Голод жертв не вибирав

Безпам’ятство – найстрашніша з людських хвороб. Коли на неї занедужає одна людина – це її особиста трагедія та біда всієї родини. Коли ж на суспільне безпам’ятство хворіють мільйони – це трагедія національна. Сьогодні спогади свідків Голодомору викликають у нормальної людини щем у серці та щире співчуття абсолютно чужим тобі людям. У понівечених безпам’ятством душах такі спогади викликають жорстку лють і агресію. („Фест”).


Мало хто сумнівався, що Росія буде ігнорувати заходи, присвячені 75-річчю Голодомору. Але в Кремлі не просто відмовилися від запрошення Віктора Ющенко. Дмитро Медвєдєв зокрема пояснив причини свого рішення у відкритому листі, адресованого президенту України. Головна думка послання – трагічні події 30-х років використовуються нашими політиками для досягнення сьогочасних коньюктурних цілей. В листі присутній цікавий момент. Медвєдєв пропонує Ющенко залучити експертів з обидвох боків, щоб сформувати спільний підхід трактування трагічних подій 1932-1933 років. („Вісті тижня”)


Звичайно. В сучасному ставленні до Голодомору є надмір політиканства, причому з обох боків. Про один ми вже згадали. Але й надавати занадто багато етнічного забарвлення трагедії – це інший бік того ж тоталітаризму. Бо голод не вибирав своїх жертв за національною ознакою, та й серед катів було чимало українців. Однак у тому, що трагедія потребує детального вивчення, сумнівів, здавалося б, нема. Спитаєте, який зв’язок між подіями 75-річної давності й сучасним добробутом українців? („Старий замок”).


Виглядає, наш Гарант більше не хоче святкувати вигаданий ним же День Свободи, по-народному – річницю „помаранчової” революції, і вирішив повністю зосередитися на роковинах Голодомору.


На крайній випадок, сьогодні на Майдані ніяких заходів не планується, зате роковини Голодомору будуть зустрічати пафосно. В парку Слави відбудеться відкриття Меморіалу жертвам Голодомору.


За попередніми підрахунками експертів Міністерства регіонального розвитку і будівництва, загальна сума, яка має бути витрачена на меморіал, – 750 млн.грн. Для багатьох українців ця сума стала шоком. При всій повазі до жертв Голодомору. Оскільки, до прикладу, в цьому році з з держбюджету на соціальну допомогу дітям-сиротам – 125 млн.грн., придбання шкільних автобусів для сіл – 80 млн., санаторне лікування інвалідів – 70 млн, дотації роботодавцям на забезпечення молоді першим робочим місцем –32 млн., держконтроль за якістю ліків – 27 млн., оздоровлення і відпочинок сільських дітей – 11 млн., заходи щодо подолання епідемій туберкульозу та СНІДу – 10 млн. ( „Європа Центр”).


Коли нині Нацбанк відверто обвалює валютний вміст гривні, хіба це не нагадує старання тодішнього сільського активу максимально вичистити зерно від усіх сусідів? Вони наївно гадали, ніби у роздмухуваній війні усіх проти всіх зможуть вижити. Історія показала, що такі сподівання марні. Вимирали поголовно цілими селами – і сталіністи, і анти сталіністи. Ті, хто нині прагнуть очолити уряд збанкрутілої України, теж гадають, ніби уникнуть викликаних ними ж проблем. Історія їх так нічому і не навчила. Тому-то відзначення сумних роковин необхідне – але не слізливе і депресивне, а з відкритим розумом і серцем, готовим до неприємних висновків. („Місцевий час”).


Цими днями дехто ще відзначає чергову річницю Майдану. Ці події вже мало хто називає революцією. Хоч Ющенко в п’ятницю заявив, що Майдан — його найбільша гордість, але сам Майдан крутить у кишенях дулі й відповідає: «А ти наше найбільше розчарування!» Тому й не дивно, що рейтинг гаранта вже просто сміховинний. Ющенко практично втратив усі шанси на перемогу на майбутніх президентських виборах. Такі дані Інституту соціології Національної Академії наук України. Так, згідно з оприлюдненими даними, Ющенко зміг би одержати щонайбільше 5,2 % голосів виборців у випадку проведення президентських виборів зараз. «Нинішній президент Віктор Ющенко фактично втратив усякі шанси не тільки на перемогу на нових виборах президента, а й навіть на вихід до другого туру», — зазначив доктор соціологічних наук Олександр Вишняк. І ніяки «регіонали» йому не допоможуть. Бо зрада — це зрада! („РІО”).


Воно, зрештою, вже не так дивно, як страшнувато стає, бо свистопляска полі-тиків при явному економічному неспокої, де гривня наша бовтається, даруйте, коло долара, як щось непристойне, і хіба це все може додати, а ще й напередодні зими, впевненості у дні завтрашньому? Далеко ні, бо не виключено, що під цей єралаш хтось дуже бажає „сильної руки”, – уряд, мовляв, ніякий, Верховна Рада – така-сяка.(„Трибуна”)


У XX столітті з карти України зникло майже 2000 сіл, а за останні десять років у кожному десятому селі не народилося жодної дитини. До таких вимираючих населених пунктів, життя у яких ще жевріє за рахунок похилених на палиці бабусь і дідусів, можна сміло віднести й Лікіцари. Вони знаходять в одній із найвищих точок Перечинського району. Тільки не дивуйтеся, але тут залишилося жити всього 20 людей. („Закарпатська правда”)


На цей рік обласна влада затвердила грандіозні плани розбудови крайової економіки, піднесення усіх соціально-економічних показників, зміцнення комунального господарства у населених пунктах. Уже зараз зрозуміло, що ті плани так і не буде виконано. („Чиста політика”)



Микола Кошута


admin