Ющенко запропонував парламенту небагатий вибір

Якщо говорити про “придворних політологів”, то тут пальма першості належить Вадиму Карасьову. Ось уже хто пояснює дії і президента, і свого безпосереднього шефа Балоги! Та так пояснює, що автор на місці керівництва вже давно б такого “політолога” як мінімум вигнав би. Щоб не ганьбив владу.


Але не згадуватимемо старе, хоча написано про пана Карасьова достатньо багато. А ось із приводу обрання Віктора Ющенка главою партії “Наша Україна” уважно ознайомитися з коментарями директора Інституту глобальних (ну, дуже глобальних!) стратегій – украй цікаво.


Пан Карасьов стверджує, що після обрання президента Ющенка лідером партії “НУ”, на пост глави Верховної Ради буде запропонована кандидатура Івана Плюща. “Тепер можна чекати формування якоїсь нової фракційної композиції у парламенті і підтримки “Нашою Україною” кандидатури спікера, яка буде висунута саме президентом”, – сказав радник керівника Секретаріату президента.


Інакше, на думку політолога, необхідно буде готуватися до проведення позачергових парламентських виборів, “але це у випадку, якщо кандидатуру Плюща не вдасться провести на посаду спікера”.


Усе зрозуміло? Тобто президент ставить ультиматум парламенту: або спікером стає провідник ідей “великого Ющенка”, або “всі в сад”.


І плювати так званому “гаранту” на те, що не може за Конституцією президент впливати на парламент – це різні гілки влади. Але, як ми пам’ятаємо, існує “революційно-політична доцільність”, яка, як стверджував ще в 2005-му сам пан Ющенко, вища за будь-який закон і вища за Конституцію.


Ні, ну підхід, звичайно, цікавий – або Плющ, або ніхто.


Тим часом, саме пан Плющ був тим самим політиком, який за наказом Ющенка намагався до останнього моменту протистояти створенню коаліції у 2007-му, так і не увійшовши до парламентської більшості.


Варто нагадати, що пан Плющ уже був двічі спікером. При цьому другий раз одержав крісло в результаті парламентського перевороту, коли депутати, які пішли в Український будинок, переобрали керівництво Ради, скинувши Олександра Ткаченка.


Вважається, що саме Плющ є “хрещеним батьком” Віктора Ющенка в політиці. Як відомо, саме Іван Степанович у 1999-му всіма силами намагався примусити пана Ющенка балотуватися в президенти, і американські емісари підтримували цю пропозицію, проте тоді молодий і недосвідчений чиновник (ще не політик) злякався. У тому числі і гніву “Тата”.


А трохи пізніше, 13 лютого 2001 року, саме Плющ, Ющенко і Кучма підписали знаменитий “Лист трьох”, у якому сказано, що рух “Україна без Кучми” – це зародження фашизму. Правда, невдовзі Віктор Андрійович позбувся свого крісла і прилучився до “неофашистів”, як їх сам називав, перебуваючи при владі. А потім розповідав, що ніякого листа не підписував і в очі не бачив. І спочатку Андрійовичу навіть вірили – ось, говорили, як підставив прем’єра президент. Але після того, як Ющенко відрікся від указів, підписаних на Майдані (з прямою трансляцією по ТБ, тобто у присутності мільйонів), стало зрозуміло – “лист трьох” він теж підписав, але спробував і це забути. Адже і в березні 2005-го він майже дослівно повторив те, що говорив і про той ганебний лист – “я цих указів не бачив, не готував, не підписував і ніколи не підпишу”.


А ось Плющ, віддамо йому належне, ніколи не заперечував, що і він, і тодішній прем’єр, ставили підписи під подібним текстом.


Зазначимо, що саме того дня, коли з’явився “Лист трьох” (13.02.2001) була арештована один із лідерів руху “Україна без Кучми” Юлія Тимошенко. Погані збіги – і явно пов’язані між собою події. І тепер два односправці намагаються протистояти тодішньому своєму політичному опоненту. Усе повертається на круги своя.


До речі, після приходу до влади Віктор Ющенко зробив Івану Плющу царський подарунок – переписав на нього “родовий маєток”. Складна і малозрозуміла історія – просто у власність пенсіонера Плюща перейшла земля і споруди під Києвом – держдача, на якій він жив.


“Мені треба щось залишити своїй дитині!”, – зірвалося у Івана Степановича, коли журналісти спробували добитися у нього зрозумілої відповіді. Треба, звичайно, – але чесно. А не крадучи у народу. Адже подарунок президента – це ні що інше, як вручення приватній особі державної власності, що належить усьому народу. І якщо передачу величезної урядової резиденції Віктору Януковичу всі пам’ятають, то випадок із Плющем якось забувся.


І чи може така людина, залежна від президента і зобов’язана йому багато чим, керувати парламентом? Може, звичайно, – але це буде президентський спікер, який намагатиметься “нагнути” Верховну Раду. А цього допустити ніяк не можна.


Разом із тим, пан Карасьов вважає, що кандидатура Плюща – цілком прохідна. Більше того – саме повернення Ющенка до реального лідерства в “НУ” і обрання Плюща спікером “відкриває двері до виходу з нинішньої фази парламентської і політичної кризи”.


Але, попередив Карасьов, це остання пропозиція від президента. Якщо її не буде підтримано, то новий указ із новою датою проведення позачергових парламентських виборів може бути виданий у середині грудня, а самі вибори призначені на середину лютого.


При цьому Карасьов стверджує, що очолить партійний список на позачергових парламентських виборах сам президент, а перша п’ятірка виглядатиме таким чином: діючий президент Віктор Ющенко, глава фракції “НУ-НС” Вячеслав Кириленко, міністр оборони Юрій Єхануров, міністр з питань сім’ї, молоді і спорту Юрій Павленко, губернатор Арсен Аваков.


Тобто пан Карасьов фактично підтвердив – вибори відбудуться, вже готовий навіть список. Йому-то, як людині, наближеній до “тіла”, відомі всі подробиці.


І на закінчення автор не може не зазначити, що вже і депутати фракції “НУ-НС”, беручи приклад зі свого шефа, заявили про готовність плювати на положення Конституції. Так, депутат Ляпіна, яка “відрізняється розумом і кмітливістю” (с), після з’їзду заявила про те, що президент не має наміру найближчим часом розпускати парламент – “позачергові вибори, можливо, пройдуть пізніше, можливо, в другій половині наступного року. Це стане ясно після того, як все складається з кризою”.


Що особисто автору не подобається в цій заяві? На жаль, але доводиться повторювати – ні президент, ні його радники, ні депутати-“нашисти” не знайомі з Конституцією. Вірніше, знайомі – але дуже поверхнево. Утім, як і зі всією рештою законів.


Знаменита стаття 90: “Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців терміну повноважень Верховної Ради України або Президента України”.


Так про які вибори в другій половині року говорить пані Ляпіна? Хіба що – про поєднання президентських і парламентських.


Тобто щоб одразу викинути на звалище історії і “дорого Віктора Андрійовича”, і не менш дорогу його партію. Яка і так на ладан дихає. А “добити вмираючого” в цьому випадку – це проявити гуманізм. І по відношенню до його мук, і по відношенню до народу України.



Спасибі. Усі вільні…



Карен Оганесян.



INTV

admin