Друга ж “миттєвість” полягає у тому, що нині модно бити своїх – єдинокровних і рідних. І бити так, аби чужі від жаху тремтіли. Дуже модно, наприклад, бити закарпатських русинів. За що? А за те, що вони загрожують існуванню великої й незалежної України. Щоправда, отих наших русинів і мільйона не набереться, але ж загрожують!.. Уже захопили навіть стольний град Київ! Не вірите? Ну, то почитайте публікації на багатьох сайтах українського Інтернету і в центральних українських газетах. Там аж рясно від гнівних закликів “покінчити з русинським сепаратизмом”, “навести порядок на Закарпатті” і т.д. І, що вельми цікаво, коли ось уже багато років поспіль громадськість нашого Закарпаття і благала, і вимагала від центральної влади покінчити із всевладдям на закарпатській потужних мафіозно-контрабандистських кланів, які давно уже перетворили наш край на такий собі ” заповідник феодалізму” в центрі Європи, то ніхто з українських політиків, сановників і чинуш не поспішав до нас з “наведенням порядку”. Мовчали про це, як партизани на допиті, і всеукраїнські мас-медіа. Виходить, що злодії, контрабандисти й бандити не складають для Української держави жодних проблем, а підкарпатські русини – то уже “жахлива загроза”? “Гідра”, як заявив про них нещодавно відомий “бузувір-патріот” України пан Степан Хмара? Той самий, який восени 2004-го року вимахував кулаками і сипав лайкою на виборчих дільницях у Закарпатті, за що й одержав, нарешті, по пиці. Той самий, з чиєї подачі, мало не посадили за грати ні в чому не винуватого юнака із села Грушево. Той самий, який довів до інфаркту і смерті шанованого у цьому селі закарпатця, а в Мукачеві – почесного громадянина цього закарпатського міста. А ще в Ужгородському районі через таких “патріотів”, як Хмара, повісилася молода жінка – голова однієї з сільрад. А у Волівецькому районі застрелився ветеран-педагог. Можемо ще й пригадати той факт, що через оті самі “хмари”, що насунули на Закарпаття після “помаранчевої бурі в пустелі”, сотні закарпатців досхочу спробували на собі всі “чари” скаженої української демократії та ще божевільнішої Феміди, а тисячі залишилися без роботи і без засобів існування. І вже тоді пан Степан та всі інші “хмари” назвали закарпатських русинів (і не русинів) “зрадниками” і “запроданцями” тільки за те, що вони підтримували на виборах Віктора Януковича, а не “месію” Ющенка.
Все це ми можемо нагадати панові Хмарі, але не варто, мабуть, бо він та йому подібні все одно цього не зрозуміють. Вони, наші “бузувір-патріоти”, так нестямно люблять вигадану ними ж самими “Україну для українців”, так шанують свій власний народ, що будь-яке волевиявлення цього народу щиро вважають “диверсією” і “тероризмом”. А ще – “підступами іноземного ворога”. Ну, це уже взагалі чисто українська риса характеру: нам завжди хтось “інший” винуватий у всіх наших бідах – половці, татари, ляхи, євреї, москалі і т.д. Лише ми самі ніколи і ні в чому не винуваті, бо навіть тих самих ляхів і євреїв наші “герої” нищили, виявляється, виключно з “патріотичних” поривів… А сьогодні той самий “патріотизм” спонукав пана Хмара обізвати “гідрою” весь закарпатський народ та ще й принагідно образити сусідні держави. Але читайте, будь ласка, самі:
* * *
Степан Хмара хочет уничтожить гидру закарпатского сепаратизма
«Закарпатский сепаратизм – это, в первую очередь, дело органов государственной безопасности, – СБУ, Службы внешней разведки и контрразведки», – заявил член Правления Украинской народной партии Степан Хмара.
По его мнению, «чтобы уничтожить гидру закарпатского сепаратизма, нужно отрубить ее заграничную голову, поэтому нельзя останавливаться лишь на наказании местных исполнителей заграничных заказов».
«Тему закарпатского сепаратизма преднамеренно нагнетают из-за границы, в первую очередь из Российской Федерации. К сожалению, способствует этому процессу и Словакия, и Венгрия. Лидеры разных «соймов», «правительств Прикарпатской Руси», пользуясь безвизовым режимом с Россией и упрощенным с Венгрией и Словакией (пограничный режим), практически ежемесячно ездят в Москву, Братиславу, Будапешт по гранты для развития русинской культуры и языка», – подчеркнул член Правления УНП.
Политик выразил убеждение, что «в рамках СНБО украинские спецслужбы должны создать общую группу для выявления всех, в первую очередь заграничных организаций, которые содействуют развитию «закарпатского сепаратизма»».
«Лишь, когда будут «отсечены» все контакты таких организаций, отдельных личностей или даже государственных служащих иностранных стран с их исполнителями в Закарпатье, «соймы» и «правительства Прикарпатской Руси» войдут в прошлое, а на территории Словакии, Венгрии опять будет проживать украинское нацменьшинство, а не искусственно созданная правительствами этих стран – русинская», – отметил Степан Хмара.
“РЕПОРТЕР”, 10 грудня 2008 р.
* * *
Словом, якщо повірити панові Хмарі, то головна причина “русинства” полягає у тому, що між Закарпатською областю України та сусідніми з нею державами існує спрощений прикордонний режим. І для того, аби врятувати Українську державу, необхідно негайно опустити “залізну завісу” на кордонах України з Європою і відрізати всіх закарпатців від їхніх родичів, друзів та ділових партнерів у сусідніх державах? Тобто пан “демократ” і “патріот” Степан Хмара пропонує зробити те, що у нас уже було за “клятих” комуністичних часів! Та ще гірше того, бо навіть у комуністині часи закарпатців ніхто не звинувачував у “державній зраді” тільки за те, що вони мали родинні та дружні зв’язки з русинами у сусідніх країнах. І ніхто не звинувачував владу Угорщини та Словаччини в тому, що вони нібито здійснюють “підривну діяльність” проти Радянської України лише тому, що на їхній території проживали і проживають русини. А пан Хмара та його однодумці, які так запекло прагнуть в Європу, нині відверто звинувачує сусідні держави… в організації “змови” проти незалежної України! Цікаво, як на це прореагують уряди наших сусідів, і якими очима подивиться бабуся Європа на Україну, де можливі подібні “захмарені” політичні заяви?
А ще пан Хмара навіть не пропонує, а ВИМАГАЄ від імені цілої політичної партії (УНП) знову нацькувати на закарпатців всіх наших “сторожових псів демократії” і знову занурити Закарпаття у вир нещадних політичних репресій. За що? Лише за те, що певна частина корінного населення краю споконвіку усвідомлювала себе “русинами”? І за те, що це усвідомлення перейшло у спадок до нинішнього покоління мешканців краю? Та пам’ятник треба поставити у Києві на найвищій горі русинським пращурам тільки за те, що, живучи в чужому оточенні, не дали загаснути родинному слов’янському вогнищу! Інакше не те, що про українців або русинів, а навіть про всіх слов’ян у Карпатах давно би вже й гадки не залишилось! Точнісінько так, як це сталося на прадавніх слов’янських землях нинішньої Німеччини, Австрії, Угорщини і т.д.
Натомість наші “захмарені” патріоти пропонують влаштувати на Закарпатті новий сезон полювання на відьом і політичних репресій. А принагідно принижують і паскудять всіх закарпатцях в очах широких верств громадськості України. На сайті “ОРД”, наприклад, мало чи не щодня можна побачити і прочитати жахливі історії про те, як “дикі гуцули”, які вчора лише “спустилися з гір”, де “пасли баранів” та вийшли з глухих Карпатських лісів, не вміючи ані читати, ані писати, захопили в українській столиці геть усі владні вершини: від Верховної Ради і Секретаріату Президента до СБУ і Апеляційного Суду включно. Подібними ж “перлами” рясніють публікації ще й інших Інтернет-видань (“Громадська прокуратура України”^ “MIGnews”^ “Pro-UA” і т.д), а також багатьох провідних газет України. Ось така неприємна третя “миттєвість” цієї зими.
Наступна “миттєвість” – ще неприємніша: свідомо чи несвідомо, але наші колеги, виконуючи волю столичних політиків, створюють у свідомості українців вельми потворний образ мешканців Закарпаття: чи то “дикуни”, чи то “бандити”, чи то запеклі “контрабандисти” та ще й “сепаратисти” і “руйнівники України”. Дивно, але наші столичні колеги, мабуть, не усвідомлюють, що тим самим тільки сприяють “сепаратизму” закарпатських русинів: процес відштовхування ніколи не буває однобоким, він завжди – двосторонній. Отож, ображаючи всіх закарпатців гуртом, наші “патріотичні” колеги самі ж і відштовхують Закарпаття від “великої України”, яка охоче вірить цим побрехенькам. І будь-яка “закордонна голова” тут ні до чого: “чужинський слід” існує лише у хворій свідомості пана Хмари та інших “великоукраїнських” нацюг. Якщо хтось не вірить, то нехай розпитає самих закарпатців, і не обов’язково навіть “чистопородних русинів”, а вони охоче роз’яснять, що навіть за часів Радянської влади закарпатські русини певним чином відмежовували себе від “східняків”-українців. І це “відмежування” вже й тоді було проблемою для радянських і компартійних чиновників та ідеологів. Чи панове “бузувір-патріоти” гадають, що Кремль та КПРС уже тоді свідомо готували і годували “сепаратистську гідру”, аби розвалити СРСР? Якщо так, то поспішіть до психіатра, панове! Головна причина цього “відмежування” крилася в тому, що далеко не всі закарпатці з радістю сприймали радянську владу, соціалістичний спосіб життя та колективізацію особливо. Точнісінько так і сьогодні, мабуть, головною причиною “сепаратизму” є цілком зрозуміле розчарування у божевільних українських реаліях. Нинішня держава не виправдовує сподівань не лише закарпатців, а переважної більшості населення України. І тут ні СБУ, ні розвідка, ні міліція з внутрішніми військами не допоможуть! Шукайте “гідру” в столичній “еліті”, а не в закарпатцях, які нібито “окупували” столицю і владу в державі.
Ми розуміємо, що чимало відомих політиків у столиці терпіти не може Віктора Балогу, Ігоря Криля, Тиберія Дурдинця, Андрія Стрижака, та багатьох інших наших земляків з київською нині пропискою. Але хіба ж самі закарпатці дуже їх люблять? Якщо дехто у Києві так щиро гадає, то нехай почитає провідні закарпатські газети, а тоді й робить висновки щодо того, кого люблять і поважають на Срібній Землі. Хоча… Політиків на Закарпатті взагалі не люблять, це точно. Але ніхто і нікому не давав того права, аби паплюжити чудовий, мирний, побожний і працьовитий народ Закарпаття через чиїсь антипатії до жменьки закарпатських вельмож і чинуш на Київському “олімпі”. Ці люди – аж ніяк не типові представники Закарпаття і закарпатців. А те, що саме вони, а не гідні представники Закарпаття, досягли найвищих владних вершин, говорить тільки про те, що в Україні (В УКРАЇНІ, А НЕ ЛИШЕ В ЗАКАРПАТТІ!!!) склався потворний громадсько-політичний клімат і така ж отруйна мораль, що й дозволило народитися на українській землі нинішній потворній “ерзац-еліті”. І закарпатські “ерзаци” – органічний продукт і органічна складова частка потвори, що називається нині “українським бомондом”. Де ви ще знайдете у Європі державу, де “еліту” і державну владу в країні складали б “злодії у законі”, спекулянти, контрабандисти, хабарники та всякий інший людський непотріб? Тільки у нас, в Україні! І цю потвору створили не закарпатці, але потвора вже скалічила їх самих. Занепадає уславлене закарпатське тваринництво, виноградарство, виноробство – деградує закарпатське село, бо наші русини, які споконвіку були трударями, нині живуть з контрабанди, “чорної” міграції, наркотичного трафіку, хижацького лісоповалу, перепродажу батьківських земель і так далі, і так далі, і так далі. А з чого ще їм жити накажете, якщо наша держава звела нанівець ціну сумлінної людської праці? І якщо вчора героями вважали майстрів високих врожаїв кукурудзи, їм ставили пам’ятники ще за життя, то нині в пошані і “в шоколаді” – бариги і злодії. Чому? А тому, що і все наше суспільство сьогодні – один суцільний смітник: від самого низу – і до найвищого верху. Ми живемо нині в “унікальній” державі, “ерзац-еліта” якої взагалі нічим не пов’язана ані зі своєю країною, ані з власним народом: всі капітали – в заморських офшорах^ нерухомість – теж “за бугром”^ діти – в іноземних коледжах та “універах”^ особняки і маєтки – в Європі й Америці^ чиряк на гузиці також лікується, як мінімум в Будапешті. І все це – якихось 300 сімей, які нині володіють “незалежною” від них Україною. Вони ж – парламент, уряд, секретаріат президента і вся інша “королівськая рать”, якій просто байдуже, буде завтра на цьому світі Українська держава чи щезне, немов слина в калюжі. І це — ще одна жахлива “миттєвість”. І реальна загроза Українській державі, а не вигадана “гідра” із “закордонною головою”. Не в чужій “голові”, а у власному БЕЗГОЛОВ’Ї – головна наша біда! І це, до речі, не лише наша думка. Те саме нині говорять навіть авторитетні міжнародні експерти. Так, наприклад, на міжнародному симпозіумі у Гаазі експерт Міжнародного валютного фонду пан Вольфганг де Тол заявив кілька тижнів тому:
* * *
“Украина, как кораблик без капитана, без команды, барахтается в открытом море в отчаянный шторм, и все так обессилили, что даже некому крикнуть SOS. А в это время другие корабли вокруг задраили все люки, сняли снасти, и легли в глубокий дрейф, чтобы спасти хоть что-то”
(“ОБОЗРЕВАТЕЛЬ”^ 21.11.2008 р.^ “Кризис похоронит Украину”).
* * *
На жаль, всі ми, громадяни України, за 17 років незалежності досі ще не збагнули, а хто ж ми такі на борті цього “кораблика без капітана”: команда чи пасажири? Мабуть, що таки пасажири, бо жодна команда, якщо вона, звісно, не божевільна, не дозволила б “капітанам” кинути корабель напризволяще у буремному морі, влаштувавши на “капітанському містку” безперервну бійку за владу. Нормальна команда просто і без церемоній викинула б таких капітанів за борт, не чекаючи загибелі корабля. А ми покірливо терпимо і нікого не викидаємо. Ми ще й досі віримо і чекаємо, що ці “капітани” все ж таки вивезуть нас усіх до тихого кисільного берега, де мляво плинуть жирні молочні річки, а на полі чудес гроші просто на деревах ростуть… Віримо, терпимо і чекаємо, бо ми – пасажири. Принаймні, усвідомлюємо себе виключно у цій ролі – пасажирів українського “Титаника” з божевільною командою на борту. А якщо так, то ми, пасажири, маємо повне право рятуватися, хто і як може. Отож і рятуємось… За 17 років нашої незалежності населення України без війни і “голодомору” зменшилось аж на 10 мільйонів громадян! Майже 5 мільйонів наших заробітчан і нині тиняються світом, дременувши з рідної землі, аби врятуватися на чужих “кораблях”. Ще 2 мільйони, які поки що живуть в Україні, наступного року залишаться без роботи і грошей, як це пророкують нині всі авторитетні експерти. А це означає, що протягом наступного року ці 2 мільйони зневірених і знедолених “пасажирів” також можуть дременути світ-за-очі, аби не здохнути з голоду на рідній, найбагатшій (!!!) в Європі землі.
Щоправда, втекти вони, мабуть, уже просто не зможуть, бо з Європи уже нині виганяють назад, в Україну, наших шукачів закордонного щастя. В Європі нині також не солодко, отож вона дбає, перш за все, за своїх громадян, а не за наших приблуд. І Європа заздалегідь та завбачливо відгородилася від нашої божевільні “залізним парканом” віз, кордонів та митниць, аби не допустити до своїх “кораблів” втікачів з “Титаніка”-України. І тепер уже не можна буде так, як колись, вільно їздити на польські, словацькі, угорські та інші базари, аби продати там кілька пляшок горілки або з десяток блоків сигарет, заробляючи собі на сяке-таке прожиття. Зась! Урвалося!.. Навіть ті сусідні країни, до яких ми вільно їздили без будь-яких віз, нині зачинили свої ворота перед “трипільською євроголотою”. І що ж буде тоді в Україні, якщо до кількох мільйонів безробітних і зневірених “пасажирів” доплюсується ще й декілька мільйонів “вигнанців” із Європи? А буде рік Бика! Тобто, буде у нас всеукраїнська “бичарня”, коли знову, як і на початку 90-х років, у містах і селах “забикують” бандитські бригади. Процес уже пішов, якщо глянути на кримінальні хроніки в пресі… І українці це вже усвідомлюють, бо почали напрочуд активно купувати не “мерседеси”, “фольксвагени” й “форди”, а… рушниці, пістолети і всякі інші предмети соціальної гігієни. Гряде Рік Бика!.. І це, на жаль, далеко не остання “миттєвість” нинішньої зими.
Богдан Ганжа,
Центр журналістських досліджень
