Із сертифікованими лісами Великоберезнянщини мали змогу ознайомитися журналісти

Тур проходив у лісах Великоберезнянського держлісгоспу, який у 2005
році отримав сертифікат від Лісової Наглядової Ради (FSC) у рамках
всесвітнього неурядового руху лісової сертифікації. Сьогодні у рамках
даного процесу здійснюється робота з визначення лісів, особливо цінних
для збереження. Такі ліси отримають відповідний статус, що
забезпечуватиме їм особливий підхід у веденні господарства. Головний лісничий Великоберезнянського держлісгоспу Ольга Олень
продемонструвала журналістам одну з сертифікованих ділянок у
Костинському лісництві, що входить до Ужгородського національного
парку. «Ліси на цій ділянці виконують надзвичайно важливу водозахисну
функцію,– розповідає головний лісничий.—Водою із джерел на цій
ділянці—Термачового потоку –користується весь Великий Березний та
навколишні села. Тому тут режим ведення лісового господарства
–обмежений, проводяться тільки санітарні рубки та рубки догляду за
молодняком». За словами Президента РМЕО «Екосфера» Оксани Станкевич, на сьогодні
лісова сертифікація у всьому світі розвивається за кількома
міжнародними схемами, найбільш поширеною з яких вважається схема
міжнародної неурядової організації – Лісової наглядової ради (FSC).
Лісова сертифікація є добровільною ініціативою, яка спрямована на
поліпшення діяльності лісогосподарського підприємства та наближення
практики ведення лісового господарства до рівня, який відповідав би
вимогам сталого розвитку – розвитку, за якого майбутні покоління мали б
такі самі можливості для життєдіяльності, як і сучасні. «Це процедура,–розповідає Оксана Станкевич,– під час якої третя
незалежна сторона засвідчує відповідність системи ведення лісового
господарства встановленим екологічним, економічним та соціальним
стандартам».

Головний лісничий Ольга Олень підтверджує, що згідно з вимогами лісової
сертифікації йдеться не тільки про природозберігаючі технології, але й
більшу співпрацю з населенням, для яких ліс — основне джерело життя. Лісова сертифікація, як всесвітній громадський рух, виникла
наприкінці 80-х років ХХ ст. у зв’язку з деградацією та значним
скороченням площ лісів у планетарному масштабі, відповідно, втратами
біологічного різноманіття та великими обсягами незаконно добутої
деревини на світовому ринку. Ці проблеми першими почали порушувати світові природоохоронні
неурядові організації (екоНУО), через акції протесту, бойкотуючи
нелегальну деревину з тропічних країн. Вони ініціювали відкритий діалог
щодо пошуку компромісу, запрошуючи до обговорення представників
лісогосподарських структур та деревообробного бізнесу, котрі до того
охоче купували дешеву нелегальну деревину. Сьогодні лісова сертифікація вирішує значно ширший спектр питань
розвитку лісового сектору у світі: мова йде не тільки про запобігання
браконьєрському вирубуванню лісів, але й про гармонізацію екологічних,
економічних та соціальних аспектів ведення лісового господарства. Лісова сертифікація ставить високі вимоги до організації ведення
лісового господарства лісогосподарськими підприємствами. Це стосується
питань взаємодії з місцевим населенням лісових територій, соціального
захисту працівників лісу, розвитку лісової інфраструктури та
природозберігаючих технологій лісозаготівлі, наближеного до природи
лісівництва, зміни підходів до маркетингу лісової продукції.

admin