«ЗАЛИШОК КОНСТИТУЦІЇ» ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМ…

Про верховенство права у Баранинській сільраді – годі й говорити. Баранинський сільський голова Павло Чучка з цього приводу б’є на сполох чи не з першого тижня після того, як місцева громада виявила йому довіру й обрала на цю найвищу для чотирьох сіл-сусідів посаду на останніх в часі виборах органів місцевого самоврядування. Проведених у повній відповідності до Конституції України і чинного законодавства – принаймні, жоден суд (ні місцевий, ні Вищий) «недійсними» (запам’ятаймо це слово!) вибори Баранинського сільського голови не визнавав.

Добровільно владу ніхто не віддає – цьому й історія вчить, і сучасність наочно це демонструє. Баранинці – аж ніяк не виняток з цього правила. Попередні керманичі вели себе – «в люди», а селян – «в нікуди». Баранинська громада мала всі підстави висловити їм недовіру, що й зробила, обравши головою Павла Чучку. Ті, кого «відірвали від годівниці», не на жарт «образилися» і почали чинити шалений спротив новим сільським очільникам. Методи, до яких вони вдавалися, «духом закону» і не пахли – вони смерділи цілковитим беззаконням. Про що Павло Чучка неодноразово і аргументовано інформував всі «зацікавлені» інстанції: від органів прокуратури (здійснюють нагляд за додержанням законів – ст. 121 Конституції України) – до президента держави (гарантує додержання Конституції – ст. 102) та Кабінету Міністрів (до повноважень якого входить виконання Конституції і законів України – ст.116 Основного Закону).

Як показав час, всі ці інстанції виявилися «незацікавленими» – законність по відношенню до Баранинської сільради та сільського голови Чучки нехтується «по повній». Про це говорив сам пан Павло не далі як минулого вівторка на зустрічі з журналістами у прес-центрі ГО «Нове Закарпаття». Що цікаво: на прес-конференцію голова села приніс печатку – головне, за чим так ревно полюють його опоненти. Її він резонно назвав «залишком Конституції у селі». А ще – «чашею Грааля» для «сільрадівських рейдерів», оскільки цією печаткою можна розпорядитися понад 40 га «приужгородської» землі і заробити на цьому мільйони зелених банкнот відомої заокеанської держави.

І тут ми підходимо до головного…

Передбачаючи можливий розвиток подальших незаконних дій, Павло Чучка поширив звернення до редакторів засобів масової інформації За-карпаття:

«Як стало відомо, група осіб звертається до періодичних видань краю з проханням розмістити оголошення про втрату печатки Баранинської сільської ради. Повідомляю, що печатку сільської ради ніхто не втрачав. Особи, які пробують розмістити подібне оголошення, не мають на те відповідних повноважень чи доручень. Їхні протизаконні дії є провокацією проти посадових осіб сільської ради. При виявленні подібних спроб прохання негайно повідомити Баранинську сільську раду (тел. 73-42-44) та Ужгородський райвідділ міліції (тел. 02)»…

Вже наступного дня, 24 вересня, це звернення Павла Чучки з’явилося на місцевих інтернет-сайтах, а в суботу, 27 вересня, – і в ряді обласних газет. Але…

Для переважної більшості обласних газет повнокольоровий друк – недозволена «розкіш», надто вже дорогим є це «задоволення», а допомоги від держави – катма. Вся допомога адресується «державним» виданням на кшталт «Новин Закарпаття».

Отож, доки на другому поверсі видавництва стояли у черзі на друк чорно-білі «недержавні» газети із згаданим зверненням П.Чучки, на першому друкували повнокольорові «державні» «Новини Закарпаття». З одним невеличким оголошенням на 10 стор., яке закликало вважати недійсними гербову печатку та кутовий штамп виконавчого комітету Баранинської сільської ради…

Зверніть увагу на формулювання «вважати недійсними». З приводу чого виникають як мінімум три серйозні запитання.

Перше – ЧОМУ баранинські печатку і штамп слід вважати недійсними? Що там – Державний герб догори ногами, якийсь зубець від тризуба відлетів, замість «виконавчого» написано «центрального», а замість «Баранинської сільської» – «Баранинської Верховної»? Якщо так, то мало бути конкретно написано, через яку саме хибу слід вважати їх недійсними. Бо інакше виходить, що недійсними будуть всі печатки та штампи Баранинської сільради на тисячу років уперед.

Друге – НА ЯКІЙ ПІДСТАВІ баранинські печатку і штамп слід вважати недійсними? Оголошення подібного роду, як того вимагає законодавство, можна публікувати лише на підставі офіційного звернення самої сільради або ж на підставі відповідного судового рішення, що вступило у силу. Офіційні особи сільради до НЗ з таким проханням не зверталися, більше того – навіть застерігали від протизаконних дій та провокацій (читай вище). На жодне судове рішення «оголошувачі» не посилаються.

Третє – ХТО КОНКРЕТНО НАКАЗУЄ ВВАЖАТИ НЕДІЙСНИМИ баранинські печатку і штамп? Під згаданим оголошенням – жодного підпісу. Є всі підстави вважати його плодом хворобливої маячні будь-кого, у тому числі – і самої редакції НЗ або її засновників та «спонсорів» (нагадаємо: НЗ – газета обласної ради й обласної державної адміністрації).

У цьому контексті знову хочеться повернутися до нашої «славної» прокуратури. Пригадується, як рівно десять років тому (серпень-жовтень 1998 р.) «в інтересах держави» прокурори закривали газету «РІО». Підстава – на її сторінках з’явилася публікація-припущення про те, ЯК БИ МАВ ВИГЛЯДАТИ президентський указ про звільнення головного тогочасного керманича Закарпаття. Мовляв, такого указу ще нема, «РІО» ввела в оману читачів і завдала величезної моральної шкоди згаданому керманичу – десь на двадцять тисяч, якщо не помиляюся. Хоча згодом того керманича таки нагнали, й указ виглядав майже так, як і передбачалося…

Але автор про інше: на сторінках «Новин Закарпаття» №№ 109-110 (3378-3379) за 27 вересня 2008 р. «на повному сер-йозі» з’являється анонімне і безпідставне оголошення про те, що офіційні державні атрибути офіційної державної структури «віднині і во віки віків» слід вважати недійсними. Всі підстави для того, щоб в інтересах держави вжити всі передбачені законом засоби прокурорського реагування.

Наважиться на таке наша прокуратура? Питання навіть не риторичне, а політичне. Бо з одного боку – потрібно виконувати свої безпосередні функціональні обов’язки. З іншого: своя сорочка – ближча до тіла, а своє крісло – ближче до… (скажемо так – однієї з частин цього тіла). А прокурорів, на превеликий жаль, у нас не обирають, а призначають…

В.Данайканич, “Трибуна”

admin