За настроєм «Вночі» схожий на картини
художників-імпресіоністів. Частина пісень створювалася під час його
подорожей Європою та Америкою. Зокрема, текст «Поперед мене гори сині»
було написано на березі Женевського озера в Швейцарії, а слова
титульної композиції «Вночі» — на сороковому поверсі готелю у
Нью-Йорку. Головним музичним продюсером альбому виступив клавішник
«Океану Ельзи» Мілош Єліч. Робота над платівкою тривала у трьох різних
країнах світу: запис — у Києві, зведення — у Брюсселі (Бельгія), а
мастерінг — у Лос-Анджелесі (США). До слова, реалізація проекту
«Вночі», загалом вихід однойменної платівки і, зокрема, концерт в
Ужгороді відбулися за підтримки Альфа-Банку.

Людмила Федоришина, РІО

admin