В Україні побудовано муляж держави!

Спостерігаючи за подіями останніх тижнів на владному Олімпі України, нічого, крім банальностей, на думку не спадає. Бо те дежа-вю, яке відбувається з указами Президента, метушнею і штовханиною в судах, прокуратурі. ЦВК, безплідні дискусії навколо виділення коштів на вибори, змагання між різними структурами силовиків вже настільки нецікаві, що виникає враження, начеб наші можновладці несповна розуму. („Старий замок”).


В Україні розгорівся справжній скандал із новими виборами до парламенту. Як ми повідомляли, президент Ющенко розігнав парламент і призначив нові вибори на 7 грудня. Але здорова часина суспільства так і не зрозуміла, для чого Ющенку ці вибори. І це в час, коли над країною нависла фінансова криза. Глава уряду Юлія Тимошенко відкрито виступила з протестом. Спочатку її політична сила оскаржила указ Ющенка в Окружному суді Києва. Суд скасував указ президента про нові вибори. В президентському секретаріаті не на жарт перелякалися. Секретаріат мав намір оскаржити рішення окружного суду в одному з апеляційних судів. Але депутати від БЮТ наполягали — вибори не потрібні, й кілька депутатів заблокували апеляційний суд, щоб не допустити тиску з боку президентського секретаріату. Тоді Балога дзвякнув своєму мукачівському товаришеві Гелетею, який нині очолює Держохорону, а також есбеушникам, щоб ті забезпечили проведення суду. Відбулися сутички, але засідання не було. („РІО”).


Це вже сьогодні відомо, що з Банкової було дано команду, не дивлячись на всілякі там судові позови, ЦВК приймати рішення про вибори. А „силову” підтримку мав забезпечувати не хто інший, як той „генерал”. І тому-то й стався той інцидент. Правда, пан Гелетей вперто доводив, що в нардепів була ціль інша – захопити „кімнату зі зброєю” (?!). Звісно, виглядало це як анекдот, бо, власне, про яку зброю могло йтися, адже вона може бути тільки в чергових, а їх декілька. Ні, зрозуміло, якщо вони і мають зброю, то вона відповідно має і зберігатись, але хіба вона потрібна була нардепам? Та звичайно, що ні, але пан „генерал” вперто і до хрипоти доводив цю версію. Безглуздо і непереконливо це все виглядало, а мені було сумно і страшно за те, що наші долі фактично можуть залежати від таких йолопів, і перед очима відтворювалася телевізійна картинка із тим же Гелетеєм при „штурмі” Генпрокуратури орлами присновідомого Цушка. Правда, тоді клімат політичний мав іншу конфігурацію, але метода ця ж сама. („Трибуна”).


Абсурдність керування країною Ющенком досягає апогею. Мало того, що за 4 роки правління Президент не виконав фактично жодної своєї обіцянки. Так тепер наш гарант Конституції ще й вдався до дрібного рейдерства. Ліквідація київського адміністративного суду – істерія від власного безсилля. Особистий рейтинг Ющенко йде в пісок, партію влади не створено, зовнішньополітичного даху немає, а економіка вперто входить в рецесію. Попереду ж, щонайменше, двоє виборів, у яких слід будь-що вигравати. У цій ситуації Президент нагадує загнаного вовка – з кожним днем його дії стають все більш не прогнозованими. Слід готуватися до того, що в найближчий рік раціональних кроків, спрямованих на покращення життя простих українців не буде.(„Закарпатська правда”)


Внутрішнього змісту в цій п’єсі абсурду небагато, але виконується вона з таким завзяттям, що, якби президентська команда так само ревно здійснювала реформи, ми б уже були попереду цілої Європи. Не виключено, що на додачі до основної комедії суспільству буде підкинуто ще декілька відволікаючих тем для обговорення у курилках і на кухнях. Наприклад, безпрограшний довгограючий серіал про давє отруєння В.Ющенка чи який-небудь, від початку до кінця висмоктаний з пальця, політичний бестселер. Мовляв, ідіть-но ви на… вибори! А ми тим часом поділимо ваші грошики. („Місцевий час”)


Все-таки добре бути Президентом! Не сподобалося якесь рішення суду – взяв і розігнав його. Замість нього створив подібний із трохи зміненою назвою. Дешево і сердито. От тільки що робити рядовому громадянину, котрий такої можливості не має, а домагатися справедливості чи захисту людської гідності теж дуже хоче? Заздрити В.Ющенко і ще раз голосувати за нього на наступних виборах. Байдуже спостерігати за тим, як через несумісність всього-на-всього двох людей вчергове ставлять на вуха всю країну? Вникати в той абсурд, який пропонують йому політики з усіх таборів? („Фест”).


Намір з перевиборами може боляче вдарити і по самому президенту. В умовах загострення політичної кризи в рідній батьківщині розраховувати на запрошення до плану дій до вступу в НАТО навряд чи варто розраховувати. Американці вустами Стівена Пайфера вже попередили: будуть перевибори – не буде ПДЧ. Європа від нового „розпусного” указу також не у захваті: екс-президент Польщі Квасьневський назвав це „провалом для самого президента Ющенко”, а в офісі Верховного представника ЄС Хав’єра Солани висловили „ співчутт з приводу провалу зусиль по створенню нової коаліції”. На батьківщині рівень підтримки президентської сили (Блока Віктора Ющенко) навряд чи зросте. Скоріш навпаки. („Європа Центр”)


Сьогодні варто нарешті, визнати, що в Україні побудовано муляж держави. Нібито все на місці: атрибути, інституції і вища влада, але при цьому державні механізми повноцінно не функціонують.


А якщо і функціонує, то лише той сегмент, котрий усі ці 17 років діє за завданою наперд програмою – перетворювати колишнє державне майно на власність кількох десятків сімей і викачувати з України в офшорні зони нові й нові мільярди. („Вісті тижня”).


Микола Кошута

admin