СКЛАДОВА БАЛОГИ В ЮЩЕНКУ ПЕРЕМОГЛА ЯЦЕНЮКА?

Це, правда, призабулося, але тоді така команда була з Банкової і Сєня виконав. „Сантехніки” головні так спланували, а значить за тим мала йти відставка уряду. Саме так, і пам’ятається, який тоді „щасливий” був пан Яценюк – орел, відважно так вчинив, хвалили його навіть за те. А Юлія Володимирівна на „прохання” балогів (тоді це головний секретар промовляв по Інтернетах) поступати, як спікер, відмовилася, вповіла, що інтереси держави на першому плані, і не пішла, і не збирається. Ось така прелюдія того, що відбулося у вівторок. А сталася проста як світ річ: пан Яценюк просто вже не потрібен Банковій, вичерпав себе, розпочав щось так про безперспективність виборів тлумачити, погоджуватися з пані Тимошенко і послідувало наказання – з пляжу, мовляв, Сєня – ми тебе породили, нам і вирішувати.

Аморально? Та тут і сумнівів ніяких, але ще у вівторок всі голосно гойкали і кивали на Балогу та його кишеньковий ЄЦ, Президент, мовляв, не міг таке позволити, адже ще пару днів тому на засіданні фракції він дав команду не кивати Сєню. Й озвучили цю тезу закохані в пана Президента, а тут ЄЦ, як із конопель, і гаплик Яценюку.

Ми задовільнили тільки його заяву, тринділи „свинопаси” з ЄЦу, партія наша самостійна в рішеннях. Ну, звичайно, що так, але „самостійність” та, ясна річ, у прямій залежності від того, як там перетерли донецькі з Банковою. Дехто, правда, вже полічив, що Яценюк був шокований таким ходом, але це урок серйозний, хоч і підлий за показниками. Зрозуміло, пан Ющенко щось із барського плеча і вділить, але це вже роль не та і чи вартує брати?

Для широкого загалу жертва, що впала в боротьбі за поділ ще не до кінця поділеного в Україні, можливо, матиме і позитивний момент. Бо дальший, чи наступний хід за відстороненням пана Яценюка це – уряд. А тут може вийти промашка. Ні. Отих 333 голосів може не бути з багатьох причин, а якщо чесно, то може бути ризикованим і для самого Гаранта. Осінь 2004-го хоч і призабута, але іскорки ще можуть жевріти, а це вельми небезпечно.

А тому здається, що зміни в керівництві парламенту мають одну мету – в будь-який спосіб реалізувати можливість майбутніх виборів. І так воно є, бо уже в середу наш Президент заговорив про них, хоча пару днів тому більше йшлося про кризу.

Ясна річ, готовлячи матеріал у середу, важко що-небудь спрогнозувати і на день завтрашній, але, напевно, таки відомим чи достовірним став один факт – команда, даруйте, „валити” Яценюка була дана не ким іншим, як самим Гарантом. Ох недобре починає щось творитися в нашому „царстві”, бо тоді, погодьтеся, все що було мовлено до того, не інакше як коту під хвіст. Віктор Андрійович, скоріше всього, поміняв ідеали Майдану, включаючи всі сподівання на союз із регіоналами з надією на другий термін. Вони, партія Януковича, потрібна йому, але хто нині може впевнено вповісти, чи потрібен буде Віктор Андрійович їм? Як там тепер „Схід–Захід,” чи, можливо, „сантехніки” наплели, що саме символом Заходу має бути наш Президент, а все решта – Схід. Ага, а балоги і петьовки – латифундистами на Закарпатті, царі такі собі доморощені. Тут мені на згадку прийшли часи початку шістдесятих років минулого століття, коли біда була з хлібом, здається то був 1963-й. Так ось, тоді по „надавчому радіо” (вражий голос) із Бі-Бі-Сі, Голосу Америки твердили, що треба бути або дуже мудрими, або навпаки, щоб залишити без хліба колишню житницю Європи. Було, а тепер хліба в нас родило не міряно, а у нас знову криза, і коли слухаєш „еліту” про шабаш навколо того грандіозного за розміром урожаю, то стає не по собі. Ото так ґаздуємо, і часу, виходить, немає для того, щоб оглянутися навкруги, очі зас-ліпило коаліції, вибори, а за тим всім проста як світ жадоба до влади, за якою елементарна нажива.

Оточення творить короля,– казали колись мудрі. Що, хто і як сотворив, видно нині неоз-броєним оком. Можна припуститися деякого маленького аналізу і зробити певні висновки. Але передусім поставимо одне запитання і, так би мовити, ребром: чи правий Віктор Андрійович, коли говорить, що він „стурбований” тим, що сталося в Верховній Раді, йдеться про відставку пана Яценюка? Щоб легше було шукати відповідь, подивимося на кількість депутатів, які зареєструвалися від президентської фракції НУНС при голосуванні за відставку – всього 15 із 72-х. Проголосувало „За” – 10. Так от ті, що не реєструвались і не голосували, яку лінію, так би мовити, тримають – за Ющенка, чи якусь іншу? ЄЦуни в особі Ігорка Кріля, котрий в середу на „5 каналі” договорився, бідолага, до того, що назвав своїм лідером… Віктора Федоровича. Ні, можливо це помилково, а може й ні, але далі пан Кріль казав, що їхнє голосування проти Яценюка – це добре для Віктора Андрійовича, а сам пан Президент, як бачимо, вповів, що не дуже, сумно йому з цього приводу. А ще з Банкової пустили таку плітку, що все це „рука Тимошенко”, вона з крілями, мовляв, добалакалась. Ну, архари, я вам скажу, а ми ще пам’ятаємо, коли БЮТ голосував разом з Януковичами, то лементу було дуже багато, а нині все о’кей виходить.

Хлопи-журналюги, які „пасуться” там неподалік Банкової, кажуть, що Віктор Андрійович не проти витягнути із нафталіну Івана Степановича, нехай порулить, адже він може задо-вільнити чи не всіх. Та ми пам’ятаємо також, що повернення пана Плюща якраз і було тим режисуванням „ширки”, а тепер, як виходить, вона ніколи не відходила на задній план.

Тоді зрозуміло все, а тому можна ставити (в 4 роковини майданів) великий Хрест на здобутках демократії. Саме так, адже вперше за роки Незалежності ми на попередніх виборах отримали у Верховній Раді національно-демократичну більшість. Вперше, і всі ті, хто рвав душі і серця і на майданах у 2004-у, і по таборах, і гулагах ще сталінських, ті кого пресувала совдепія десятиліттями, отримали надію, вірніше вибороли її, сподіваючись на гідне людське існування, нині взамін отримали розпач. Сумно, ще й як, особливо коли дехто, а здається і сам Президент каже, що ті крілі, котрі проголосували за відставку Яценюка, не партійці з „Нашої України”,а це не так. І тягне воно, даруйте, на лукавство, якщо не сказати більше. Бо ті „свинопаси політичні” з довбанутого ЄЦу, під котрими прапорами пролізли до парламенту і хто, зрештою, їм позволив в партії творити партію? Ні, хай би там ліпили що завгодно, мандати треба було покласти на стіл, а не сталося. А раз так, тоді значиться, що комусь так треба було. Балогам, а пан Президент не знали? Залишимо це все без відповіді, час це зробить, і подібно, декому буде боляче. Нам же залишається зробити ще одну арифметичну дію. Пам’ятаєте, коли розпадалась коаліція, тоді ніби 37 нардепів із НУНСу були „За”, а значиться на стороні пана Ющенка. І ми полічили, що складало це 8% підтримки. Нині таких маємо, як виходить із реєстрації „проти” Яценюка – 15, а це – 3 відсотки. І, як на мене, має рацію одне зі столичних видань, яке оприлюднило версію про те, що складова Балоги в Ющенку перемогла Яценюка. Сумно? Аж за край.

Ігор ГАВРИЛІВ

admin