Мукачівський шаркань має щонайменше три пащі. І всі сичать…

Аби все було, “як книжка пише”, занурююся в Інтернет, відкриваю “АТЛАС – все життя Закарпаття на нашому сайті”. Знаходжу розділ “Словник Закарпатської (русинської) мови”, а в ньому – “Докладно про слово шаркань”. Читаю:


Значення: Може означати погану людину.


Походження: Угорське.


Де в Закарпатті найчастіше вживається: Берегово, Мукачево.


Вирази з цим словом і додаткова інформація: Він накинувся на мене як шаркань – Він накинувся на мене як звір (варвар).


Ще одно джерело інформації – Вікіпедія. Вона інформує, що шаркань в угорській міфології – це дракон із змієвидним тілом та крилами. Представлений переважно в казках, де шаркань – це люте чудисько з великою кількістю (три, сім, дев’ять, дванадцять) голів, супротивник героя у битві…


Думаю, читачу вже кортить спитати: а чого це автор у того шарканя так вчепився? Пояснюю: начитався місцевих газет держадміністратівського гатунку за минулий тиждень.


Першу з таких надибав у четвер. Зветься “Старий Замок”. Робиться у Мукачеві, друкується в Ужгороді, “зазіхає” на весь край. На стор. 5 – стаття, підписан: Василь з дуже показовим у даному випадку прізвищем Шаркань.


Починається стаття так: “У неділю, 7 грудня, в Ужгороді таки відбувся місцевий референдум”. І це – єдине правдиве речення на всю публікацію, що займає майже цілу газетну сторінку. Все решта, як говорить мій цимбора-росіянин, “ложь, свистёж и провокация” – з наведенням “авторитетної” думки депутата обласної ради Володимира Чубірки, “фактів” з сайту mukachevo.net та “спостережень” неназваних “представників місцевих ЗМІ”.


З місцевих ЗМІ у четвер виходять лиш дві. З цікавості купив і другу – “Фест”. Половина стор. 4 – “ложь, свистёж и провокация” з наведенням “авторитетної” думки депутата облради В.Чубірки, “фактів” з mukachevo.net та “спостережень представників ЗМІ”. Навіть фотоілюстрації – ті ж самі. Тільки підпис стоїть інший – Ярослав Гулан…


Недобрі передчуття непокоїли два дні. Дочекався суботи, купив “Новини Закарпаття”. Майже вся стор. 6 – “ложь, свистёж и провокация” з наведенням “авторитетної” думки депутата облради В.Чубірки, “фактів” з mukachevo.net та “спостережень представників ЗМІ”. Навіть фотоілюстрації – ті ж самі. Тільки підпис стоїть вже треті – Юрій Гасич…


Ось і маємо мукачівського шарканя з трьома головами на змієвидному тілі: головна “паща” – так Шаркань і пишеться, а до неї туляться ще дві – Гулан та Гасич їм ймення.


Ще раз наголошу на цьому моменті. Дослівне відтворення величезних абзаців, підписане трьома різними прізвищами, можливе лише у тому випадку, якщо у них один автор – триголовий шаркань. А це – протирічить “матінці-природі”. Правда, можливий і такий варіант, коли трьох різних журналістів адміністративним кнутом та олігархічним пряником примусили підписати спеціально для цього підготовлений “темник”. А це вже – протирічить “батечку-закону”…


Між іншим зацікавився: а що ж то за “авторитет” – В.Чубірко? Знову занурююся в Інтернет, відкриваю перший-ліпший пошуковий сайт. Володимир Чубірко, депутат Закарпатської обласної ради за списком НУНС… Ну, те що він депутат, ми вже знаємо, далі… Генеральний директор ТОВ “Калина-Закарпаття” Володимир Чубірко відкриває автозаправку мережі “Укртатнафта” – першу з трьох, запланованих у Мукачеві… Шукати далі відразу перехотілося. Самі подумайте: будь-яка людина, що має бізнесовий інтерес у місті над Латорицею, – хіба може вона сказати щось добре і правдиве про місто над Ужем? Отож бо і воно…


Ну, це, так би мовити, “по формі”. Варто хоча б тезисно пройтися і “по суті” всіх трьох публікацій (в смислі – однієї, але тричі клонованої).


1. Референдум по аквапарку був непотрібний, бо обласна влада вже дозволила його будівництво…


По-перше, цей “дозвіл” – що зайцю стоп-сигнал. Згідно з Конституцією України, кожен орган місцевого саморядування діє в межах своїх повноважень. Рішення про будівництво (заборону) того чи іншого об’єкта у будь-якому місті – компетенція саме міської влади, і ніякої іншої. Між тим, наша обласна влада свого часу дозволила собі Основний Закон проігнорувати. На таке цинічне перевищення повноважень не могла не відреагувати навіть прокуратура, завжди така “приязна” то тих, хто сидить у головних кріслах Білого дому на пл. Народній.


“Ліричний відступ”. Припис прокуратури щодо перевищення повноважень обласною радою датований ще жовтнем місяцем. Наприкінці документа зазначається: термін реагування – 10 днів. Якби у цей термін не вклався, скажімо, міський голова Сергій Ратушняк – вже на одиннадцятий день він сидів би у буцегарні. Від дня підписання прокурорського припису до дня скликання сесії обласної ради минуло 4 рази по 10 днів. Ні Кічковкоського до буцегарні не потягли, ні Гаваші, ні їхніх бойових заступників. А чому, питається? Хіба у нас закон – один для всіх, але за винятком “підкованої команди”?


По-друге, так званий “дозвіл” обласна рада дала на будівництво “в принципі”. Вимагаючи при цьому, щоб влада міська спочатку сама собі “наміряла” понад двадцять зайвих “паркових” гектарів, а вже потім влада обласна підшукає кілька соток “вільної” землі – десь у болотах під кордоном, де ще й не ступала нога людини. А у питанні, винесеному на референдум, було записано чітко: на Слов’янській набережній, біля Боздоського парку. А межі самого парку, до речі, було чітко зафіксовано у рішенні сесії міськради від минулої п’ятниці – у таких самих розмірах (53,56 га) і такій самій конфігурації, як було тоді, коли парк ще звався Комсомольським. І “Водний світ” будуть зводити не у парку, проти чого так хвацько бризкала слиною “природозахисна бригада”, а біля нього. І всі питання знято. Завдяки аж ніяк не “зайвому” референдуму.


2. На референдум “надурно” викинуто 150 тисяч гривень…


Ой, не “надурно”, пане шаркань, чи як вас там по паспорту. Іноземний інвестор готовий вкладати десятки мільйонів своїх власних євро, то чи має він право зажадати бодай якусь пайову долю від компаньйона по проекту? Вправі. Має міська рада пару вільних “європейських” мільйонів на пайову участь? А звідки… Тож єдиний можливий варіант – “увійти в долю” земельною ділянкою. 150 згаданих тисяч відкривають міській владі шлях до офіційного оформлення партнерських відносин, і згодом сторицею окупляться.


До всього, майбутній “Водний світ” – це ще й 700-800 робочих місць для тих ужгородців, що нині регулярно навідуються до центру зайнятості, сподіваючись на появу якоїсь вакансії. Поділіть 150 тисяч на 700-800. Вийде, що створення одного нового робочого місця обійдеться міський владі десь у 200 гривень. І це ви називаєте “гроші на вітер”? Схаменіться, нешановні… Краще порахуйте, скільки робочих місць можна було б створити на ті мільйони, що йдуть з обласного бюджету на утримання тих же “Новин Закарпаття”. На сторінках і “Трибуни”, і деяких інших ЗМІ про це говорилося вже недноразово. Та “віз і нині там”, себто – у болоті. “Нині там” і бюджетні мільйони, себто – на рахунках НЗ та у кишенях її співробітників.


3. Референдум не має жодної юридичної сили…


“Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень Рад народних депутатів, на території яких він проводиться”. Передостанній абзац статті 1 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.


“Предметом місцевого референдуму може бути:


прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць^


прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів”. Стаття 4 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.


“Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому цим Законом…” Останній абзац статті 1 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.


А ви цей Закон читали, панове шаркані?


4. Референдум проходив “непрозоро”, результати волевиявлення сфальсифіковано…


Вся процедура підготовки і проведення місцевого референдуму чідко прописана у згаданому вище Законі про референдуми. Говориться у цьому документі і про те, хто має право бути беспосереднім учасником “референдумного процесу”. Офіційним його учасником могли бути і політичні сили, і партійні осередки, і громадські об’єднання… Більше того: територіальна виборча комісія неодноразово зверталася до них з проханням дати своїх представників до дільничних комісій, зареєструвати офіційних спостерігачів. Ті, хто подав своїх представників до комісій і оформив “дільничних спостерігачів”, претензій до прозорості процесу волевиявлення і встановлення його результатів не мають. Принаймні, жодного офіційного протоколу щодо порушень не було складено ні під час голосування, ні опісля. А якщо “бійці” прес-роти Мукачівського дивізіону Французького легіону (себто звичайні найманці, “озброєні” посвідченнями нібито кореспондентів вже згадуваних “Новин Закарпаття”, “Фесту” та “Старого Замку”) намагалися втручатися у перебіг референдуму, перешкоджали процесу голосування та встановлення результатів, безпідставно вимагали надання якихось “рапортів”, то їм популярно роз’яснювали, що такого не слід робити – закон є закон, навіть для “підкованих”. І не варто заливатися з цього приводу крокодилячими сльозами – не дай Боже, ще повінь накличуть…


Про все це на пленарному засіданні Ужгородської міської ради доповідав голова територіальної виборчої комісії Юрій Келемен. Він же зачитав і офіційний протокол про підсумки голосування ужгородців. Конкретні цифри наводилися у суботньому номері “Трибуни”. Депутати затвердили результати референдуму своїм голосуванням, після чого вони вступили в силу. Як говориться – “всерйоз і надовго”, бо відмінити рішення референдуму можні тільки одним шляхом – іншим референдумом…


* * *


Під час пошуків в Інтернеті визначення слова “шаркань” вигулькнуло посилання до української народної казки “Карликова пищалка”. Хто її читав, той фабулу знає: парубок відправився по світу у пошуках своєї долі. І тут…


“Та раз попав Іван у велике місто і видить: на будинках, на хижах чорні прапори. Люди ходять зажурені, смутні, всі у чорній одежі. “Ба, що сталося у сьому місті? Майже хтось із знатних людей номер?” – подумав Іван і зазвідав чоловіка, котрий коло нього проходив:


– Чоловік добрий, чому у вас такий смуток? Ачей хтось помер?


– Хіба ти не знаєш? Тут недалеко є колодязь. З нього бере воду все місто. Тим колодязем заволодів шаркань-змій…”


Кінець у казки, ясна річ, щасливий: добрий парубок з лютим шарканем бився не на життя, а на смерть, гада-змія поборов, після чого у місті запанували спокій і справедливість.


А ужгородцям і битися не потрібно було – вони замість цього референдум провели.



В.Данайканич



Як Ужгородська міська громада поставила крапку у питанні аквапарку у відеоролику

admin