Жертви злочинного режиму


Декілька десятків чоловік об’єдналися в
правозахисне об’єднання з назвою «Жертви злочинного режиму». Після років
поневірянь у пошуках правди та справедливості, з метою все ж таки відстояти
власні права, гарантовані Конституцією України, краяни декілька місяців тому
звернулися до обласної юстиції з проханням зареєструвати створену організацію –
відповідно до чинного законодавства. Однак реєстрація правозахисного об’єднання
на Закарпатті, всупереч гарантіям, передбаченими українським чинним
законодавством, виявилася проблематичною
справою. Обласний керівник юстиції з
переляку, почувши назву організації, категорично відмовився реєструвати таку асоціацію,
пояснивши на словах голові об’єднання, що треба дочекатися вердикту суду щодо
надання статусу «злочинного режиму» владі на Закарпатті.

З цього приводу у вівторок у прес-центрі «Нове
Закарпаття», який став останнім часом своєрідним майданом скривджених,
запросили обласних журналістів на прес-конференцію голова правозахисного
об’єднання Віра Громадська та представники об’єднання Янош Варга та
Любов Поштак. Голова правозахисного об’єднання поскаржилася журналістам: «Я
вкрай здивована тим, що нібито у правовій державі не можу назвати власним
іменем роботу представників народу у владі на Закарпатті. Політики так
полюбляють говорити про те, що тільки народ може дати оцінку владі.
Виявляється, що це суцільна брехня. Якраз влада і перешкоджає народу
висловлювати цю оцінку. З цього та з приводу порушення основ демократії ми вже звернулися до суду».

У пресі неодноразово висвітлювалися жахливі
долі членів новоствореної правозахисної організації. Вбивства членів сімей,
тортури в органах міліції, розтоптані честь і гідність. Роки поневірянь по
міліції, судах, кабінетах прокуратури витрачають люди в пошуках справедливості.
Саме в коридорах цих інституцій познайомилися
майже всі члени організації «жертв злочинного режиму». Довготривалі
акції протесту перед обласною адміністрацією, обласною міліцією, і як результат
тисячі відписок від чиновників різних
рівнів та чимало обіцянок представників влади відновити справедливість. Якщо це
не є злочинним режимом, то що ж тоді злочин? Хіба вбивство в нас вже стало
нормою? Або тортури людей перейшли в розряд розваг? Або заборона суду
висловлювати публічно свою думку в день Конституції на площі Народній – це є
нормою демократії ? Саме ці запитання
були темою зустрічі з журналістами у прес-центрі.

Продовжуючи розмову, Любов Поштак розповіла
медійникам лише декілька трагічних історій членів організації:

– Ганна П. за роки поневірянь по обласних
коридорах влади, в пошуках правди та справедливості, змушена залишати
паралізованого чоловіка, інваліда І групи, на сина, теж інваліда ІІ групи,
глухонімого, який в цей час доглядає всю домашню живність та свого тяжкохворого
батька. Ця нещасна жінка витрачає шість годин на дорогу, свої кошти з мізерної
пенсії, їздить декілька років до обласного центру з вірою, що її почують і
допоможуть. Її сина по-звірячому побили
п’ятеро покидьків, які сьогодні, заплативши хабара у суді, гуляють на свободі.
В чиїй кишені разом з хабаром сховалася Феміда?

– Роками домагається справедливості вчителька,
– сестру вбито водієм таксі. Таксист,
гуляючи на свободі, погрожує жінці розправою, якщо вона не буде мовчати, а далі
боротися, щоб винний був покараний відповідно до Закону. На чиєму боці буде Закон і коли?

– Невинуватого закарпатського угорця
по-звірячому побила міліція. Як показало слідство, його побитого винесли з
кабінету під час допиту в органах «міліції»
працівники швидкої допомоги.
Слідчий біг за лікарями, пояснюючи, що ще не закінчилось слідство. До цього
часу перевертні в погонах гуляють на свободі.

Це лише кілька трагічних історій з роботи
правоохоронної системи краю.

Слухаючи
розповіді наших членів організації, розумієш, що ми справді сьогодні
живемо в краї, де править «злочинний
режим», а не Закон.

Важко слухати ці страшні історії про людські
трагедії, поламані долі, які викликають біль і співчуття. Однак це не
стосується жорстоких сердець знахабнілих від безкарності працівників міліції.
Чиновники різних рівнів, кольору та рангу, міліція, прокуратура, суди в
Закарпатті, очолювані кумами, сватами та іншою челяддю головного секретаря
держави, в першу чергу захищають політичні та майнові інтереси патрона і
практично не виконують завдань, покладених на них державою та народом. Складається враження, що вони не
знайомі з чинним Законодавством України. Члени правозахисної організації,
спілкуючись з журналістами, зробили висновок, що сьогодні вся правоохоронна
система Закарпаття – це сюжетно-рольова гра, «де є пішаки, де є можновладці і
рішення за телефонними дзвінками». На їх глибоке переконання, ці беззаконня і є
ознаками злочинного режиму у Закарпатті.

Тому люди змушені самі захищати свої права й
об’єднуватися в громадські організації. Бо злочинна система обласної влади
побудована на кумівстві, веде Закарпаття у прірву, ламає долі тисяч людей,
порушуючи їхні права та свободи.

На прохання «жертв злочинного режиму»
публікуємо телефон голови правозахисної
організації Громадської Віри Іллівни: 8050 8501922

Прес-конференція у відеоролику

admin