ПАРЛАМЕНТУ – КОАЛІЦІЮ! УКРАЇНІ – БЮДЖЕТ І ЗАКОНИ!

Та найбільше емоцій було пов’язано з роботою Верховної Ради. На зміну першій радості, що спікера все-таки обрано і парламент може запрацювати, прийшов знову скепсис. Причина у фракції НУНС з її внутрішнім розбродом. Якщо ще глибше – у В.Ющенкові з його 3%-им рейтингом, котрий маніакально прагне другої каденції. Для чого вона йому здалася, він не здатний пояснити і сам. Але жертвою цієї патологічної амбіції має стати парламент, держава і сам український народ.


Якщо парламент не запрацює найближчими днями, вчасне прийняття бюджету-2009 стає проблемним. Відтак відсувається затвердження регіональних і місцевих бюджетів, що зробить фінансовий хаос в країні абсолютним. Цікаво, який зараз настрій у тих виборців, хто голосував за НУНС? Закарпаття – єдина область, де це горе-утворення вийшло переможцем. Тоді блок клятвенно обіцяв, що перетвориться на єдину нормальну і керовану партію. Брехали, але тепер про зраду виборців там чомусь ніхто не кричить.


Був колись дуже резонансний документальний фільм “Кому он нужен, этот Васька?” – про долю домашніх тварин, котрих спершу бездумно заводили, а потім виганяли напризволяще. Так от, у тому, щоб парламент не перетворився на такого Ваську, кровно зацікавлений національний капітал. Кожний день за відсутності антикризового законодавства обертається вже не просто величезними збитками, а все зростаючою деіндустріалізацією України, нашим скочуванням до рівня Сомалі, якщо не гірше. Бо куди вже далі, якщо Україна посідає 40-ве місце за рівнем життя серед 41-єї європейської країни?! Схід зараз переживає економічну катастрофу, сумірну з колективізацією і голодомором. Масова зупинка заводів, безробіття і комунальні проблеми, що загрожують сотнею нових Алчевськів. Ще півроку тому рівень життя там був значно вищий від закарпатського, тому нині контраст просто вражаючий. Мільйони робітників, котрим вже нічого втрачати, готові до найрішучіших акцій протесту. Влада же відповідає нескінченними круглими столами, котрі так нічим і не закінчуються. Ахметов і компанія розчарувалися в Ющенкові.


Ходять чутки, ніби пропрезидентські сили ведуть роботу з Партією регіонів, аби та відкликала усіх своїх депутатів з парламенту. Мовляв, таким чином він буде розпущений за тим же сценарієм, що і попередній. Звідси незрозуміла заява О.Єфремова, що партія переходить в опозицію. Ніби до цього вона була у владі. Але східні бізнесмени й їхні лобісти не підуть на цю авантюру, допоки не приймуть бюджет і антикризові закони. Але для цього знов-таки потрібна дієва коаліція, а не те, що напівіснує сьогодні. Якщо по кожному законопроекту Ю.Тимошенко і В.Литвину доведеться індивідуально домовлятися з кожним членом НУНСу, аби та фракція дала бодай 30 голосів, а за рештою іти на уклін до П.Симоненка, то це вже повний маразм. До того ж відсутність формалізованої коаліції – це ще один привід до розпуску парламенту. В.Кириленко може підписати коаліційну угоду лише за умови, що всі її учасники погодяться працювати на президентську кампанію В.Ющенка. Переобрати лідера фракції НУНС не здатний.


За цих критичних умов лишається один-єдиний варіант: аби політичні сили прем’єра і спікера створили коаліцію з Партією регіонів, котра зацікавлена не у президентстві В.Ющенка, а у протекціоністському бюджеті і антикризових законах. Союз на двох між БЮТом і Партією регіонів навряд чи можливий: надто багато взаємних образ, конфронтаційних заяв, взаємних ревнощів з приводу усе ближчих президентських виборів та й просто протилежних бізнесових інтересів. В.Литвин з його на лаштуванням зв’язувати розірваний канат може виступити консолідуючою силою у такій коаліції. Ціною її створення буде вихід помаранчевих міністрів з уряду і передача їхніх портфелів регіоналам. Виграшем же стане відновлення парламентаризму в Україні і шанс почати виборсуватися з кризи. Президент же може і далі ще цілий рік їздити по цілому світові, нічого там так і не підписуючи. Ми давно вже звикли, що він сам по собі, а Україна сама по собі.



Сергій ФЕДАКА

admin