На Мукачівщині продовжувалися зйомки фільму “Доярка з Хацапетовки”

– Яка причина продовження зйомок цього серіалу?
– Два роки тому ми зняли перші чотири серії цього фільму-комедії. Його показували по «Інтеру» та на каналі «Росія». Рейтинги стрічки виявилися досить успішними. Глядачам сподобалась історія сучасної Попелюшки. Тепер цей російський телеканал замовив нам продовження даного серіалу. Робоча назва наступних серій «Доярка з Хаца-петовки-2».
-Про що цей фільм?
– Про кохання. Дівчина з села приїжджає ..поступати в Москву. її мрія – стати відомим поваром, вона має до цього хист. Звичайно, не складає іспити, натомість зустрічає хлопця з багатої родини. У них зав’язуються певні почуття, потім через обставини зі спад-
ком від дідуся вони фіктивно одружуються. А потім чоловік по-справжньому закохується в свою дружину. На цьому закінчується перша частина.
– Як розвиваються події далі?
– Друга частина починається зі щасливого сімейного життя, яке під впливом обставин руйнується. І починається, як у всіх нормальних людей, долання проблем і перешкод, зради, розлуки, примирення. Одне слово, звичайна мелодрама зі щасливим закінченням аж на 12 серій.
– Чому ви обрали саме цей закарпатський палац?
– За сценарієм частина дій відбувається у Франції, в провінції неподалік Парижу. Там живе аристократична родина, яка має відповідний їхньому статусу маєток. Ми довго шукали такий, і нарешті зупинилися на графському палаці. Він нам дуже сподобався, нас тут гостинно прийняли, наразі знімаємо французьку частини життя нашої героїні.
– Що ви змінили у палаці для зйомок?
– У замку ми переобладнали внутрішній інтер’єр. Зал, де зазвичай проводять екскурсії, для фільму виглядав трохи по-казенному. Ми додали деякі штрихи, з’явилися шпалери, картини, вази, стільці. Одразу все заграло і стало нагадувати справжній замок. Також переоблаштували одну з кімнат другого поверху для того, аби зіграти сцену кохання.
– Де ви брали усі ці реквізити?
– Наші співробітники пройшлися по хатах місцевих жителів, знайшли необхідні меблі та інші речі. Це звичайна робота телевізійних художників, вони знають, де шукати і як домовлятися про потрібні реквізити. Відчувається, що раніше в замках вирувало нормальне життя, і в людей дотепер щось таки залишилось.
– Звідки артисти?
– Ті, хто грав у перших серіях, продовжують свою роботу далі. Потім за сценарієм відбувається часовий ривок і ми бачимо їх 40-річни-ми. Це – інші актори. Головні герої- переважно московські, київських зовсім небагато. Зараз тут грає Євгенія Осипова – молода московська актриса, яка вдало почала свою кар’єру. Це – її дебютна робота. Також із нами відомий російський актор старшого віку Олексій Сафонов. Він грає хазяїна замку. Режисер Павло Сніса-ренко і оператор Геннадій Морозов теж із Москви. Вони – професіонали й з ними легко працювати.
– Місцеве населення брало участь у масовках?
– Так. Маємо відповідного режисера, який шукає персонажів у театрах і просто на вулицях міст і сіл. Ваші люди доброзичливо реагують на подібні пропозиції, навіть намагаються допомогти у наших пошуках.
– А чому знімаєте саме восени?
– Так співпало, а для стрічки це, до речі, дуже вдало.
– Коли можна буде побачити готовий фільм?
– Ми закінчуємо монтаж стрічки у квітні 2009 року. Далі передаємо матеріал замовникам, тобто телеканалу «Росія». Уже від них залежатиме, коли він потрапить у телеефір. Лише потім дистрибютори можуть продати серіал іншим каналам, якщо на фільм буде попит. Так працює наша система прокату. Знаю, що українські канали теж зацікавлені цією стрічкою.
У розмові напередодні вечірніх зйомок із режисером серіалу «Доярка з Хацапе-товки-2» Павлом Слісаренком я поцікавився особливостями його авторської режисури.
-У який спосіб ви вирішили показати інакше традиційну для багатьох фільмів легенду про Попелюшку?
– Річ у тім, що наші серіали, якщо ви уважно дивитесь телевізор, знімаються доволі одноманітно: крупні плани на тлі звичайної студійної стіни. Я не говоритиму специфічними професійними термінами, але ми працюємо таким чином, аби відійти від цього штампу і наблизити стрічку до зйомок звичайного кінофільму на натурі з пейзажем. Актори повинні рухатись, подорожувати. Серіал має бути видовищним і цікавим глядачеві.
– Чим відрізняється сама легенда про вашу Попелюшку від інших?
– Це – не моя заслуга, її заклав автор сценарію. Сюжет серіалу перекликається зі ще одним великим сценарієм про графа Монте-Крісто, коли людина через роки повертається, аби вирішити якісь давні питання. У нашому фільмі такий поворот подій надає своєрідну особливість. Але я не розкриватиму всіх таємниць.
Якщо говорити про жіночу аудиторію, то сюжет про Попелюшку залишається для телеглядачок на першому місці.
– Чому ви зупинилися в своєму виборі на замку Шьонборнів?
– Нам було важливо, аби він був не звичайним музеєм, а реальним будинком, в якому можна жити. Тут дуже цікава територія, і всередині є відчуття будівлі, інтер’єр якої ми доповнили відповідно до наших потреб. Адже від колишнього замку залишились сходи, камін і стеля. Глядач має повірити, що у цій будівлі люди живуть по-справжньому. У Франції є багато приватних замків, у яких підтримувати життя дуже дорого коштує їхнім власникам.
– Пам’ятаю, у 80-их роках в Мукачівському замку литовські кінематографісти теж знімали стрічку «Час повного Місяця». Вони трохи відремонтували верхній двір, зробили дах над колодязем і це дало значний поштовх подальшому відновленню фортеці. Чи не може так статися і тут, у Берегварі?
– Буду радий, якщо після нас так трапиться.
– Чи планується вихід серіалу в DVD-форматі?
– Не знаю, як на Україні, а в Росії деякі стрічки виходять на дисках ще до їхнього прем’єрного показу на ТБ. Глядацька аудиторія поділяється на тих, хто регулярно дивиться телевізор, і тих, хто для цього не має часу, але полюбляє серіали. Тому є бажання максимально охопити всіх потенційних глядачів. Щодо піратів, то їх у такий спосіб випередити неможливо.

Олексій Філіппов, “Старий Замок “Паланок”

admin