Нема мови про честь чи гідність. Мета — зберегти посаду

В принципі, те , що достроковий розпуск Верховної Ради буде анульовано, можна було очікувати – політичні „розбірки” під час економічної кризи, що вирує в країні, президенту вже точно ніхто би не пробачив. А тому гарант зробив очікуваний в такій ситуації крок: заявив про перенесення позачергових виборів в український парламент на 2009 рік. Але ці наміри Ющенко не варто оцінювати як крок до примирення зі своїми опонентами. Зовсім навпаки: дану ситуацію президент використає для того, щоб граючи на протиріччях і збиваючи лобами своїх ворогів, довести запас своєї політичної міцності до можливого максимуму.(„Європа Центр”).


Наші прогнози щодо розгортання справжньої війни проти уряду, на жаль, справджуються. Цього тижня зроблено вирішальний крок для подальшої тотальної атаки на Ю.Тимошенко. Парламент відправив у відставку А.Яценюка. Строго кажучи, у відставку подав він сам – правда, за принципово інших обставин, ніж нинішні. Заяву було подано ще тоді, коли все йшло до розпуску парламенту. Це був акт такої собі капітуляції перед В.Ющенком, демонстрація покірності його планам.(„Місцевий час”).


Як має діяти президент, рейтинг якого впав до 4 % довіри громадян? Єдиний вихід — йти ва-банк. І тут уже нема мови про честь чи гідність. Мета — зберегти посаду. Секретаріат Президента активно вів переговори з колишніми політичними противниками свого патрона — «регіоналами». Навіть сам Ющенко цього тижня заявив під час візиту в Польщі, що «регіонали» ледь не герої України, а от глава уряду Тимошенко веде у прірву. Того ж дня стало зрозуміло, чому президент так підлещувався до тих, хто ще в 2004-му називав оточення Ющенка і його електорат не інакше як козлами. Президентський секретаріат на чолі з Балогою вступив у політичну змову з «Регіоналами». Раптово виникло питання недовіри спікерові парламенту Арсенієві Яценюку. З колишньої демкоаліції за таку відставку були лише люди Балоги, тобто ті, хто на чолі з Крілем і Петьовкою створив групу «Єдиний центр». („РІО”).


За інформацією „Української правди” Ющенко зателефонував збудженому Яценюку з Польщі. Спочатку президент відмовився вірити. Що депутати „Єдиного центру” проголосували за початок розгляду відставки спікера. Коли Яценюк переконав Ющенка, що це – правда, і він втрачає свій останній бастіон у парламенті, президент зв’язався з Віктором Балогою. Тон розмови джерела переповідають як „ щось середє між ором і криком”. Голова Секретаріату заявив президенту, що не впливає на Петьовку з Крілем, тому Ющенко сам може спробувати їх переконати не чіпати Яценюка. („Закарпатська правда”).


Зрозуміло, що новиною номер один цього тижня стала відставка Арсенія Яценюка з посади Голови Верховної Ради. Воно ніби і дивного, на перший погляд, нічого немає, адже пан Яценюк написав вже давно заяву на звільнення „за власним бажанням”. Це, правда, призабулося, але тоді така команда була з Банкової і Сєня виконав. „Сантехніки” головні так спланували, а значить за тим мала йти відставка уряду. Саме так, і пам’ятається, який тоді „щасливий” був пан Яценюк – орел, відважно так вчинив, хвалили його навіть за те. А Юлія Володимирівна на „прохання” балогів (тоді це головний секретар промовляв по Інтернетах) поступати, як спікер, відмовилася, вповіла, що інтереси держави на першому плані, і не пішла, і не збирається. Ось така прелюдія того, що відбулося у вівторок. А сталася проста як світ річ: пан Яценюк просто вже не потрібен Банковій, вичерпав себе, розпочав щось так про безперспективність виборів тлумачити, погоджуватися з пані Тимошенко і послідувало наказання – з пляжу, мовляв, Сєня – ми тебе породили, нам і вирішувати. („Трибуна”).


Історія з відставкою А. Яценюка взагалі довела ситуацію до абсурду. Тепер ми маємо недієздатний, вже й обезглавлений парламент, але кричимо, що не хочемо виборів. В. Ющенко звинувачують в узурпації влади з обох боків України, але його пропозицію напряму звернутися до народу ігнорують. Дехто закликає провести одночасно й президентські вибори. Але це величезна ілюзія, що хтось у державі захопить монопольну владу. Хоча, на жаль, ні політики, ні виборці цього поки не розуміють, а тому метушня триває. („Старий замок”).


– Ми думали, що Яценюк – це майбутнє України, а виявилося, що він – совок, – намагався вразити журналістів метафорами Борис Колесніков. – Ми думали, що це – український Обома, а виявився – пізній Горбачов, який кігтями чіпляється за крісло. Вирішальні вісім голосів дала група „Нашої України”, орієнтована на Віктора Балогу – депутати „Єдиного центру”, Іван Плющ та два найперших перебіжчики з коаліції – Ігор Рибаков та Юрій Бут.


– Очевидно, що по команді президента „Єдиний центр” на гроші Ахметова зміг доскребти необхідні гооси, – виступив Сергій Соболєв від БЮТ адвоката Яценюка. – Вкравши дві карточки –Бута і Рибакова – вони намагаються створити в державі переворот. („Вісті тижня”).



Clipnews.info

admin